П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/3455/25
Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов Сергій Вікторович
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
11 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому після зменшення позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати у повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за період лікування з 04.01.2025 по 28.01.2025;
- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, збільшену до 100 тис грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікування в закладах охорони здоров`я з 04.01.2025 по 28.01.2025;
- визнати протиправним і скасувати п. 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2024 № 362 про виведення його з 01.09.2024 в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити грошове забезпечення у складі основних і додаткових складових за період з 04.01.2025 по 28.01.2025.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 04.01.2025 по 28.01.2025.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 04.01.2025 по 28.01.2025.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 04.01.2025 по 28.01.2025.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04.01.2025 по 28.01.2025 у складі основних і додаткових складових з врахуванням проведених виплат.
У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2024 №362 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги.
Військова частина НОМЕР_1 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю. Скаржник зазначає, що позивачем не було надано висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні, а тому після закінчення 4-місячного строку безперервного лікування (який сплив 03.01.2025) правових підстав для виплати додаткової винагороди та грошового забезпечення не було.
Позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Позивач наголошує на неповній оцінці судом обставин справи, оскільки його було виведено в розпорядження з 01.09.2024 наказом від 28.11.2024.
На момент 01.09.2024 він перебував у відрядженні та виконував бойові завдання, а поранення отримав лише 03.09.2024, відтак станом на дату, з якої його виведено в розпорядження, підстави для такого виведення (лікування чи організаційні заходи) були абсолютно відсутні, а процедура попередження не дотримана.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти її задоволення, вказуючи на законність наказу та відповідність дій командування чинному законодавству
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Для виконання бойових завдань позивач був відряджений до військової частини НОМЕР_2 .
03.09.2024 позивач отримав вогнепальні осколкові поранення.
Після цього ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах з 03.09.2024 по 28.01.2025.
За період з 03.09.2024 по 03.01.2025 відповідачем було виплачено грошове забезпечення і додаткову винагороду, що не заперечується сторонами. Однак з 04.01.2025 по 28.01.2025 відповідач відмовляє у такій виплаті, мотивуючи це відсутністю висновку ВЛК про необхідність тривалого лікування після спливу 4-місячного строку з моменту отримання поранення.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з безумовності права військовослужбовця на соціальні гарантії під час лікування після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Суд встановив, що факт безперервного перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні підтверджується належними медичними документами, а тому затримка у винесенні остаточного висновку ВЛК не є правовою підставою для припинення виплат. З огляду на це, позовні вимоги в частині бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення і додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за січень 2025 року були визнані обґрунтованими та задоволені судом.
Водночас у задоволенні решти позовних вимог, зокрема щодо скасування пункту 8 наказу про виведення в розпорядження з 01.09.2024, суд першої інстанції відмовив, керуючись виключно фактом тривалого лікування позивача. Суд вважав дії командування правомірними, посилаючись на норми Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, які допускають зарахування військовослужбовців у розпорядження у випадку їх перебування на тривалому лікуванні.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 (виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди з 04.01.2025 по 28.01.2025).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова КМУ № 168).
Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно пункту 1-2 Постанови КМУ № 168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні, у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 03.09.2024 отримав множинне вибухово-уламкове поранення верхньої правої кінцівки, обох нижніх кінцівок, перелом правої стегнової кістки при виконанні бойового розпорядження командира НОМЕР_3 окремої бригади ТрО від 08.08.2024 № 918/ТрО, виконуючи бойове завдання в складі зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_2 здійснював заходи щодо блокування населених пунктів Кореневського району Курської області рф, а також проведення наступальних (штурмових) дій та заволодіння вказаних населених пунктів.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 № 161/5/493/КСП від 08.10.2024, молодший сержант ОСОБА_1 отримав поранення під час захисту Батьківщини, беручи безпосередню участь у бойових діях у зв`язку з військовою агресією рф проти України, під час дії військового стану.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а саме:
- з 03.09.2024 по 06.09.2024 - у КНП «Центральна міська лікарнія» Сумської міської ради з діагнозом: МВТ від 03.09.2024. ВОСП правої скроневої ділянки, правого передпліччя, обох стегон та правої гомілки з наявністю сторонніх тіл. Вогнепальний перелом верхньої третини правої ліктьової кістки із зміщенням. Вогнепальний перелом на межі верхньо-середньої третини діафізу правої стегнової кістки із зміщенням, стан після МОС стрижневим АЗФ від 03.09.2024;
- з 06.09.2024 по 09.10.2024 - військовому госпіталі військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 з діагнозом: стан після МВТ від 03.09.2024. ВОСП правої скроневої ділянки, правого передпліччя, обох стегон та правої гомілки з наявністю сторонніх тіл. Вогнепальний перелом верхньої третини правої стегнової кістки із зміщенням. Вогнепальний перелом на верхньо-середньої третини правої стегнової кістки із зміщенням, ліковано оперативно МОС стрижневим АЗФ від 03.09.2024 з тимчасовим порушенням функції. Травма важка;
- з 09.10.2024 по 28.01.2025 - у КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської облради з діагнозом: МВТ (03.09.2024). ВОСП правої скроневої ділянки, правого передпліччя, обох стегон та правої гомілки з наявністю сторонніх тіл. Вогнепальний перелом верхньої третини правої ліктьової кістки із зміщенням. Вогнепальний перелом на межі верхньо-середньої третини діафізу правої стегнової кістки із зміщенням, стан після МОС стрижневим АЗФ від 03.09.2024.
