ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/10309/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кравченко Є.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2025 № 0[телефон приховано]-2510-UA7402005[телефон приховано], яким визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у сумі 56 824,26 грн, та № 0[телефон приховано]-2510-UA7402005[телефон приховано], яким визначено таке зобов`язання за 2024 рік у сумі 82 105,88 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачу на праві приватної власності належать дві нежитлові будівлі сільськогосподарського призначення у с. Михайлівка Сновського району Чернігівської області, які використовуються у сільськогосподарській діяльності та розташовані на земельній ділянці з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Позивач вказував, що зазначені будівлі відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а обов`язок доведення правомірності нарахування покладається на контролюючий орган.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів жодними доказами статус сільськогосподарського товаровиробника, матеріали справи не підтверджують, що він займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою та реалізацією, а тому підстави для застосування пільги, передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, відсутні, у зв`язку з чим контролюючий орган правомірно нарахував податок.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не встановив усіх обставин, що мають значення для справи. Позивач вказує, що належні йому нежитлові будівлі за функціональним призначенням є відгодівельником великої рогатої худоби та скотарником, належать до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) та не передаються в оренду, лізинг чи позичку. На думку апелянта, статус сільськогосподарського товаровиробника для цілей застосування відповідної пільги поширюється також на фізичних осіб, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, тоді як визначення, наведене у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується виключно у сфері спрощеної системи оподаткування. Крім того, апелянт зазначає, що контролюючий орган не довів використання спірних будівель в іншій, не пов`язаній із сільськогосподарською діяльністю, а також не спростував належність позивача до сільськогосподарських товаровиробників, при цьому обов`язок доведення правомірності нарахування покладається на відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Чернігівській області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач наводить дані про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа - підприємець з 26.12.2007, платником єдиного податку другої групи, з основним видом діяльності за КВЕД 01.50 "Змішане сільське господарство", та за 2024 рік задекларував дохід від здійснення діяльності, зокрема, за цим кодом. Разом з тим відповідач вважає, що пільга не підлягає застосуванню, оскільки платником не подано повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП, не проведено звірку даних у порядку підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній розподіл об`єктів за класом (код 1271) відповідного класифікатора.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Водночас підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування.
Зокрема, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Зі змісту наведеної норми випливає, що звільнення нежитлової будівлі від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відбувається за сукупності трьох умов:
власник об`єкта є сільськогосподарським товаровиробником;
об`єкт віднесений до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271);
об`єкт не здається власником в оренду, лізинг, позичку.
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2026 року у справі № 160/32965/24 зазначав, що застосування цієї пільги передбачає наявність двох умов - власник об`єкта нерухомості є сільськогосподарським товаровиробником та об`єкт нерухомості призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що випливає з обраного законодавцем класу будівель, - а для періодів після 01.01.2019 застосовується додаткова умова безпосереднього використання власником, без здачі в оренду, лізинг, позичку. Верховний Суд також зазначив: "умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку".
Щодо віднесення спірних будівель до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) колегія суддів встановила таке.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належать: нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 2523,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26632746), та нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1746,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 25322573).
За свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.03.2009, виданим виконкомом Сновської сільської ради на підставі рішення від 23.02.2009 № 14, в описі об`єкта площею 2523,1 кв.м прямо зазначено його функціональне призначення - "відгодівельник ВРХ на 500 голів".
За свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.11.2008, виданим виконкомом Сновської сільської ради на підставі рішення від 14.10.2008 № 56, в описі об`єкта площею 1746,2 кв.м зазначено "скотарник" площею 1723,2 кв.м та "сторожка (контора)" площею 23,0 кв.м.
Відгодівельник великої рогатої худоби та скотарник за своїм функціональним призначенням є будівлями для тваринництва, які належать до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271).
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості. Такий підхід сформульовано Верховним Судом у постанові від 15 травня 2026 року у справі № 160/32965/24: "Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000".
У цій справі функціональне призначення обох будівель прямо зафіксоване у правовстановлюючих документах, а тому їх належність до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) є доведеною.
Доводи контролюючого органу про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній розподіл об`єктів за відповідним класом, колегія суддів відхиляє.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії; у разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Аналогічний за змістом підхід закріплено й у підпункті 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, згідно з яким база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
У постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 560/21804/23, застосованій Верховним Судом і в постанові від 29 грудня 2025 року у справі № 260/1487/24, зазначено, що відсутність у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо коду класифікації будівель не може бути підставою для відмови у застосуванні податкової пільги, оскільки приналежність майна до об`єкта оподаткування може бути доведена документами, на підставі яких проведені реєстраційні дії. А отже, відсутність коду класу у Державному реєстрі не спростовує належності спірних будівель до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271), підтвердженої свідоцтвами про право власності.
Щодо наявності у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Наведене визначення застосовується для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як спірні правовідносини стосуються сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII "Податок на майно").
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Тому для цілей застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу поняття сільськогосподарського товаровиробника підлягає визначенню субсидіарно за нормами інших законів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" сільськогосподарський товаровиробник - це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.
У постанові від 15 травня 2026 року у справі № 160/32965/24 Верховний Суд зазначив: "належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець)". Верховний Суд також вказав: "сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації)".
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 26.12.2007, є платником єдиного податку другої групи, а основним видом його економічної діяльності є КВЕД 01.50 "Змішане сільське господарство". За 2024 рік ОСОБА_1 задекларував дохід від здійснення діяльності, зокрема, за кодом КВЕД 01.50 "Змішане сільське господарство", що не заперечується самим контролюючим органом і прямо викладено у його відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, позивач є власником земельної ділянки площею 1,8813 га (кадастровий номер [номер приховано]:04:000:1150) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, на якій розташовані спірні будівлі, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 165957, а також має сільськогосподарську техніку, необхідну для ведення такої діяльності.
Вищезазначене свідчить, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю, має у володінні землі сільськогосподарського призначення та утримує сільськогосподарських тварин, а відтак є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" та статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис".
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, зроблено без урахування наведених норм права та фактичних обставин справи, а також усупереч правовому висновку Верховного Суду про незалежність цього статусу від організаційної форми діяльності. Обставина відсутності у податковій декларації за 2024 рік доходу за окремим кодом виду діяльності сама по собі не спростовує статусу позивача як сільськогосподарського товаровиробника, оскільки такий статус пов`язується із самим фактом виробництва сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі.
Третя умова застосування пільги - нездача будівель в оренду, лізинг, позичку - контролюючим органом не спростована. Позивач послідовно стверджував, що спірні будівлі в оренду, лізинг чи позичку не передавав; доказів протилежного відповідач не надав. Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, недоведеність факту передачі будівель в оренду, лізинг чи позичку тлумачиться на користь платника податку.
Доводи контролюючого органу про неподання позивачем повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП та непроведення звірки даних у порядку підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України колегія суддів відхиляє. Право на застосування пільги, передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу, обумовлене фактичною відповідністю об`єкта та його власника визначеним законом матеріальним критеріям, а не виконанням платником реєстраційних та облікових процедур. Крім того, перелік підстав, за яких ця податкова пільга не надається, є вичерпним і не охоплює невиконання платником облікових та реєстраційних процедур.
Оцінивши встановлені обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що спірні нежитлові будівлі, які належать ОСОБА_1 - сільськогосподарському товаровиробнику, віднесені за їх функціональним призначенням до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) та не здаються в оренду, лізинг, позичку, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік. Отже, контролюючий орган безпідставно нарахував позивачу відповідні податкові зобов`язання, а тому податкові повідомлення-рішення від 17.04.2025 № 0[телефон приховано]-2510-UA7402005[телефон приховано] та № 0[телефон приховано]-2510-UA7402005[телефон приховано] є протиправними та підлягають скасуванню.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 17 квітня 2025 року № 0[телефон приховано]-2510-UA7402005[телефон приховано].
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 17 квітня 2025 року № 0[телефон приховано]-2510-UA7402005[телефон приховано].
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)