ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/25399/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дєєв Микола Владиславович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Чаку Є.В.
суддів: Сорочка Є.О.
Коротких А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у неналежному розгляді звернення ОСОБА_1 від 07.07.2021. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду звернення ОСОБА_1 від 15.08.2021. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 07.07.2021 та від 15.08.2021з дотриманням вимоги Закону України «Про звернення громадян». Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки по день фактичної виплати, тобто 04.08.2021 включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки по день фактичної виплати, тобто 04.08.2021 включно за весь час затримки виплати. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.11.2018 по 03.08.2021. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 21.11.2018 по 03.08.2021 включно в розмірі 30142,98 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначив, що ним вчинено всі, передбачені нормативно-правовими актами дії щодо своєчасного розгляду звернень позивача та його направлення заявнику, через уповноважений на доставку кореспонденції поштовим зв`язком орган, а саме Військову частину НОМЕР_2 . Також апелянт вважає, що відсутні підстави для виплати компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з несвоєчасною виплатою компенсації за відпустку, як учаснику бойових дій, починаючи з листопада 2018 року (місяць в якому така грошова компенсація повинна була бути виплачена позивачу при звільненні з військової служби) по серпень 2021 року (фактичний місяць виплати такої компенсації на виконання оскаржуваного рішення). На переконання апелянта на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 245 від 20.11.2018) між ним та відповідачем не існувало спору щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення та компенсації у виді середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні. Позивач, отримавши виплати при звільненні з військової служби, не заявив відповідачеві про незгоду зі складовими таких виплат. Відповідач зазначив, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі стосуються лише застосування положень ст. 117 КЗпП України (якщо суд визнає, що ця норма підлягає застосуванню до правовідносин між державою та військовослужбовцем). Але при цьому відповідач наполягає на тому, що ст. 117 КЗпП України не підлягає застосуванню до відносин між державою та військовослужбовцем ні за яких умов.
Позивач також подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що рішення від 19.05.2025 в питанні визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат прийнято без урахування всіх вимог чинного законодавства України, а саме не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, та не довів обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, в результаті чого висновки, викладені у судовому рішенні першої інстанції, не повністю відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права під час вирішення справи. Апелянт зазначив, що виходячи з принципу пропорційності, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача шляхом стягненням на його користь, як середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в цій справі, буде сума в 60985,37 гривень із розрахунку 11,49 % від суму середнього заробітку за не проведення вчасного розрахунку при звільненні в розмірі 530769,12 грн. (530769,12 / 100 х 11,49 = 60985,37)
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційні скарги подані на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що Наказом начальника Головного управління персоналу заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 305 від 17.10.2018 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 245 від 20.11.2018 підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 року у справі №640/23401/19, яке змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 року, постановлено:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2018;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в задоволенні звернення від 11.09.2019 щодо компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2018.
04.08.2021 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 року у справі №640/23401/19 відповідачем виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки УБД за 2015-2018 роки у сумі 30157,35 грн, що підтверджується банківською випискою.
07.07.2021 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із зверненням в якому просив здійснити:
- нарахування та виплату належної за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2015, 2016, 2017 та 2018 роках (включно), на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у справі № 640/23401/19, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у цій же справі, здійснити виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби у запас (а саме -20 листопада 2018 року) на особистий картковий рахунок, платіжні реквізити якого додаються;
- під час проведення нарахування зазначеної вище грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки врахувати проведені та надані до суду в матеріалах адміністративної справи № 640/23401/19 розрахунки розміру такої грошової компенсації за спірний період у сумі 30173,92 грн. (тридцять тисяч сто сімдесят три гривні 92 копійки), згідно наданих обґрунтувань. У разі незгоди із наданими в матеріалах вказаної адміністративної справи розрахунками розміру грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки ж учаснику бойових дій за спірний період, окремо надати детальні обґрунтування такої незгоди;
- у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 375 "Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", виплатити рівноцінну та повну компенсацію втрат доходів за сплату відповідно до розділу IV Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримується з одержаної суми грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, як таку, що компенсується відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин;
- провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, за період з листопада 2018 року по фактичний місяць виплати вказаної грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у справі №640/23401/19, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у цій же справі;
- під час фактичного перерахування на картковий рахунок зазначених у пунктах 1, 3, 4 грошових коштів забезпечити детальне та обґрунтоване тлумачення призначення платежу (платежів) відповідно до норм чинного законодавства та нормативних актів для унеможливлення стягнення банком відповідних комісійних виплат за здійснення такого (таких) переказу (переказів);
- надати письмово засвідчені встановленим порядком: - розрахунок нарахованої на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у справі №640/23401/19, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у цій же справі, грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки ж учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки із обґрунтуванням розміру такої грошової компенсації; розрахунок нарахованої рівноцінної та повної компенсації втрати доходів за сплату відповідно до розділу IV Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримується з одержаної суми грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки; - розрахунок нарахованої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки за період з листопада 2018 року по фактичний місяць виплати цієї грошової компенсації із обґрунтуванням розміру такої компенсації втрати частини доходів за кожен місяць окремо; - копії платіжних документів про перерахування на картковий рахунок зазначених у пунктах 1, 3, 4 грошових коштів; - довідку про розмір доходу (нараховане грошове забезпечення) ОСОБА_1 за вересень-жовтень 2018 року (за кожен місяць окремо);
- про прийняте рішення повідомити письмово в порядку та у строки, встановленні Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян", для можливості подальшого захисту свої прав і законних інтересів в судовому порядку, у випадку відмови в задоволенні моїх законних вимог.
Листом від 05.08.2021 року №107/В/7/2722 Військова частина НОМЕР_1 розглянула звернення позивача від 07.07.2021 щодо нарахування та виплати коштів згідно рішення суду та повідомила, що згідно рішення суду позивачу перераховано на рахунок кошти в сумі 30157,35 грн. Суми ПДФО були сплачені за рахунок коштів державного бюджету і з позивача не стягувались.
18.08.2021 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із зверненням в якому просив здійснити:
-нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, за період з листопада 2018 року (місяць, в якому така грошова компенсація повинна була бути виплаченою під час розрахунку при звільненні з військової служби) по серпень 2021 року (фактичний місяць виплати вказаної грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у справі №640/23401/19, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у цій же справі).
- провести нарахування та виплату йому середнього заробітку, розрахованого у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з військової служби, який становить 988 днів (з 20 листопада 2018 року по 04 серпня 2021 року), передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із визнаною судом протиправною невиплатою мені в строки, встановлені статтею 116 Кодексу законів про працю України, належної до виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки;
- перерахування зазначених у пунктах 1 та 2 грошових коштів здійснити на особистий картковий рахунок, платіжні реквізити якого додавалися до звернення до військової частини НОМЕР_1 від 07 липня 2021 року;
- під час фактичного перерахування на картковий рахунок зазначених у пунктах 1 та 2 грошових коштів забезпечити детальне та обґрунтоване тлумачення призначення платежу (платежів) відповідно до норм чинного законодавства та нормативних актів для унеможливлення стягнення банком відповідних комісійних виплат за здійснення такого (таких) переказу (переказів);
- надати письмово засвідчені встановленим порядком: розрахунок нарахованої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки за період з листопада 2018 року по серпень 2021 року із обґрунтуванням розміру такої компенсації втрати частини доходів за кожен місяць окремо; - розрахунок нарахованого середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з військової служби в питанні виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, який становить 988 днів (з 20 листопада 2018 року по 04 серпня 2021 року) із обґрунтуванням розміру середньоденного заробітку (грошового забезпечення) з урахуванням двох останніх місяців роботи (служби), розрахованого у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100; - копії платіжних документів про перерахування на картковий рахунок зазначених у пунктах 1 та 2 грошових коштів; - довідку про розмір доходу (фактично виплачене грошове забезпечення) ОСОБА_1 за вересень-листопад 2018 року із зазначенням всіх складових такого доходу (фактично виплаченого грошового забезпечення) за кожен місяць окремо;
- відповідно до вимог частин першої та другої статті 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян", враховуючи більш ніж достатній час для додаткового вивчення порушених у зверненні питань, перевищення загального терміну для вирішення аналогічних питань, порушених у попередньому зверненні від 07 липня 2021 року, розглянути дане звернення у термін, що не перевищує десяти днів від дня його отримання;
- про прийняте рішення повідомити письмово в порядку, встановленим Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" із врахуванням вимог частини третьої статті 20 зазначеного Закону.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нездійснення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби та виключенні із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, розгляду звернень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.
Щодо розгляду відповідачем зверненнь ОСОБА_1 від 07.07.2021 та від 15.08.2021, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Органи державної влади зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду (ст. 14 Закону № 393/96-ВР).
Водночас, ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що у разі якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може мати зовнішню форму поведінки (діяння), що полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Тобто, бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 990/46/22).
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідь від 05.08.2021 на звернення позивача від 07.07.2021 не містить відповіді на поставлені позивачем питання та щодо надання запитуваних документів.
18.08.2021 позивачем повторно було направлено на адресу відповідача звернення, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» №0408032269892 та витягом із сайту про відстеження відправлення.
Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було надано докази розгляду такого звернення позивача.
При цьому відповідачем неодноразово подавались до суду відзив та відповідь на заперечення на відзив, проте до них не було долучено докази розгляду звернення позивача.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що звернення позивача надійшло на адресу відповідача 26.08.2021. За результатами розгляду вказаного звернення надано відповідь від 24.09.2021 № 825/фес/3318, відповідно до якої позивачу було відмовлено у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та передано для пересилання позивачу представнику поштового військового зв`язку (військова частина НОМЕР_2 ).
Колегія суддів зазначає, що відповідь від 24.09.2021 на звернення позивача від 15.08.2021, як і попередня не містить відповіді на поставлені позивачем питання та щодо надання запитуваних документів.
Крім того за приписами ч.ч.3 і 4 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник).
В даному випадку апелянтом не зазначено обґрунтованих поважних причин подання вказаних доказів саме на стадії розгляду справи в суді апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду звернення позивача від 07.07.2021, визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 15.08.2021, а також зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення відповідача від 07.07.2021 та 15.08.2021 та надати належну відповідь за результатом розгляду цих звернень.
Щодо позовних вимог в частині компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів зазначає наступне.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.
Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Суд не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 року у справі №640/23401/19, яке змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2018.
Вказане рішення суду було виконано відповідачем лише 04.08.2021, а саме на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 року у справі №640/23401/19 відповідачем виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки УБД за 2015-2018 роки у сумі 30157,35 грн, що підтверджується банківською випискою.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що несвоєчасне нарахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки УБД за 2015-2018 роки відбулось з вини органу, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки по день фактичної виплати, тобто 04.08.2021 включно за весь час затримки виплати.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у визначеному позивачем розмірі, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, суд першої інстанції правильно зазначив, що такі вимоги є передчасними та такими, що наразі не підлягають задоволенню, оскільки фактично відповідач не здійснив донарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати позивачу за спірний період.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Відповідно до статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 21.11.2018 по 03.08.2021.
Доказів проведення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за затримку у виплаті грошової компенсації, суду не надано. Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за вересень 2018 року складало 16401,75 грн. та жовтень 2018 року - 16401,75 грн., отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: (16401,75 грн. + 16401,75 грн.) / 61 (кількість днів у вересні та жовтні 2018 року) = 537,76 грн.
Таким чином, сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період складає 530769,12 грн., виходячи із наступного розрахунку (537,76 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * 987 (кількість днів затримки з 21.11.2018 року по 03.08.2021 року)). Сума виплаченої позивачу на виконання рішень суду грошового забезпечення становить 30157,35 грн.
Загальна сума належних позивачу при звільненні коштів яка фактично була перерахована на картковий рахунок позивача становить 262515,47 грн., з яких:
- 232358,12 грн, виплачено у добровільному порядку при виключенні зі списків особового складу відповідно до довідки про виплачене грошове забезпечення;
- 30157,35 - виплачено на виконання рішень суду.
Отже частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат становить 11,49 % (30157,35 / 262515,47 х 100).
Враховуючи наведені розрахунки, колегія суддів вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні період з 21.11.2018 по 03.08.2021, виходячи з принципу пропорційності становить 60985,37 грн. (530769,12 / 100 х 11,49), а не 30142,98, як про це помилково зазначено судом першої інстанції.
З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, повно установивши обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, однак допустив помилку та не правильно визначив розмір відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача.
Беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року змінити шляхом викладення абзацу восьмого резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 21.11.2018 року по 03.08.2021 року включно в розмірі 60985,37 грн. (шістдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень 37 копійок).
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю.Коротких