ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/9912/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кравченко Є.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14.08.2025 № 253950013568 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди з 01.01.1991 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2002; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах з дати звернення із заявою.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14.08.2025 № 253950013568;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до стажу роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції, періоди роботи з 01.01.1991 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2002;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що факт роботи позивача трактористом у спірні періоди підтверджено трудовою книжкою колгоспника та довідками Перемозького старостинського округу Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, виданими на підставі документів господарства; пенсійний орган, маючи сумніви щодо поданих документів, наділений правом їх перевірити та витребувати додаткові, однак цим правом не скористався і допомоги позивачеві в одержанні відсутніх документів не надав; на особу не може перекладатися тягар доведення достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці та інших офіційних документах. Відмовляючи у зобов`язанні призначити пенсію, суд зазначив, що не може підміняти пенсійний орган у здійсненні його дискреційних повноважень.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що: по-перше, підтвердження пільгового стажу роботи на підприємстві, ліквідованому без визначення правонаступника, здійснюється виключно Комісією при головному управлінні Пенсійного фонду України в порядку, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, а рішення такої комісії щодо спірних періодів позивач не надав; по-друге, трудова книжка підтверджує лише факт прийняття на роботу за певною професією, але не безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду, яка має підтверджуватися уточнюючою довідкою підприємства або його правонаступника за пунктом 20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, виданою на підставі первинних документів; по-третє, у спірному рішенні позивача повідомлено про можливість його перегляду в разі подання у тримісячний строк дооформлених або додаткових документів, однак позивач такою можливістю не скористався і повторно до пенсійного органу не звертався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегією суддів встановлено такі обставини.
10.07.1987 ОСОБА_1 рішенням правління колгоспу прийнято на роботу трактористом, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.07.1987. Згідно з довідкою Перемозького старостинського округу Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області від 13.06.2025 № 28 позивач з 10.07.1987 перебував членом колгоспу "50-річчя ВЛКСМ". Відповідно до відомостей про кількість трудоднів (людино-днів) від 13.06.2025 № 29 позивач виробив трудоднів (вихододнів): у 1991 році - 287, у 1992 році - 247, у 1993 році - 250, у 1994 році - 258, у 1995 році - 245, у 1996 році - 269, у 1997 році - 307, у 1998 році - 288, у 1999 році - 285, у 2000 році - 297, у 2001 році - 247, у 2002 році - 281. Архівними довідками № 36, № 39, № 40 підтверджено нарахування позивачеві заробітної плати за 1987- 2003 роки. Згідно з довідкою від 15.07.2025 № 12 позивач працював у СВК ім. С.О. Прядка (колишні колгосп "50-річчя ВЛКСМ", КСП "50-річчя ВЛКСМ", КСП ім. С.О. Прядка) на посаді тракториста у періоди: січень 1991 року - грудень 1996 року, січень 1998 року - грудень 2000 року, січень - грудень 2002 року. Зміна найменувань господарства підтверджується наданими позивачем довідками.
07.08.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, додавши відповідний пакет документів.
Заяву за екстериторіальним принципом розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке рішенням від 14.08.2025 № 253950013568 відмовило у призначенні пенсії. У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 35 років 01 місяць 15 днів, чого достатньо для призначення пенсії за віком; стаж роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції, становить 05 років 10 місяців 23 дні, чого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
До пільгового стажу не зараховано періоди з 01.01.1991 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2002 згідно з довідкою від 15.07.2025 № 42, виданою Перемозьким старостинським округом Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, оскільки відсутнє рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Аналогічні умови пільгового пенсійного забезпечення цієї категорії працівників установлює пункт "в" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7 до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільськогосподарських робіт у рослинництві та тваринництві; трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи.
Отже, умовами призначення пенсії за віком на пільгових умовах за цією підставою є досягнення чоловіком 55 років, наявність страхового стажу не менше 30 років та стажу роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції, не менше 20 років. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 469/1193/16-а та від 24.06.2020 у справі № 392/1846/15-а.
Досягнення позивачем 55-річного віку та наявність у нього страхового стажу 35 років 01 місяць 15 днів учасниками справи не оспорюються. Спірним є питання підтвердження роботи позивача трактористом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції, у періоди з 01.01.1991 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2002.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі, час роботи враховується за фактичною тривалістю.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників; у разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України.
У постанові від 15.09.2021 у справі № 822/1362/18 Верховний Суд зазначив: "основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників". У постанові від 29.07.2020 у справі № 128/1402/17 Верховний Суд наголосив, що "законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах".
Оцінюючи перший довід апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Пунктом 1 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105, встановлено, що цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника. Підтвердження стажу роботи здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, які створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України. Водночас відповідно до пункту 12 цього Порядку управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, та головні управління Пенсійного фонду України надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів для підтвердження стажу роботи.
Із наведених норм випливає, що комісійне підтвердження стажу є допоміжним механізмом, який реалізується через органи Пенсійного фонду України і супроводжується прямо покладеним на ці органи обов`язком допомоги заявникам. Отримавши 07.08.2025 заяву позивача з пакетом документів, з якого вбачалося, що довідки про спірні періоди видані не підприємством чи його правонаступником, а старостинським округом, який зберігає документи господарства, пенсійні органи не роз`яснили позивачеві необхідності та порядку звернення за підтвердженням стажу до комісії, не запропонували подати відповідну заяву, не передали наявні матеріали на її розгляд і не надали допомоги у зборі документів. Натомість наслідки незастосування цього механізму покладено на позивача шляхом відмови у призначенні пенсії з єдиного мотиву відсутності рішення комісії.
