Справа № 129/1858/26
Провадження по справі № 2/129/1900/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" серпня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Капуша І.С.,
розглянувши без участі сторін та їх представників у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інтереси яких представляє адвокат Гуравська Валентина Юріївна, до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
Встановив:
Представник позивачів адвокат Гуравська В.Ю. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з позовом до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_4 заповіту не залишив.
Позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого, а позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - його дітьми, у зв`язку з чим відповідно до статті 1261 ЦК України належать до спадкоємців першої черги за законом.
Позивачі спадщину після смерті спадкодавця прийняли у встановлений законом строк.
Іншими спадкоємцями першої черги за законом є батьки померлого - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які у встановленому законом порядку відмовилися від прийняття спадщини.
Спірний житловий будинок був збудований у 1967 році ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з дозволу Гранівської сільської ради власною працею та за власні кошти, був внесений до погосподарської книги, однак право власності на нього у встановленому законодавством порядку оформлено не було.
Відповідно до виписки з погосподарської книги Гранівського старостинського округу Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області станом на 15 квітня 1991 року спірний житловий будинок відносився до суспільної групи колгоспних дворів, членами якого були ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , після його смерті спадщину за заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Гранівської сільської ради 28 грудня 2004 року за реєстровим № 961, прийняв ОСОБА_4 , однак свої спадкові права не оформив в зв`язку зі смертю.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 , після її смерті спадщину за заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Гранівської сільської ради 28 грудня 2004 року за реєстровим № 962, також прийняв ОСОБА_4 , однак оформити право власності на спадкове майно не встиг у зв`язку зі своєю смертю.
Після смерті ОСОБА_4 позивачка в своїх та інтересах неповнолітніх дітей звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину за законом.
Однак постановами нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачці відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, не визначено частку спадкодавця у майні колгоспного двору, відсутня державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно, а також неможливо встановити частки інших членів колгоспного двору.
У зв`язку з неможливістю оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку позивачка звернулася до суду із даним позовом та просить визнати за нею та неповнолітніми дітьми право власності на спадкове майно по 1/3 частці за кожним.
Представник позивачів адвокат Гуравська В.Ю. у підготовче судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи її та позивачів участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області у підготовче судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав повністю та не заперечував проти його задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті такого визнання та продовжує судовий розгляд.
Згідно із ч. 6 ст. 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється відповідно до такого визнання, якщо воно не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
За змістом абзацу третього пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі безумовного визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову.
Разом з тим, суд незалежно від визнання позову перевіряє наявність передбачених законом підстав для виникнення у позивачів права власності на спірне спадкове майно.
Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 був збудований у 1967 році ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обліковувався за колгоспним двором та станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи колгоспних дворів, членами якого були зазначені особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 120, ч. 2 ст. 123 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції 1963 року) майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності. Згідно зі ст. 127 цього Кодексу підставою виникнення права власності членів колгоспного двору була їх особиста праця та участь у веденні спільного господарства.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що право власності на майно колгоспного двору, яке збереглося після припинення існування колгоспних дворів, мають ті члени двору, які станом на 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спадщину за заповітом прийняв ОСОБА_4 , однак спадкові права не оформив у зв`язку зі своєю смертю.
Таким чином, на момент смерті ОСОБА_4 до складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входили всі належні йому майнові права, у тому числі право на оформлення права власності на зазначений житловий будинок як на спадкове майно, прийняте ним за заповітом.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від померлої особи до спадкоємців. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1223 та ст. 1261 ЦК України, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом мають спадкоємці першої черги, до яких належать діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги є дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 , які у встановлений законом строк прийняли спадщину. Батьки спадкодавця від прийняття спадщини відмовилися, тому право на спадкове майно належить виключно позивачам.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
Згідно з чч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, має право одержати свідоцтво про право на спадщину, а відсутність такого свідоцтва не позбавляє його права на спадщину.
Постановами нотаріуса позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, відсутністю державної реєстрації права власності та неможливістю визначення часток членів колгоспного двору.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник або особа, яка вважає себе власником майна, має право пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою або якщо втрачено документ, який посвідчує право власності.
Оскільки позивачі є єдиними спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку не можуть з причин, що не залежать від них, а відповідач повністю визнав позов, таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 200, 206, 211, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, статтями 120, 123, 127 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), статтями 328, 392, 1216, 1218, 1223, 1261, 1268, 1296 ЦК України, суд
Вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 .
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку.
Суддя: