ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/8376/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кравченко Є.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сил про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 Сил України, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлену Свідоцтвом про хворобу № 405 від 27.02.2025 та затверджену постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 Сил України від 21.03.2025 № 1541, у частині причинного зв`язку захворювання "Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби", а також зобов`язати відповідачів внести зміни до цього Свідоцтва, визначивши причинний зв`язок захворювання у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлену Свідоцтвом про хворобу № 405 від 27.02.2025 та затверджену 21.03.2025 № 1541 ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо діагнозу позивача в частині причинного зв`язку захворювання "Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби" та зобов`язано госпітальну військово-лікарську комісію Військової частини НОМЕР_1 повторно дослідити питання встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювань, які стали підставою для визнання позивача непридатним до військової служби, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що військово-лікарська комісія не перевірила дотримання процедури визначення причинного зв`язку і не з`ясувала, у який період захворювання позивача досягли такого розвитку, що призвів до непридатності до військової служби, тоді як визначення конкретного формулювання причинного зв`язку за медичними показниками належить до повноважень самої комісії, а не суду; при цьому суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові у справі № 480/278/23.
Не погодившись з цим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 Сил України від 21 березня 2025 року № 1541, якою затверджено рішення госпітальної військово-лікарської комісії, не була оскаржена чи скасована, а позивач не звертався до Центральної військово-лікарської комісії із заявою про її перегляд та не надав додаткових медичних чи військово-облікових документів. На думку апелянта, висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі № 480/278/23, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Також апелянт вказує, що погіршення стану здоров`я позивача є наслідком природного перебігу захворювання, а не проходження військової служби, що підтверджується, зокрема, довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 12 лютого 2025 року № 317, при цьому позивач не надав доказів причинного зв`язку між умовами проходження служби та захворюванням. За таких обставин, за відсутності первинних медичних документів про виникнення захворювання у період служби, госпітальна військово-лікарська комісія не мала повноважень дійти іншого висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Позивач наполягає, що до спірних правовідносин підлягав застосуванню підпункт "ґ" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, оскільки заявлені у Свідоцтві про хворобу розлади здоров`я досягли рівня непридатності в періоди його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.02.2022 ОСОБА_1 мобілізований до Збройних Сил України та до 17.04.2025 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_3 . За результатами медичного огляду гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2022 позивачу встановлено діагноз "складний міопічний астигматизм обох очей", причинний зв`язок визначено як "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби", позивача визнано придатним до військової служби (довідка № 1731 від 04.10.2022).
У періоди з 24.02.2022 по 04.04.2022, з 06.08.2023 по 22.01.2024, з 24.01.2024 по 12.02.2024, з 27.08.2024 по 01.12.2024, з 14.12.2024 по 22.12.2024, з 26.12.2024 по 05.01.2025, з 05.02.2025 по 06.02.2025 та з 08.02.2025 по 09.02.2025 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 16.04.2025 № 1511/214.
За результатами проходження з 21.02.2025 по 27.02.2025 госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 позивачу оформлено Свідоцтво про хворобу № 405 від 27.02.2025, яким встановлено складний діагноз, зокрема наслідки оперованого відшарування сітківки правого ока у вигляді сліпоти правого ока, причинний зв`язок захворювання визначено у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби", позивача визнано непридатним до військової служби. Це Свідоцтво затверджено постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 Сил України від 21.03.2025 № 1541. Наказом від 17.04.2025 № 107 позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань визначено главою 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402).
Згідно з пунктом 21.1 цього Положення у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, військово-лікарська комісія встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Підпунктом "ґ" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 передбачено, що постанова про причинний зв`язок захворювання приймається у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло, зокрема, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанови у цьому формулюванні приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.
Натомість підпунктом "д" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402, який застосувала госпітальна військово-лікарська комісія, визначено формулювання "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами "а", "ґ" цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби.
У постанові від 25 квітня 2025 року у справі № 620/11008/24 Верховний Суд, не втручаючись у дискреційні повноваження військово-лікарської комісії, дійшов висновку, що за наявності у військовослужбовця захворювань, які стали підставою для визнання його непридатним до військової служби, і за умови його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, військово-лікарська комісія для встановлення причинного зв`язку зобов`язана встановити початок таких захворювань відповідно до Положення № 402, за необхідності витребувати відповідні докази та надати їм оцінку, а саме лише посилання відповідача на дискреційність своїх повноважень не є достатнім доказом дотримання встановленої процедури.
У постанові від 11 квітня 2025 року у справі № 480/278/23 Верховний Суд сформулював позицію, згідно з якою невтручання в оцінку підстав прийняття висновку військово-лікарської комісії, для проведення якої потрібні спеціальні знання в медичній сфері, не позбавляє суд обов`язку перевіряти дотримання процедури прийняття відповідного висновку.
У постанові від 25 вересня 2025 року у справі № 480/13255/23 Верховний Суд, застосувавши критерій обґрунтованості, визнав протиправною та скасував постанову військово-лікарської комісії, що не містила достатніх мотивів прийняття, і зобов`язав комісію повторно розглянути заяву військовослужбовця з урахуванням висновків суду, відмовивши при цьому у зобов`язанні визначити бажане заявником формулювання причинного зв`язку.
