П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/10676/25
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ним правил військового обліку;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у направленні звернення для здійснення адміністративного затримання та доставлення його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу.
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити повідомлення до відповідних органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час чергового оновлення облікових даних у застосунку «Резерв+» позивач дізнався про порушення ним правил військового обліку у зв`язку із тим, що він начебто не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою. Позивач доводить, що на його адресу, в тому числі й електронну пошту, від відповідача не надходили повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а отже ним не було порушено вимоги законодавства України з військового обліку.
На думку сторони позивача, відсутність інформації про порушення адміністративного провадження та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності додатково підтверджує протиправність дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення ним правил військового обліку та необхідність доставлення позивача для складання протоколу.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та у відзиві на позовну заяву зазначив, що 12 листопада 2024 року відносно позивача сформовано електронну повістку про необхідність явки на 02.12.2024 року о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначену повістку направлено позивачу засобами поштового зв`язку на його адресу проживання, однак поштове відправлення повернулося з підстав відсутності аресата за вказаною адресою. Вказана підстава повернення повістки, за твердженням відповідача, є належним чином сповіщення військовозобов`язаного про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, відповідач стверджував, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 не здійснювалися дії щодо внесення до Реєстру запису про порушення позивачем вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки такий запис створено програмним забезпеченням ЄДРВ в автоматичному режимі.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки доказам, якими підтверджується, що відомості про порушення ним правил військового обліку внесені до державних реєстрів без складання протоколу або постанови про адміністративне правопорушення, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
Також апелянт наполягає, що матеріалами справи підтверджено, що у даному випадку мета виклику до ІНФОРМАЦІЯ_4 «уточнення даних» не відноситься до законодавчо встановлених підстав для виклику військовозобов`язаних громадян до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а він самостійно та своєчасно оновив облікові дані, що свідчить про відсутність правових підстав для його повторного виклику.
Крім того, апелянт вважає, що порушення правил військового обліку, передбачене статтею 210 КУпАП, саме по собі не може бути підставою для звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи, оскільки таке звернення виходило б за межі компетенції, визначеної частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і тому є протиправним, що є самостійною підставою для задоволення позову. Питання фактичного вручення повістки не впливає на оцінку законності дій відповідача, оскільки спірні дії є протиправними в силу відсутності правових підстав для їх вчинення.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення апеляційної скарги апелянта не має, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 є громадянином України (а.с. 7, 8).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2025/010522358 від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 з 04 липня 2003 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).
Відповідно до відомостей із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, дані уточнено 08.07.2024 року, має порушення правил військового обліку у зв`язку із неприбуттям за повісткою до ТЦК та СП. Адреса проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 22-25).
З витягу з облікової картки АІТС «ОБЕРІГ» № НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (Доманівка) з 09.11.2001 року (а.с. 45, 45 зворот).
Вважаючи протиправними дії відповідача стосовно внесення відомостей про порушення правил військового обліку та звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 до Національної поліції України з метою адміністративного затримання, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 надсилалася позивачу за належною адресою і позивач зобов`язаний був з`явитися по повістці. З огляду на те, що позивач, будучи належним чином сповіщений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , не з`явився, вказане доводить, що позивачем порушено правила військового обліку.
Також суд першої інстанції вказав, що неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 стало підставою для звернення до органів національної поліції в зв`язку з порушенням позивачем правил військового обліку. Після отримання такого звернення працівники національної поліції здійснюють адміністративне затримання та доставляють порушника до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тому звернення відповідача до Національної поліції з метою здійснення адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є правомірним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку) і станом на дату виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон України № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.
Частиною 2 статті 33 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154).
Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням вищезазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_7 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно з п.3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини 2 розділу ІІ Закону України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Отже, колегія суддів зауважує, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані були протягом 60 днів (до 18.07.2024) з дня набрання чинності цим Законом (18.05.2024) уточнити свої персональні дані, шляхом:
- самостійно прибути до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
- звернутись до центру надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).
