Справа №:2-184/99
Провадження №: 2-зз/755/27/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2026 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Коваленко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Грищенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 2-184/99 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на частину жилого будинку та виділ її в натурі,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 2-184/99 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на частину жилого будинку та виділ її в натурі.
ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих, за твердженням заявника, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 1998 року у справі № 2-184/99, а саме арешту житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 1999 року у вказаній справі затверджено мирову угоду, провадження у справі закрито, однак питання щодо скасування заходів забезпечення позову у цій ухвалі не вирішено. Заявник зазначає, що на час звернення до суду в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження нерухомого майна на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 1998 року у справі № 2-184/99, у зв`язку з чим він позбавлений можливості вільно розпоряджатися майном. До клопотання та додаткових пояснень заявником долучено, зокрема, копію ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 1999 року, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року у справі № 755/9818/24, а також архівну довідку Київського державного нотаріального архіву, відповідно до якої документи щодо постанов та ухвал про накладення і зняття заборон та арештів на майно у відповідних архівних матеріалах відсутні. Заявник просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 1998 року у справі № 2-184/99, а саме арешт житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .
Учасники цивільного процесу в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши матеріали заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з частиною четвертою статті 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Частиною п`ятою статті 158 ЦПК України передбачено, що ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
Отже, предметом розгляду за клопотанням про скасування заходів забезпечення позову є питання щодо скасування конкретного заходу забезпечення позову, який був вжитий судом у відповідній цивільній справі.
Як убачається з матеріалів архівної цивільної справи №Г-13 (інший номер на обкладинці -№2-184/99), в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку та виділ її в натурі.
28.04.1999 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Горкавий О.П.) постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди, за якою ОСОБА_2 відмовляється від своїх позовних вимог щодо визнання за нею права власності на 22/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1 і щодо виділу цієї частки будинку в натурі, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_4 на підставі доручення від 18.02.1997 р., посвідченого 20-ю Київською державною нотаріальною конторою, реєстровий №Іу-144), у свою чергу визнають за ОСОБА_2 (в подальшому: « ОСОБА_2 ») право власності на 14/100 ідеальних часток цього будинку, яким відповідають приміщення під індексами: 3-1, 3-2, 3-3 на поетажному плані будинку.
Згідно пункту 2 резолютивної ухвали суду про затвердження мирової угоди, сторони погодили, що при нормальних відносинах та ставленні сторін одна до одної, право власності на 8/100 частин зазначеного будинку переходить юридично до ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 (надалі: « ОСОБА_3 ), а у випадку смерті чи визнання у встановленому законом порядку безвісно відсутньою ОСОБА_2 - до її сина ОСОБА_5 . Це (друге) положення носить характер заповідальної відмови (ст.538 ЦК України) ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .
Згідно пункту 3 резолютивної ухвали суду про затвердження мирової угоди, сторони погодили, всі права та обов`язки по користуванню та обслуговуванню зазначеного будинку в частині 22/100, - зо складають фактично приміщення під назвою «квартира АДРЕСА_2 » на поетажному плані будинку (а саме: тамбур розміром 3,9 кв.м, кухня розміром 9,9 кв.м, кладова розміром 1,6 кв.м та житлова кімната розміром 13,2 кв.м), - здійснює в повному обсязі з моменту підписання і затвердження цієї мирової угоди ОСОБА_2 , яка також приймає на свій рахунок понесені судові витрати по цій справі.
Водночас у матеріалах цивільної справи № 2-184/99 відсутня ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 1998 року, якою, за твердженням заявника, накладено арешт на житловий будинок та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Інших відомостей, які б дозволяли встановити наявність та зміст ухвали, на яку посилається заявник, у справі також не міститься.
Таким чином, суд позбавлений можливості встановити зміст судового рішення, на яке посилається заявник як на підставу накладення арешту, зокрема встановити вид застосованого заходу забезпечення позову, його обсяг, об`єкт, щодо якого його застосовано, та інші істотні умови такого заходу.
Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження із посиланням на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 1998 року сама по собі не дає можливості встановити зміст відповідного судового рішення.
Зазначений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомостями про державну реєстрацію обтяження, однак не є судовим рішенням про забезпечення позову та не може замінювати відсутню в матеріалах справи ухвалу суду, якою відповідний захід забезпечення позову був застосований.
Відповідно до частини одинадцятої статті 158 ЦПК України примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, для вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову суд має встановити існування та зміст відповідного судового рішення, яким такі заходи були вжиті, оскільки саме це рішення визначає конкретний захід забезпечення позову, його обсяг та об`єкт, щодо якого він застосований.
Відсутність у матеріалах справи ухвали від 31 липня 1998 року та неможливість встановити її зміст унеможливлюють встановлення судом того, який саме захід забезпечення позову був застосований, а відтак - і вирішення питання про його скасування в порядку статті 158 ЦПК України.
Посилання заявника на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 1999 року, якою провадження у справі було закрито, не змінює наведеного висновку.
Частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини десятої статті 158 ЦПК України у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Як убачається з матеріалів справи, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 1999 року про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі не містить положення про скасування заходів забезпечення позову.
Разом із тим відсутність у зазначеній ухвалі вказівки про скасування заходів забезпечення позову сама по собі не дає суду можливості визначити та скасувати захід, зміст якого не встановлений через відсутність відповідної ухвали від 31 липня 1998 року в матеріалах справи.
При цьому суд не надає оцінки правомірності чи неправомірності наявного у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження, не встановлює чинність такого запису та не вирішує питання про відповідність відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставам його внесення, оскільки такі питання не є предметом розгляду заявленого клопотання в порядку статті 158 ЦПК України.
Також суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам заявника щодо наявності у нього права власності на майно, оскільки для вирішення питання про можливість скасування заходів забезпечення позову в межах цього клопотання визначальним є встановлення самого заходу забезпечення позову та змісту судового рішення, яким його було вжито.
Суд бере до уваги надану заявником архівну довідку Київського державного нотаріального архіву про відсутність відповідних документів щодо накладення та зняття заборон і арештів на майно. Водночас зазначена довідка не містить відомостей про зміст ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 1998 року та не усуває відсутності такого судового рішення в матеріалах цивільної справи.
Посилання заявника на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року у справі № 755/9818/24 також не є підставою для задоволення цього клопотання, оскільки зазначеним судовим рішенням питання про скасування заходів забезпечення позову у справі № 2-184/99 не вирішувалося, а тому воно не усуває встановленої судом неможливості ідентифікувати судове рішення, яким було застосовано захід забезпечення позову.
За таких обставин суд доходить висновку, що матеріали справи не містять судового рішення, зміст якого дозволяв би встановити конкретний захід забезпечення позову, який заявник просить скасувати. За відсутності такого рішення суд позбавлений можливості встановити зміст та обсяг відповідного заходу забезпечення позову і вирішити питання про його скасування в порядку статті 158 ЦПК України.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду про те, що забезпечення позову є процесуальним засобом, який застосовується та скасовується судом шляхом постановлення відповідного процесуального рішення, а питання, пов`язані із забезпеченням позову, його зміною чи скасуванням, вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України.
З огляду на викладене суд вважає, що правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в порядку статті 158 ЦПК України відсутні.
Відмова у задоволенні цього клопотання не означає встановлення судом чинності, законності чи правомірності запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не вирішує питання про наявність чи відсутність у заявника порушеного права.
Відповідно до частини шостої статті 158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149-158, 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 2-184/99 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на частину жилого будинку та виділ її в натурі - відмовити.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 261 ЦПК України.
Суддя :