Госпітальна військово-лікарська комісія Військової частини НОМЕР_1 визначила причинний зв`язок захворювань позивача за підпунктом "д" пункту 21.5 Положення № 402. Разом із тим цей підпункт прямо виключає своє застосування до захворювань, що виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктом "а" цього пункту, тобто в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Позивач у такі періоди брав безпосередню участь у зазначених заходах, що підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 16.04.2025 № 1511/214, наявною в матеріалах справи.
За таких обставин для правильного визначення причинного зв`язку військово-лікарська комісія була зобов`язана встановити, у який період захворювання позивача досягли такого розвитку, що призвів до його непридатності до військової служби, та з урахуванням цього вирішити питання про застосовність підпункту "ґ" пункту 21.5 Положення № 402, у тому числі його положень щодо захворювань, які виникли до відповідних періодів служби і досягли рівня непридатності саме в ці періоди, а також щодо хронічних повільно прогресуючих захворювань за етіопатогенетичним критерієм. Таке дослідження, а також витребування й оцінка відповідних медичних і військово-облікових документів комісією не проведені, що не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки визначення причинного зв`язку захворювання за медичними показниками належить до повноважень військово-лікарської комісії, суд першої інстанції правильно не перебирав на себе ці повноваження і не зобов`язав відповідачів визначити конкретне формулювання причинного зв`язку, а обмежився скасуванням постанови в оскарженій частині та зобов`язанням повторно дослідити питання причинно-наслідкового зв`язку. Такий спосіб захисту відповідає наведеній вище позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 вересня 2025 року у справі № 480/13255/23.
А отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови в частині причинного зв`язку та зобов`язання повторно дослідити відповідне питання є правильним.
Доводи апелянта про те, що погіршення стану здоров`я позивача зумовлене об`єктивною динамікою розвитку захворювання правого ока, яке виникло у 2015 році, не спростовує висновків суду першої інстанції. Оцінка причин і моменту розвитку захворювання за медичними показниками належить до повноважень військово-лікарської комісії, а не суду. Крім того, підпункт "ґ" пункту 21.5 Положення № 402 прямо охоплює випадки, коли захворювання, яке виникло до відповідних періодів служби, досягло у ці періоди такого розвитку, що призводить до непридатності, а тому виникнення захворювання до участі позивача у заходах з оборони само по собі не виключає формулювання "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини". Таким чином, ця обставина підлягає з`ясуванню військово-лікарською комісією під час повторного розгляду, а не є підставою для відмови в позові.
Довід про те, що постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 Сил України від 21.03.2025 № 1541 не скасовано, є необґрунтованим. Затвердження Центральною військово-лікарською комісією постанови госпітальної комісії є похідним актом, а скасування визначення причинного зв`язку, здійсненого госпітальною комісією, позбавляє таке затвердження предмета в цій частині. Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України є співвідповідачем у справі та зобов`язана виконувати судове рішення, а тому твердження про існування двох протилежних рішень з одного питання не відповідає дійсності.
Колегія суддів зазначає, що незвернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 Сил України із заявою про перегляд постанови не свідчить про передчасність позову. Постанову госпітальної військово-лікарської комісії затверджено постановою Центральної військово-лікарської комісії від 21.03.2025 № 1541, тобто остаточне рішення з питання причинного зв`язку прийнято, а Центральну військово-лікарську комісію залучено до участі у справі як відповідача. За таких умов право позивача на судовий захист не залежить від попереднього окремого звернення до Центральної військово-лікарської комісії.
Посилання апелянта на наявність довідки Військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2025 № 317 колегія суддів відхиляє, оскільки такий документ у матеріалах справи відсутній, а недоведена обставина не може бути підставою для скасування рішення суду. Зазначена довідка за її наявності підлягає врахуванню військово-лікарською комісією під час повторного розгляду.
Суд, аналізуючи аргументи апеляційної скарги зазначає, що нерелевантність посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду у справі № 480/278/23 не спростовує правильності рішення. Застосована судом правова позиція про обов`язок перевіряти дотримання процедури прийняття висновку військово-лікарської комісії є загальною і підтверджена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2025 року у справі № 620/11008/24, предметом якої був причинний зв`язок захворювань військовослужбовця, що брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
Довід про те, що за відсутності первісних документів про виникнення захворювань у період служби комісія позбавлена повноважень самостійно припускати висновки, не відповідає змісту Положення № 402. Пунктом 21.25 глави 21 розділу II Положення № 402 та підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення № 402 військово-лікарську комісію наділено правом витребовувати медичні документи, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови про причинний зв`язок. Отже, відсутність окремих документів не звільняє комісію від обов`язку вжити заходів до їх отримання та належного дослідження обставин і не може виправдовувати визначення причинного зв`язку за підпунктом "д" пункту 21.5 Положення № 402 без з`ясування застосовності підпункту "ґ" цього пункту. З тих самих підстав відхиляється і довід про ненадання позивачем документів на підтвердження заявлених обставин, оскільки встановлення періоду, у який захворювання досягли рівня непридатності, віднесено до компетенції військово-лікарської комісії, наділеної правом витребувати необхідні документи, а не покладено на військовослужбовця.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Апелянт правомірності визначення причинного зв`язку за підпунктом "д" пункту 21.5 Положення № 402 за встановлених судом обставин не довів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 34, 77, 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)