ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/16024/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кравченко Є.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.06.2024 № 254150030070;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку із врахуванням висновків суду про зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи: з 01.04.1986 по 20.11.1987, з 21.12.1989 по 19.02.1990, 19.11.1990 по 17.07.1991; 25.09.1995 по 27.08.1996, 10.09.1996 по 27.08.1998, період строкової служби: з 29.11.1987 по 27.11.1989;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності в ній відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, спеціальний стаж підтверджується уточнюючими довідками підприємств за пунктом 20 Порядку № 637, тоді як у трудовій книжці ОСОБА_1 відомості про пільговий характер роботи відсутні. Крім того наголошує, що спірні періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу лише після прийняття рішення комісією з питань підтвердження стажу роботи, проте комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішенням від 31.05.2024 № 8 відмовила у підтвердженні стажу; що норми статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є чинними, неконституційними не визнавалися, а тому пенсійний орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на належне оформлення трудової книжки, неможливість отримання уточнюючих довідок через припинення діяльності підприємств та на сталу практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про підтвердження стажу роботу, за результатами розгляду якої листом від 05.06.2024 № 2500-0303-8/40174 повідомлено, що комісія прийняла рішення від 31.05.2024 за № 8 про відмову у підтвердженні стажу роботу на посадах електрозварника ручного контактного зварювання з 01.04.1986 по 20.11.1987, з 21.12.1989 по 19.02.1990, з 19.11.1990 по 17.07.1991, газозварника ручного зварювання та газозварника з 25.09.1995 по 27.08.1996 та з 10.09.1996 по 27.08.1998, що зараховується до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
10.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена заява розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та за результатами розгляду прийнято рішення від 17.06.2024 № 254150030070 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності пільгового та страхового стажу, оскільки до пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 01.04.1986 по 20.11.1987, 21.12.1989 по 19.02.1990, 19.11.1990 по 17.07.1991, 25.09.1995 по 27.08.1996, 10.09.1996 по 27.07.1998 на підставі рішення комісії № 8 від 31.05.2024, яким відмовлено у підтвердженні стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність пільгового та страхового стажу.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, встановлених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 урегульоване пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за яким така пенсія призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають повного стажу на зазначених роботах, але мають не менше його половини, пенсія на пільгових умовах призначається із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 20 цього Порядку уточнюючі довідки підприємств приймаються лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. А отже уточнююча довідка є додатковим документом, який подається тоді, коли записів трудової книжки недостатньо, і не може підміняти собою трудову книжку як основний документ про стаж.
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить послідовні, завірені печатками роботодавців записи про роботу електрозварником ручного зварювання у спірні періоди з 01.04.1986 по 20.11.1987, з 21.12.1989 по 19.02.1990, з 19.11.1990 по 17.07.1991 та газозварником ручного зварювання з 25.09.1995 по 27.08.1996 і з 10.09.1996 по 27.08.1998. Ці записи виконані без перекреслень і виправлень, у чіткій послідовності дат і номерів із посиланням на відповідні накази.
Розділом XXXII "Загальні професії" Списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, а в подальшому розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, передбачені професії електрозварника та газозварника.
А отже посади, на яких працював ОСОБА_1 , включені до Списків, що діяли в період такої роботи.
Згідно з єдиним тарифно-кваліфікаційним довідником робіт та професій робітників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 16.01.1985 № 17/2-54, професія зварника є загальною професією, що об`єднує назви професій, пов`язаних зі зварюванням металів, і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника та електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.
У постанові від 17 січня 2023 року у справі № 392/1357/17 Верховний Суд зазначив, що вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією. У цій самій постанові Верховний Суд указав, що "відсутність уточнюючих довідок не може бути безумовною підставою для відмови зарахувати спірні періоди до пільгового стажу", якщо трудова книжка заповнена без помилок і недоліків та містить відомості, що підтверджують пільговий трудовий стаж.
Доводи апелянта про відсутність у трудовій книжці відомостей про пільговий характер роботи не спростовують права ОСОБА_1 на зарахування спірних періодів, оскільки на працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у його трудовій книжці. Позивач не може відповідати за правильність і повноту оформлення кадрових та бухгалтерських документів на підприємствах, а неналежне ведення такої документації з вини роботодавця не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на пенсійне забезпечення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17. Таким чином, неможливість надання уточнюючих довідок, спричинена припиненням діяльності ВАТ "Спецавтотранспорт", ВАТ "Агроспецмонтаж" та ВАТ "Монтажник-538", не може погіршувати пенсійні права позивача.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць також не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за проведення атестації покладається на власника підприємства, а контролюючу функцію у цих відносинах виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Такий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а. До того ж, обов`язок підтвердження пільгового стажу за результатами атестації робочих місць виник після 21.08.1992, а тому щодо періодів роботи, які передували цій даті, він на позивача покладатися не може.
Безпідставним є й довід апеляційної скарги про те, що спірні періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу лише після прийняття відповідного рішення комісією з питань підтвердження стажу роботи.
Так, Рішення комісії від 31.05.2024 № 8 про відмову у підтвердженні стажу не є самостійною та достатньою підставою для незарахування періодів роботи, тому що право на пенсію за віком на пільгових умовах установлюється за наслідками всебічного, повного й об`єктивного розгляду всіх поданих документів, серед яких основним залишається трудова книжка. А отже, відмова комісії у підтвердженні стажу за наявності належно оформленої трудової книжки, що підтверджує роботу за професіями, передбаченими Списком № 2, не звільняє пенсійний орган від обов`язку врахувати ці періоди.
Окремої уваги потребує період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 29.11.1987 по 27.11.1989 оскільки згідно зі статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову особа працювала за професією, що дає право на таку пенсію.
Колегія суддів наголошує, що на момент призову 20 листопада 1987 року ОСОБА_1 працював електрозварником ручного зварювання, тобто за професією, передбаченою Списком № 2 з огляду на що, цей період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Посилання апелянта на чинність статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та те, що ця норма неконституційною не визнавалася, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки спір стосується не дійсності зазначеної норми, а правильності її застосування пенсійним органом до конкретних обставин справи. Колегія суддів встановила, що пенсійний орган застосував цю норму без урахування належно оформленої трудової книжки позивача та сталої практики Верховного Суду.
Відтак, оскаржуване рішення про відмову правомірно визнано судом першої інстанції протиправним.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Обраний судом першої інстанції спосіб захисту - зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду - відповідає характеру порушеного права і не становить втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки питання призначення, перерахунку та виплати пенсії належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України. Подібного підходу дотримується Верховний Суд, який у постанові від 15 травня 2026 року у справі № 160/34344/23, установивши право особи на зарахування спірних періодів до пільгового стажу, зобов`язав пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують і не містять підстав, з якими процесуальний закон пов`язує скасування чи зміну судового рішення.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів дійшла висновку про наявність таких підстав.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)