У відповідності до довідки ВЛК №1024 від 28.01.2025, медичний огляд позивача проведено 28.01.2025.Травма Так, пов`язана із захистом Батьківщини. Травма тяжка. Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.
При цьому, відповідач не заперечив право позивача на отримання додаткової винагороди за період з 03.09.2024 по 03.01.2025 і провів її виплату. Разом з цим, не вбачає підстав для її виплати за період з 04.01.2025 по 28.01.2025, оскільки, на його думку, перевищення терміну перебування на лікуванні понад 4 місяці без відповідного висновку ВЛК про необхідність тривалого лікування виключає можливість виплати додаткової винагороди на підставі Постанови № 168.
Проте, судом першої інстанції правильно зауважено, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні.
Пов`язаність поранення позивача із захистом Батьківщини і факт його перебування на стаціонарному лікуванні підтверджено необхідними документами.
Посилання відповідача на обмеження строку виплати 4 місяцями без висновку ВЛК є безпідставними, оскільки факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні підтверджений належними медичними документами, а висновок ВЛК № 1024 був складений в день виписки - 28.01.2025. Право на отримання соціальних гарантій та грошового утримання під час безперервного лікування пораненого військовослужбовця є безумовним і не може бути нівельоване формальними посиланнями на відсутність проміжного висновку ВЛК, якщо факт стаціонарного лікування є безперервним та очевидним. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у цій частині. Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 (скасування пункту 8 наказу про виведення в розпорядження) суд зазначає наступне.
Суд першої інстанції, відмовляючи в скасуванні пункту 8 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2024 № 362, зазначив, що виведення позивача в розпорядження з 01.09.2024 зумовлене його тривалим лікуванням.
Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на те, що спірний наказ видано 28.11.2024, однак позивача виведено в розпорядження з 01.09.2024. Разом з тим, поранення позивачем отримано лише 03.09.2024, а до цього моменту (зокрема станом на 01.09.2024) він перебував у службовому відрядженні та безпосередньо виконував бойові завдання в складі ТГр "Суми", що підтверджується відповіддю Військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2024 № 1/1615 та довідкою про обставини травми.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення №1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідно до пункту 116 Положення №1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема, якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Відповідно до ч.1розділу ХХVIII Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Отже відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, виведення військовослужбовця в розпорядження допускається лише за наявності чітко визначених підстав та з моменту виникнення таких підстав.
Виведення військовослужбовця в розпорядження за період, коли він фактично перебував на посаді та виконував бойові розпорядження, суперечить правовій природі інституту розпорядження та порушує право на належне проходження служби. Обставини тривалого лікування виникли лише після 03.09.2024, відтак станом на 01.09.2024 правових підстав для зарахування позивача в розпорядження не існувало.
Щодо проведення організаційно-штатних заходів, які слугували альтернативним обґрунтуванням відповідача, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів дотримання процедури, визначеної пунктом 118 Положення № 1153/2008, зокрема щодо попереднього повідомлення військовослужбовця та надання пропозицій щодо подальшого службового використання.
Таким чином, пункт 8 наказу від 28.11.2024 № 362 в частині виведення ОСОБА_1 в розпорядження з 01.09.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Право на належне грошове забезпечення позивача за період з 03.09.2024 по 03.01.2025, тобто, за час перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 було визнано відповідачем шляхом його виплати на рахунок ОСОБА_1 , що також визнається позивачем.
Нарахування і виплата грошового забезпечення за період з 04.01.2025 по 28.01.2025 не були здійснені з тих самих підстав, що і виплата додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн - відсутність висновку ВЛК про необхідність тривалого лікування після спливу 4-місячного строку з моменту отримання поранення.
Оцінку таким твердженням відповідача судом було надано вище і визнано їх протиправними.
За таких обставин, суд вважає необгрунтованими дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу грошового забезпечення у складі основних і додаткових складових за період з 04.01.2025 по 28.01.2025 і зобов`язує відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату.
Оскільки доводи апеляційної скарги військової частини не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині задоволення позову відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни в цій частині відсутні.
При цьому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позову, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвали в цій частині нову постанову.
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 8 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2024 № 362 (по стройовій частині) про виведення ОСОБА_1 в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 01 вересня 2024 року.
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 240/3455/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.