Таким чином, відповідно до Порядку № 1487, на позивача як військовозобов`язаного покладені обов`язки щодо того, аби він став на військовий облік, повідомляв про зміну місце проживання та уточняв свої персональні дані у строк, визначений законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вчасно уточнив свої дані 08.07.2024 року, про що свідчать наявні матеріали справи та не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.
Водночас, з наявних в матеріалах справи доказів, судом апеляційної інстанції встановлено, що 12 листопада 2024 року 3-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 (Доманівка) було сформовано повістку № 1136108 про необхідність явки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 02.12.2024 року о 14:00 для уточнення даних (а.с. 42).
Згідно копії поштового конверту та опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 061[телефон приховано] слідує, що повістка № 1136108 була направлена ОСОБА_1 на адресу його реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 42 зворот, 43).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за формою 119 та довідки про причини повернення/досилання (форма 20) судом апеляційної інстанції встановлено, що лист за № 061[телефон приховано] повернуто відправнику з підстав того, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 43 зворот, 44).
За вищевказаних обставин та враховуючи вимоги пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, судова колегія констатує, що ОСОБА_1 був належним чином сповіщений про необхідність його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності спростовують твердження апелянта про неналежне його сповіщення стосовно явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відтак судом апеляційної інстанції такі доводи відхиляються як необґрунтовані.
Водночас, позивач в апеляційній скарзі зокрема вказує про незаконність мети виклику та доводить те, що облікові дані він оновив своєчасно.
Згідно із ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ТЦК та СП.
Приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII) визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти СЗР України - за викликом керівників відповідних підрозділів СЗР України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Тобто, аналізуючи вищевикладені норми, відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII та ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII, виконання військового обов`язку та з`явлення за викликом до ТЦК та СП у строки, зазначені в повістках про виклик, є імперативним обов`язком військовозобов`язаного.
Колегія суддів наголошує, що повістка є лише засобом письмового оповіщення особи про необхідність виконання нею конституційного обов`язку та не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС України, оскільки не встановлює нових прав чи обов`язків, а лише деталізує час та місце виконання обов`язку, вже встановленого безпосередньо законом.
Твердження апелянта про відсутність у нього обов`язку з`являтися за повісткою через нібито «незаконну мету виклику» (уточнення даних, які вже були уточнені) є безпідставним, оскільки військовий обов`язок має безперервний характер, а актуалізація даних у Реєстрі не обмежується одноразовою дією та не звільняє особу від подальших викликів для проходження інших процедур військового обліку.
З огляду на це, обставини незгоди військовозобов`язаного із змістом або формою повістки не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки цей документ не є актом індивідуальної дії та не породжує самостійних правових наслідків, а обов`язок військово зобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного ТЦК установлений не повісткою, а законом №2232-XII.
Дана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року по справі №380/2838/24.
До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, однією з вичерпних цілей виклику громадянина до районного (міського) ТЦК та СП є саме уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Реалізація вказаної мети здійснюється шляхом вручення або надсилання повістки, як це передбачено пунктом 28 зазначеного Порядку.
З огляду на викладене, визначена у повістці мета виклику прямо кореспондує вимогам чинного законодавства та не може вважатися свавільною або такою, що не має правового підґрунтя. При цьому, факт попереднього оновлення даних особою не нівелює повноважень ТЦК та СП щодо здійснення подальшого контролю за актуальністю наданих відомостей та їх перевірки, що містяться в інформаційних базах, оскільки обов`язок з`явитися за повісткою є самостійним та імперативним законодавчим обов`язком військовозобов`язаного, виконання якого не ставиться в залежність від суб`єктивної оцінки громадянином доцільності такого виклику.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що дії відповідача щодо формування та направлення повістки є лише технічним етапом реалізації владних повноважень у сфері військового обліку, що не свідчить про факт порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача, а тому доводи апелянта в цій частині не спростовують законності оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Щодо інших доводів апелянта стосовно незаконності звернення відповідача до поліції, колегія суддів зазначає наступне.
