ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/1092/26 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: - Осіпової О.О.,
суддів: - Златіна С.В., Воловика С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.10.2017 (далі - Закон № 796-ХІІ) із збільшенням пенсії на 1% за кожен рік роботи понад 35 років, але не вище 75% заробітку відповідно, без застосування двоскладової формули, визначеної ч. 2 ст. 27 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV);
- ? зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 35 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII, у редакції чинній до 11.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV (двоскладової формули), з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 18.11.2025.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 р. адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній до 01.10.2017 із збільшенням пенсії на 1% за кожен рік роботи понад 35 років, але не вище 75% заробітку відповідно, без застосування двоскладової формули, визначеної ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV;
- ???зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 35 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до п. 2 ст. 56 № 796-XII, у редакції чинній до 11.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV (двоскладової формули), з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 18.11.2025
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 р., відповідач подав апеляційну скаргу.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування вимог зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Вказує, що положення ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ щодо збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж застосовуються виключно у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував особливості обчислення пенсії за двоскладовою формулою відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону № 1058-IV, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для перерахунку пенсії позивача.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Неподання відзиву відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції та розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Апеляційний розгляд справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорії) з 2009 року. Згідно із матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача складає 42 роки 7 місяців 2 дні.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.11.2025, у якій просив перерахувати його пенсію із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 35 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.10.2017 без застосування двоскладової формули при її обчисленні.
Відповідач листом від 24.11.2025 № 15935-15146/Г-02/8-2500/25 відмовив позивачу у такому перерахунку його пенсії, посилаючись на те, що розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до п. 2 ст. 56 Закон № 796-XII та з врахуванням норм ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV, є менший, ніж той, який позивач отримує, тому проводити перерахунок пенсії недоцільно.
Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача у проведенні перерахунку та виплати пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 35 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII в редакції чинній до 01.10.2017, він звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами № 1058-ІV та № 796-XII.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 1 Закону № 796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 56 Закону № 796-XII передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.
Згідно з п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку.
У зв`язку із набранням 11.10.2017 чинності Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII) ч. 2 доповнено словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-ІV визначено формулу розрахунку розміру пенсії за віком, а ч. 2 цієї статті передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч. 1 та 2 ст. 42 цього Закону.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
В той же час, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
З наведених вище правових норм вбачається, що перерахунок пенсії особам, яким вона призначена з урахуванням Закону № 796-ХІІ, має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2019 у справі № 712/2147/17, від 26.12.2022 у справі 520/4297/19.
Доводи Апелянта про неможливість застосування ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ без урахування ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV (двоскладова формула) колегія суддів до уваги не приймає, оскільки пенсія позивачу призначена до набрання чинності Законом № 2148-VIII, згідно з яким ч. 2 доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.
А тому, оскільки пенсія позивачу не призначається вперше, а належить до перерахунку, то на неї не поширюється вказана умова.
Окрім того, судова колегія зазначає, що стаж позивача становить більше 15 років, а саме: 42 роки 7 місяців 2 дні.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 35 років, але не вище 75% заробітку, згідно п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII без застосування ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.
Так, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно із п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Зміст положень ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV, п. 4.3 та 4.10 Порядку дає підстави дійти висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.
В контексті указаного колегія суддів зазначає, що уникаючи формального підходу до оцінки дій суб`єктів владних повноважень, та з метою процесуальної економії в судовій практиці, непоодинокі випадки, коли суди розцінюють відповіді органу влади, оформлені листами, в якості рішень по суті спору, оскільки вони містять обґрунтування та позицію органу пенсійного фонду.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Колегія суддів зазначає, що встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним ст. 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення (дій), є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 травня 2025 року у справі № 580/7747/24.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що відповідач у межах спірних правовідносин вже реалізував власні дискреційні повноваження та прийняв рішення, яким відмовив позивачу у здійсненні перерахунку.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя О.О. Осіпова
Суддя С.В. Златін
Суддя С.В. Воловик