П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/24447/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Томчук А.В.
12 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Томчука А.В.
суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення з усіма його складовими за час проходження служби в поліції за період з 20 червня 2025 року - 08 серпня 2025 року;
- зобов`язати ГУНП в Житомирській області нарахувати та виплатити грошове забезпечення з усіма його складовими за час проходження служби в поліції за період з 20 червня 2025 року - 08 серпня 2025 року;
- визнати протиправним бездіяльність ГУНП в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток - 14 діб невикористаної відпустки 2020 р., 17 діб невикористаної відпустки 2021 р., 6 діб невикористаної відпустки 2022 р., 35 діб невикористаної відпустки 2023 р., 36 діб невикористаної відпустки 2024 р., за 21 добу невикористаної відпустки 2025 р., розрахованого з урахуванням суми повного місячного грошового забезпечення з усіма його складовими (премії), з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати ГУНП в Житомирській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки - 14 діб невикористаної відпустки 2020 р., 17 діб невикористаної відпустки 2021 р., 6 діб невикористаної відпустки 2022 р., 35 діб невикористаної відпустки 2023 р., 36 діб невикористаної відпустки 2024 р., за 21 добу невикористаної відпустки 2025 р., розрахованого з урахуванням суми повного місячного грошового забезпечення з усіма його складовими (премії), з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправним бездіяльність ГУНП в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за власним бажанням за 12 років календарної служби, розрахованого з урахуванням суми повного місячного грошового забезпечення з усіма його складовими, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати ГУНП в Житомирській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції за власним бажанням за 12 років календарної служби, розрахованого з урахуванням суми повного місячного грошового забезпечення з усіма його складовими, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем своєчасно були виконані дії та дотримані умови, визначені законодавством для припинення виплати позивачу із 20.06.2025 грошового забезпечення, а решта позовних вимог є похідними від основної вимоги, у задоволенні якої відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі № 240/24447/25 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вказує, що судом всупереч ст. 74 КАС України взято за основу недопустимий доказ - лист начальника ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 27.11.2025 № 186192-2025, інформація в якому містить обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування (проведенням службового розслідування), а не листом. Зазначає, що судом не взято до уваги та не досліджено листи ГУНП в Житомирській області № 124207-2025 від 24.07.2025 та № 177908-2025 від 14.08.2025, в яких підставою для припинення виплати грошового забезпечення зазначено необхідність проходження позивачем військово-лікарської комісії, а не відсутність на робочому місці. Також посилається на доповідну записку начальника ВП від 17.06.2025, згідно з якою підставою припинення грошового забезпечення є невиконання посадових обов`язків у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Стверджує, що ГУНП в Житомирській області вводить в оману суд, надаючи недопустимі докази з інформацією, яка не відповідає дійсності. Посилається на порушення судом стандартів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ГУНП в Житомирській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів і мотивів такої скарги та просило залишити оскаржуване судове рішення без змін. У відзиві зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Вказує, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували його перебування на службі або на лікарняному у спірний період. Наголошує, що наказ ГУНП в Житомирській області від 20.06.2025 № 376 о/с позивачем не оскаржується, у встановленому порядку не скасований, а тому є чинним та підлягає виконанню. Зазначає, що премія не є обов`язковою виплатою, а встановлюється за рішенням керівника органу поліції, посилаючись на постанови Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 816/2038/17 та від 04.07.2018 у справі № 805/1182/17-а. Вказує, що у місяці звільнення наказу про призначення премії позивачу не видавалось, а компенсація за невикористані дні відпусток та одноразова грошова допомога нараховані відповідно до норм чинного законодавства.
ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що жодних допустимих доказів відсутності позивача на робочому місці без поважних причин відповідачем суду надано не було, жодних службових розслідувань проведено не було. Наголосив, що підставою для зупинення грошового забезпечення згідно з листами ГУНП була необхідність у проходженні позивачем ВЛК, а не відсутність на робочому місці. Вказав, що відповідно до довідок ВЛК № 316-сп від 06.08.2024 та № 17-сп від 28.01.2025 позивач двічі проходив ВЛК для визначення ступеню придатності до служби в поліції.
ГУНП в Житомирській області подало заперечення на відповідь на відзив, в якому підтримало свою позицію та зазначило, що підставою припинення виплати грошового забезпечення є саме невиконання понад чотири місяці посадових обов`язків у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Наголосило, що з моменту видання наказу від 20.06.2025 № 376 о/с по день звільнення позивач не приступав до виконання службових обов`язків, а тому підстав для поновлення нарахування виплати грошового забезпечення не було.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України з 27.01.2020 по 08.08.2025 на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, мав спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.
Наказом начальника ГУНП в Житомирській області від 08.08.2025 № 487 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з виплатою компенсації за 14 діб невикористаної відпустки за 2020 рік, 17 діб невикористаної відпустки за 2021 рік, 6 діб невикористаної відпустки за 2022 рік, 35 діб невикористаної відпустки за 2023 рік, 36 діб невикористаної відпустки за 2024 рік та 21 добу невикористаної відпустки за 2025 рік (загалом 129 діб), із 08 серпня 2025 року. Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги складає 12 років 01 місяць 26 днів.
На підставі доповідної записки начальника відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 17.06.2025, вх. № 103580-2025 від 19.06.2025, наказом начальника ГУНП в Житомирській області від 20.06.2025 № 376 о/с позивачу припинено виплату грошового забезпечення з 20.06.2025. Зі змісту доповідної записки вбачається, що підставою для припинення виплати зазначено невиконання позивачем посадових обов`язків у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності протягом тривалого часу (понад чотири місяці).
Листом ГУНП в Житомирській області від 24.07.2025 № 124207-2025 позивача повідомлено про припинення виплати грошового забезпечення відповідно до наказу від 20.06.2025 № 376 о/с та запропоновано прибути до управління кадрового забезпечення ГУНП для отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії (експертизи) для визначення ступеню придатності до служби в поліції з метою подальшого вирішення питання щодо поновлення виплати грошового забезпечення.
Листом ГУНП в Житомирській області від 14.08.2025 № 177908-2025 позивачу відмовлено в поновленні виплати грошового забезпечення з аналогічних підстав.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із заявою від 22.08.2025 у якій зазначив, що станом на 22.08.2025 відповідного розрахунку грошового забезпечення не здійснено та просить надати відомості щодо грошового забезпечення за час проходження служби в поліції.
Відповідач листом від 29.08.2025 №188745-2025 повідомив ОСОБА_1 , що при звільненні з військової служби заявнику нарахована одноразова грошова допомога в сумі 21000,00 грн за 12 років календарної служби, а також виплачено 30100,00 грн компенсації за невикористані дні основної та додаткової за стаж служби в поліції, відпустки. До відповіді додано архівні відомості.
Не погоджуючись із таким діями відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно із пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 260 за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, звільненим від виконання службових обов`язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, або тим, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, зберігається виплата грошового забезпечення, яке вони отримували на день, що передував звільненню від виконання службових обов`язків, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, але не більше ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.
Виплата грошового забезпечення за час хвороби понад строки, зазначені в абзаці першому цього пункту, допускається на підставі висновку військово-лікарської комісії щодо придатності поліцейського до подальшої служби в поліції та з дозволу Голови Національної поліції або особи, яка тимчасово виконує його обов`язки.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення за період з 20.06.2025 по 08.08.2025, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що наказом начальника ГУНП в Житомирській області від 20.06.2025 № 376 о/с позивачу припинено виплату грошового забезпечення з 20.06.2025. Вказаний наказ прийнято на підставі доповідної записки начальника відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 17.06.2025, в якій зазначено про невиконання позивачем посадових обов`язків у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності протягом тривалого часу (понад чотири місяці).
Суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували періоди його перебування на лікарняному у 2025 році, окрім тих, що надані відповідачем (з 13.01.2025 по 20.01.2025, з 07.03.2025 по 11.03.2025 та з 20.03.2025 по 04.04.2025). Також позивачем не надано доказів, які б спростовували обставини, зазначені у відповіді Відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 27.11.2025 № 186192-2025, про те, що позивач на службі не перебував та службові обов`язки не виконував з 01.01.2025 по 08.08.2025.
Доводи апелянта про те, що лист начальника ВП № 1 Коростенського РУП від 27.11.2025 № 186192-2025 є недопустимим доказом, оскільки обставини відсутності на робочому місці повинні бути підтверджені проведенням службового розслідування, колегія суддів оцінює критично. Зазначений лист є відповіддю на запит, що містить інформацію про фактичне перебування (неперебування) позивача на службі, підтверджену книгою нарядів. Такий документ є письмовим доказом у розумінні статті 74 КАС України. Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, дії/бездіяльність відповідача щодо непроведення службового розслідування не є предметом дослідження в межах даного спору.
Щодо посилання апелянта на невідповідність підстав припинення виплати грошового забезпечення, зазначених у листах ГУНП (необхідність проходження ВЛК) та у відзиві (відсутність на робочому місці), колегія суддів зазначає, що зі змісту доповідної записки начальника ВП від 17.06.2025, яка стала підставою для видання наказу від 20.06.2025 № 376 о/с, вбачається, що підставою для припинення виплати грошового забезпечення є саме невиконання позивачем посадових обов`язків у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності протягом тривалого часу (понад чотири місяці). Пропозиція у листах ГУНП щодо проходження ВЛК стосувалася порядку поновлення виплати грошового забезпечення, а не підстав його припинення.
Наказ начальника ГУНП в Житомирській області від 20.06.2025 № 376 о/с позивачем не оскаржується, у встановленому порядку не скасований, а тому є чинним та підлягає виконанню.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2026 у справі № 420/15422/22 виснував, що оцінка адміністративного акта здійснюється через призму дотримання відповідним суб`єктом владних повноважень процедури його прийняття. Проте формальні процедурні порушення, що не призвели до істотної помилки при прийнятті такого рішення, не є безумовною підставою для його скасування, виходячи із меж дискреційних повноважень та прав суб`єкта, який прийняв таке рішення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення за період з 20.06.2025 по 08.08.2025.
Щодо позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпусток та одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням премії, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 10 пункту 8 розділу III Порядку № 260 виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Відповідно до частини 6 розділу VIII Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Порядку № 260 керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України. Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції. Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 816/2038/17 виснував, що встановлення премії є правом, а не обов`язком керівника, і її розмір залежить від особистого внеску поліцейського в загальний результат служби та виплачується у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 805/1182/17-а.
Оскільки позивачу було припинено виплату грошового забезпечення на підставі наказу ГУНП в Житомирській області від 20.06.2025 № 376 о/с, премія йому на період припинення грошового забезпечення не встановлювалась, наказу про виплату позивачу премії в місяці звільнення зі служби в поліції ГУНП в Житомирській області не видавалось, то відповідно до абзацу 10 пункту 8 розділу III Порядку № 260 компенсація за невикористані дні відпусток правомірно нарахована без урахування премії. Аналогічно, з огляду на відсутність наказу про встановлення премії на день звільнення, одноразова грошова допомога при звільненні нарахована відповідачем без урахування премії відповідно до частини 6 розділу VIII Порядку № 260.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що решта позовних вимог є похідними від основної вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення за період з 20.06.2025 по 08.08.2025, у задоволенні якої відмовлено. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги щодо компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні також не підлягають задоволенню і з самостійних підстав, оскільки відповідач нарахував зазначені виплати відповідно до вимог Порядку № 260 з урахуванням того, що позивачу було припинено виплату грошового забезпечення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29- 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий Томчук А.В.
Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.