Положення пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення», а за статтею 259 КУпАП «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
Своєю чергою, за правилами статті 262 КУпАП, органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП.
Відповідно до положень частини п`ятої статті 258 КУпАП, в особливий період протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, не складається у разі неявки особи за викликом без поважних причин, за умови наявності доказів її належного повідомлення. У такому випадку, доставлення особи органами Національної поліції здійснюється не для складання протоколу, а для забезпечення процедури розгляду справи та винесення керівником ТЦК та СП постанови про накладення адміністративного стягнення, що вимагає особистої присутності особи для реалізації її права на захист та надання пояснень.
Водночас, апелянт не погоджується із діями ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо звернення до органів Національної поліції посилаючись на те, що відсутні докази порушенням ним правил військового обліку.
Колегія суддів з цього приводу зауважує, що відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено приписами статтями 210, 210-1 КУпАП. Відтак, питання правомірності дій щодо проведення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, має вирішуватись під час притягнення особи до відповідальності по КУпАП.
Колегія суддів акцентує увагу на необхідності розмежування понять матеріального складу адміністративного правопорушення та порушення правил військового обліку. Правила військового обліку є сукупністю встановлених Законом № 2232-XII обов`язків, порушення яких є об`єктивним юридичним фактом, що виникає в момент невиконання особою конкретної вимоги (зокрема, неявки за повісткою), незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Тобто правила військового обліку є цілісною системою встановлених Законом № 2232-XII та Порядком № 1487 обов`язків, виконання яких має безумовний та безперервний характер, а порушення цих правил є об`єктивним юридичним фактом, що виникає безпосередньо в момент невиконання особою конкретної вимоги закону або законного розпорядження органу військового управління, зокрема, неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за належним чином надісланою повісткою. Такий юридичний факт існує незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки адміністративна відповідальність за статтями 210, 210-1 КУпАП є лише формою державного реагування на вже вчинене правопорушення, а не підставою для виникнення статусу особи як такої, що порушила правила військового обліку.
Отже, відмітка в реєстрі «Оберіг» або звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо доставлення особи є наслідком саме зафіксованого об`єктивного факту ігнорування військового обов`язку, що за своєю правовою суттю є реалізацією превентивних та виконавчих функцій у сфері мобілізаційної підготовки, а не актом притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні КУпАП.
В той же час, ч. 3 ст. 38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Варто зауважити, що сама по собі наявність в застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» свідчить лише про те, що відповідачем, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС було автоматично сформовано звернення до відділення поліції №2 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області щодо доставки позивача у зв`язку із ймовірним фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Колегія суддів наголошує, що процедура адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних і резервістів під час дії воєнного стану спрямована виключно на забезпечення складання і розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Такий захід не є видом відповідальності, не має каральної мети і не може бути використаний як інструмент примусового призову або мобілізації особи.
Інститут адміністративного затримання не наділяє ні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ні органи Національної поліції повноваженнями щодо фактичного обмеження свободи особи поза межами часу, необхідного для складання матеріалів справи та передачі її для розгляду. У свою чергу, ухилення від мобілізації є кримінально караним діянням згідно зі статтею 336 Кримінального кодексу України, тому будь-які заходи примусового фізичного доставлення з метою мобілізації виходять за межі адміністративно-правової процедури та суперечать принципам, встановленим статтями 19 Конституції України та статей 260, 263 КУпАП.
Отже, колегія суддів наголошує на тому, що адміністративне затримання може застосовуватися виключно для забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення, але не для примусового направлення особи до проходження військової служби, здійснення мобілізаційних заходів або виконання наказів військового командування. Використання такого заходу з іншою метою є протиправним.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_8 стосовно внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а також дії щодо направлення звернення до органів Національної поліції для адміністративного затримання позивача та його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 , є правомірними, а тому у цій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим й таким, що ґрунтується на приписах закону.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 03 жовтня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
Керуючись ст.ст.308, 311, 312, 315, 316, 321, 328 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко