ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/485/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кравченко Є.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що, маючи вислугу 20 років та будучи звільненою зі служби за станом здоров`я, має право на пенсію за вислугу років у розмірі 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також що відповідач протиправно не здійснив перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 листопада 2024 року № ФЧ40779, чим обмежив право позивача на отримання пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не забезпечення розгляду поданої ОСОБА_1 заяви від 29.10.2024 (вх. № 13816/8 від 05.11.2024) за принципом екстериторіальності у відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вчинити дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.10.2024 (вх. № 13816/8 від 05.11.2024) за принципом екстериторіальності у відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1;
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 16.11.2024 № ФЧ40779;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 16.11.2024 № ФЧ40779, з урахуванням фактично виплачених сум;
в решті позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача від 29 жовтня 2024 року за своїм змістом відповідає додатку 1 до Порядку № 22-1, проте відповідач розглянув її відповідно до Закону України "Про звернення громадян", рішення про призначення (переведення) чи відмову в призначенні (переведенні) пенсії не прийняв, чим допустив протиправну бездіяльність, а також з того, що з 05 березня 2019 року у відповідача виникли підстави для перерахунку пенсії позивача з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, і за наявності надісланої уповноваженим органом довідки встановленої форми відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у такому перерахунку.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Порядок № 22-1 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач звернувся із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на виконання якого затверджено зазначений Порядок; з питання переведення з одного виду пенсії на інший позивач мав звернутися до відділу обслуговування громадян № 9 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління або скористатися електронними сервісами Пенсійного фонду України із застосуванням кваліфікованого електронного підпису; заява позивача від 24 жовтня 2024 року була оформлена відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», у зв`язку з чим відповідь на неї надано в порядку, передбаченому цим Законом; крім того, суд першої інстанції безпідставно зобов`язав відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки № ФЧ40779, ухваливши рішення без належної оцінки обставин справи та правильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби, відповідно до статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
ОСОБА_1 поштовим зв`язком звернулася до відповідача із заявою від 24 жовтня 2024 року (вх. № 15764/П-2500-24 від 06 листопада 2024 року), додатком до якої була заява від 29 жовтня 2024 року (вх. № 13816/8 від 05 листопада 2024 року) про призначення пенсії за віком відповідно до зазначеного Закону.
Листами від 15 листопада 2024 року № 2500-0202-8/77980 та від 27 листопада 2024 року № 16633-15764/П-02/8-2500/24 відповідач повідомив позивачу про необхідність з питання переведення з одного виду пенсії на інший звернутися до відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління або за допомогою онлайн-сервісів Пенсійного фонду України з використанням електронного підпису.
ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено відповідачу довідку від 16 листопада 2024 року № ФЧ40779 про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії, до якої включено грошове забезпечення станом на 05 березня 2019 року.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до статті 1 цього Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги мають право на довічну пенсію за вислугу років; умови призначення пенсії за вислугу років та її розмір визначені статтями 12, 13 цього Закону.
Право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом, гарантовано статтею 46 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Отже, вирішення питання про призначення (переведення) пенсії віднесено до виключної компетенції Пенсійного фонду України.
За приписами пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України чи засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія" з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) та електронну пенсійну справу.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.7 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після надходження заяви; право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів; орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Зі змісту наведених норм є очевидним, що обов`язок прийняти рішення про призначення (переведення) пенсії або про відмову в такому призначенні (переведенні), тобто рішення по суті, виникає у територіального органу Пенсійного фонду України за наслідками розгляду заяви особи, а розгляд заяви та доданих до неї документів має завершуватися прийняттям відповідного рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що заява позивача від 29 жовтня 2024 року (вх. № 13816/8 від 05 листопада 2024 року) за своїм змістом відповідає додатку 1 до Порядку № 22-1. Водночас відповідач цю заяву по суті не розглянув, рішення про призначення (переведення) чи відмову в призначенні (переведенні) пенсії не прийняв, а розглянув її відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та листами від 15 і 27 листопада 2024 року роз`яснив порядок звернення до сервісного центру. Отже, жодного з передбачених Порядком № 22-1 рішень за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем прийнято не було.
Аналогічні за змістом спірні правовідносини вже були предметом касаційного перегляду.
Так, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 620/2027/23, ухваленій за позовом до цього ж відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - за подібних обставин (звернення особи із заявою про призначення пенсії у довільній формі, яку відповідач розглянув відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та запропонував звернутися до відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр)), Верховний Суд зазначив: "важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника… відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера". У цій же постанові Верховний Суд наголосив: "доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права". Наведена правова позиція підтверджена Верховним Судом і в постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 340/686/25.
Доводи апелянта про неможливість застосування Порядку № 22-1 з огляду на те, що позивач звертається із заявою про переведення на пенсію згідно з нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", колегія суддів відхиляє. Незалежно від того, яким саме порядком (затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 чи від 30 січня 2007 року № 3-1) урегульовано процедурні питання оформлення документів, обов`язок територіального органу Пенсійного фонду України зареєструвати належно оформлене за змістом звернення та розглянути його по суті з прийняттям відповідного рішення випливає з обох порядків. Пункт 3 розділу I Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, на який посилається сам апелянт, передбачає подання заяви про переведення з одного виду пенсії на інший (додаток 1) саме до органу, що призначає пенсію, - що позивач і вчинила, звернувшись поштовим зв`язком до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Отже, посилання апелянта на застосування іншого порядку не спростовує факту протиправної бездіяльності відповідача, який належно оформлену за змістом заяву по суті не розглянув.
Доводи апелянта про те, що позивачу належало звернутися саме до відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр), також є безпідставними. Ані Порядок № 22-1, ані Порядок № 3-1 не обмежують право особи звернутися до органу, що призначає пенсію, виключно шляхом особистого відвідування конкретного структурного підрозділу; законодавством визначені альтернативні способи подання заяв, а після реєстрації заяви структурний підрозділ, який здійснює її розгляд, визначається за принципом екстериторіальності. Вимога звернутися саме до сервісного центру № 9 є внутрішньою організаційною преференцією відповідача і не ґрунтується на нормах законодавства. Аналогічний за змістом довід цього ж відповідача був відхилений Верховним Судом у наведеній постанові у справі № 620/2027/23.
Доводи апелянта про те, що заяву позивача правомірно розглянуто відповідно до Закону України "Про звернення громадян", спростовуються наведеними нормами Порядку № 22-1 та усталеною практикою Верховного Суду. Розгляд заяви про призначення (переведення) пенсії у порядку, передбаченому для звернень громадян, без прийняття розпорядчого індивідуального акта у формі рішення про призначення (переведення) або відмову, суперечить установленій законодавством процедурі та є проявом надмірного формалізму, неприпустимого у сфері соціального захисту.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача щодо не забезпечення розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності та про наявність підстав для зобов`язання відповідача вчинити дії щодо розгляду цієї заяви є правильним. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано не підмінив орган, що призначає пенсію, і не вирішив по суті питання про наявність у позивача права на переведення на пенсію за вислугу років, оскільки таке вирішення належить до виключної компетенції Пенсійного фонду України.
Щодо позовних вимог про перерахунок пенсії колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Частиною четвертою статті 63 цього Закону передбачено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01 січня 2018 року, затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення, у зв`язку з чим у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 було внесено зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, унаслідок яких із форми довідки про розмір грошового забезпечення (додаток 2 до Порядку № 45) було виключено щомісячні додаткові види грошового забезпечення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін судом апеляційної інстанції 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45.
Відтак з 05 березня 2019 року - дня набрання законної сили зазначеним судовим рішенням - виникли підстави для перерахунку призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій з урахуванням не лише посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а й додаткових видів грошового забезпечення.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи. Наведена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 грудня 2019 року за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 160/8324/19.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу відповідача складено та надіслано довідку від 16 листопада 2024 року № ФЧ40779 про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії. За наявності надісланої уповноваженим органом довідки встановленої форми у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у перерахунку пенсії. Перерахунок пенсії підлягає здійсненню з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01 квітня 2019 року. А отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2019 року на підставі зазначеної довідки та для зобов`язання відповідача здійснити такий перерахунок є правильним. Доводи апелянта про ухвалення рішення в цій частині без належного правового аналізу норм чинного законодавства конкретних обставин, які б спростовували наведені висновки, не містять і зводяться до загального незгодження з рішенням суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всупереч наведеному відповідач правомірності своєї бездіяльності належними та допустимими доказами не довів.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги викладених у рішенні висновків не спростовують.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів дійшла висновку про наявність таких підстав.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(Повний текст постанови суду виготовлено 11 серпня 2026 року)