П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 127/4176/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гуменюк К.П.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
11 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,
представника позивача: Конюшко Д.Б.
представника відповідача: Ковальчука Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькі області капрала поліції Тишкуна Олександра Васильовича серії ЕНА №6417307 від 27 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою серії ЕНА №6417307 від 27 грудня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 20400 гривень. Однак особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисник, категорично не згодні з оскаржуваним рішенням суду та вважають, що таке рішення не відповідає вимогам Закону та обставинам справи. Зокрема, станом на момент зупинки рішення Петропавлівським райсуду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі №188/1221/25 не набрало законної сили, оскільки було оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду та остаточне рішення прийнято не було. Таким чином ОСОБА_1 станом на час винесення постанови серії ЕНА №6417307 не був особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом. Окрім того, як зазначено в позові, при винесенні інспектором оскаржуваної постанови було порушено право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на правову допомогу та не було вжито жодних дій щодо надання можливості водію реалізувати своє право на отримання такої допомоги, що свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також стороною позивача акцентується увага на тому, що зазначена в оскаржуваній постанові фабула «керував транспортним засобом, коли був позбавлений права керувати транспортним засобом» не відповідає зазначеному порушенню, а саме пункту 2.1. (а) ПДР. Окрім того, посвідчення водія відповідної категорії було наявне у водія і він надав вказане посвідчення працівникам поліції. Порушення ж вимог п.2.1. (а) ПДР тягне за собою відповідальність, що передбачена ч.1 ст.126 КУпАП, а не ч.4 ст.126 КУпАП. У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником позивача адвокатом Конюшко Д.Б. подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги - заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до постанови поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькі області капрала поліції Тишкуна О.В. серії ЕНА №6417307 від 27.12.2025 водій ОСОБА_1 27.12.2025 о 01:58:23 на трасі АД М30, 347 км, керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області від 14.08.2025 на 1 рік, чим порушив п.2.1 (а) ПДР - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Вказаною постановою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч.4 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.
Не погодившись із даною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано положеннями Законів України "Про національну поліцію", "Про дорожній рух", Правилами дорожнього руху України, а також нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесені до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст.246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги представника позивача щодо протиправності винесення постанови серії ЕНА №6417307 від 27.12.2025, колегія суддів зважає на наступне.
Із оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.1 (а) ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, а саме - керування транспортним засобом, «будучи позбавленим права керування Петропавлівським райсудом Дніпропетровської області від 14.08.2025 на 1 рік».
Як встановлено судом, постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року в справі №188/1221/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2026 року постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року в справі №188/1221/25 залишено без змін.
Спірним питанням у вказаній справі є те, чи набрала постанова Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі №188/1221/25 законної сили на момент зупинки транспортного засобу, тобто на 27.12.2025 чи ні.
Колегія суддів зазначає, що в силу положень статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
При цьому варто зауважити, що, як слідує з постанови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2025, у судовому засіданні 14.08.2025 під час розгляду справи №188/1221/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в режимі відеоконференції приймав участь адвокат Конюшко Д.Б., який представляв його інтереси, що свідчить про фактичну обізнаність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її представника про прийняте судом рішення.
Постанова Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 в справі №188/1221/25 набрала законної сили за загальними правилами, передбаченими положеннями статті 294 КУпАП, тобто 25.08.2025, про що свідчить витяг з ЄДРСР вступної та резолютивної частини по вказаній справі, тоді як апеляційна скарга у даній справі за інформацією, яка міститься на порталі Судової влади України, була подана 12.01.2026.
Таким чином, на момент винесення 27.12.2025 постанови серії ЕНА №6417307 ОСОБА_1 вважався особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова серії ЕНА № 6417307 від 27.12.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, є обґрунтованою, вмотивованою та винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні даного позову слід відмовити.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.