Крім того, рішення комісії не є єдино допустимим засобом доказування факту роботи, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення: за статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним таким документом залишається трудова книжка, а видані на підставі документів господарства довідки зберігають доказове значення. Показово, що за тими самими джерелами - трудовою книжкою колгоспника та довідками Перемозького старостинського округу - відповідач зарахував позивачеві до пільгового стажу суміжні періоди роботи в цьому ж господарстві без будь-якого рішення комісії; пояснень такої вибірковості ані спірне рішення, ані апеляційна скарга не містять. А отже, відсутність рішення комісії сама по собі не могла бути самостійною і достатньою підставою для незарахування спірних періодів.
Оцінюючи другий довід апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що безпосередня зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції у спірні періоди підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів. Записом у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 підтверджено прийняття позивача 10.07.1987 на роботу трактористом; довідкою № 28 - безперервне членство в колгоспі з 10.07.1987; довідкою від 15.07.2025 № 12 - робота на посаді тракториста саме у періоди січень 1991 року - грудень 1996 року, січень 1998 року - грудень 2000 року, січень - грудень 2002 року; відомостями № 29 - вироблення у кожному зі спірних років від 245 до 297 трудоднів, що свідчить про зайнятість у громадському господарстві протягом повного річного циклу сільськогосподарських робіт; архівними довідками № 36, № 39, № 40 - нарахування заробітної плати впродовж 1987- 2003 років. Господарство, в якому працював позивач (колгосп "50-річчя ВЛКСМ", згодом КСП "50-річчя ВЛКСМ", КСП ім. С.О. Прядка, СВК ім. С.О. Прядка), є підприємством сільського господарства, створеним для виробництва сільськогосподарської продукції.
У подібних правовідносинах у постанові від 28.04.2021 у справі № 675/1924/15-а Верховний Суд відхилив посилання пенсійного органу на недоведеність безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції, зазначивши, що "судами встановлено, що позивач на підставі записів в трудовій книжці та показів свідків, які працювали разом з позивачем в оспорювані періоди, працював на посаді тракториста-машиніста, весь період був безпосередньо зайнятий на польових роботах, досяг відповідного віку (55 років), та має відповідний стаж роботи", і залишив без змін судові рішення про зарахування спірних періодів до пільгового стажу попри протилежну позицію комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Жодних доказів того, що у спірні періоди позивач не виконував роботу тракториста або не був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції, відповідачі не надали; правом перевірки достовірності поданих документів пенсійний орган не скористався. За сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23, на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці та інших офіційних документах, оскільки неналежне ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, а неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи в реалізації цього права. Таким чином, другий довід апеляційної скарги спростовується матеріалами справи.
Оцінююxи третій довід апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що повідомлення позивача про можливість перегляду рішення в разі подання дооформлених документів у тримісячний строк не звільняло пенсійний орган від обов`язку повно та об`єктивно оцінити вже подані з заявою документи, а незвернення позивача з додатковими документами не позбавляє доказової сили наявні. До того ж обов`язок допомоги заявникам у зборі документів для підтвердження стажу пунктом 12 Порядку № 18-1 покладено саме на органи Пенсійного фонду України. А отже, і цей довід не свідчить про правомірність спірного рішення.
Колегія суддів враховує також висловлене у відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на позовну заяву заперечення про те, що навіть із зарахуванням спірних періодів тривалість пільгового стажу позивача буде недостатньою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Наведене не впливає на правильність висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки питання призначення пенсії суд не вирішував: у задоволенні відповідної позовної вимоги відмовлено, рішення в цій частині учасниками справи не оскаржене і апеляційним судом не переглядається. Зобов`язання повторно розглянути заяву із зарахуванням належно підтверджених періодів не визначає наперед результату такого розгляду, оскільки сукупну тривалість пільгового стажу та наявність у позивача права на пенсію встановлює пенсійний орган з урахуванням усіх належних йому періодів, а правильне визначення тривалості стажу має самостійне юридичне значення для пенсійних правовідносин позивача. Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду: у постанові від 16.05.2024 у справі № 120/490/23 Верховний Суд залишив без змін судові рішення в частині зобов`язання зарахувати період роботи до пільгового стажу, а висновки судів про недостатність пільгового стажу для призначення пенсії визнав передчасними, оскільки умови, за яких стаття 114 Закону № 1058-IV надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, залишилися недослідженими.
Обраний судом першої інстанції спосіб захисту - скасування протиправного рішення із зобов`язанням повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду - відповідає завданню адміністративного судочинства та не підміняє дискреційних повноважень пенсійного органу. Такий спосіб захисту узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23, якою після скасування протиправного рішення пенсійного органу на нього покладено обов`язок повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків і мотивів суду. Вказівка суду на періоди, які підлягають зарахуванню, є змістом правової оцінки, обов`язкової для врахування пенсійним органом при повторному розгляді заяви, і не позбавляє його повноважень самостійно визначити сукупну тривалість стажу та вирішити питання про призначення пенсії.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)