ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/18386/25 пров. № А/857/18696/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Качмара В.Я.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року (головуюча суддя: Качур Р.П., місце ухвалення - м. Львів) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року (головуюча суддя: Бруновська Н.В.. судді Хобор Р.Б., Шавель Р.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 09.09.2025, звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправними дії Львівського державного університету внутрішніх справ щодо встановлення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук 5% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання 5% від посадового окладу;
- зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх справ перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.10.2024 включно доплату (надбавку) за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплату (надбавку) за вчене звання, визначивши її відсотковий розмір 25% (доцент), 33% (професор) від посадового окладу;
- зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх справ перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.10.2024 включно грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпустки, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплати (надбавки) за вчене звання у розмірі 25% від посадового окладу (доцент), 33% (професор) від посадового окладу.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що з 31.10.2024 ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади доцента кафедри кримінального процесу та криміналістики факультету № 1 інституту підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Львівського державного університету внутрішніх справ. Вказав, що у спірний період розмір надбавки за науковий ступінь та доплати за вчене звання становив 5% від посадового окладу. Позивач вважає, що такі види грошового забезпечення обчислені у меншому розмірі, тому звернувся до суду із цим позовом.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Львівського державного університету внутрішніх справ щодо встановлення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук 5% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання 5% від посадового окладу.
Зобов`язано Львівський державний університет внутрішніх справ перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.10.2024 включно доплату (надбавку) за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплату (надбавку) за вчене звання, визначивши її відсотковий розмір 25% (доцент), 33% (професор) від посадового окладу.
Зобов`язано Львівський державний університет внутрішніх справ перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.10.2024 включно грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпустки, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплати (надбавки) за вчене звання у розмірі 25% від посадового окладу (доцент), 33% (професор) від посадового окладу.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України та оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 380/18386/25 без змін.
У подальшому, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу в порядку ст. 323 КАС України. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що МВС України не було залучено до участі у адміністративній справі № 380/18386/25, що є обов`язковою підставою для скасування рішення згідно з пунктом 4 частини третьої статті 317 КАС України. Таким чином, вирішивши спір по суті без залучення МВС України до участі у справі як особи, на права та обов`язки якої впливає прийняте рішення, суд першої інстанції допустив грубе порушення норм процесуального права.
Звертає увагу суду, що реальне виконання Львівським державним університетом внутрішніх справ рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у адміністративній справі № 380/18386/25 безпосередньо залежить від Міністерства внутрішніх справ України, як центрального органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів за відповідними бюджетними програмами, в межах яких фінансується, зокрема діяльність Університету та здійснюються відповідні виплати визначені чинним законодавством України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , у спірний період проходив службу у Львівському державному університеті внутрішніх справ.
Згідно з витягом з наказу від 21.04.2016 № 217 о/с Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України, відповідно до пп. 5 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 910 «Про грошове забезпечення поліцейських, відряджених до державних органів, установ та організацій» доплату за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5 відсотків від посадового окладу за 01 квітня 2016 року підполковнику поліції ОСОБА_1 , завідувачеві кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії факультету № 1.
Також, цим наказом відповідно до пп. 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 910 «Про грошове забезпечення поліцейських, відряджених до державних органів, установ та організацій» доплату за вчене звання доцента у розмірі 5 відсотків від посадового окладу з 01 квітня 2016 року встановлено підполковнику поліції ОСОБА_1 , завідувачеві кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії факультету № 1.
Відповідно до диплому кандидата наук серії НОМЕР_1 від 14.10.2019, присуджено науковий ступінь - кандидата юридичних наук із спеціальності кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право.
Згідно з атестатом доцента від 17.02.2012 серії 12ДЦ № 030588 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання доцента кафедри кримінального процесу та криміналістики.
Згідно з атестатом професора, виданого на підставі рішення атестаційної колегії від 26.06.2024 серії АП № 0006207 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання професора кафедри кримінального процесу та криміналістики.
У спірний період доплата (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук та доплата за вчене звання виплачувалися позивачу у розмірі 5% від посадового окладу, що підтверджується витягом з наказу від 21.04.2016 № 217 о/с Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України, довідкою від 19.06.2025 № 10/77 про щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, розрахунковим листком, копія якого надана відповідачем, а також не заперечується відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу від 31.10.2024 № 1283о/с Львівського державного університету внутрішніх справ підполковника поліції ОСОБА_1 з 31.10.2024 звільнено із займаної посади та служби в поліції за пунктом 2, з урахуванням частини 5 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 97 і частини 3 статті 100 Закону України «Про Національну поліцію», частин 9 та 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», з 31 жовтня 2024 року.
Позивач вважає протиправними дії Львівського державного університету внутрішніх справ щодо встановлення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук 5% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання 5% від посадового окладу, тому звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», а не положення підзаконного акта - підпунктів 2, 3 п. 6 Постанови № 704, оскільки закон має вищу юридичну силу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 323 КАС України визначено порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 323 КАС України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.
За результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Частиною 4 ст. 323 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Отже, враховуючи вимоги 4 ст. 323 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій статті 323 КАС України, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України, а тому суд апеляційної інстанції не бере до уваги обґрунтування апеляційної скарги МВС України в частині протиправності визначення доплати за науковий ступінь у розмірі 15 % та вчене звання (доцента) у розмірі 25 % посадового окладу, професора - 33 % відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону Про вищу освіту», так як правова оцінка таким обґрунтуванням надана у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 відряджено до Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України для проходження служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1556-VII законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Згідно п. 6-1 ч. 1 ст. 1 Закону № 1556-VII, заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах середнього та вищого складу Національної поліції України, начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону № 1556-VII, державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми нормативно-правовими актами встановлювати особливі вимоги щодо: 1) управління відповідними вищими військовими навчальними закладами, закладами вищої освіти із специфічними умовами навчання, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти та організації освітнього процесу в них; 2) діяльності та повноважень органів управління і громадського самоврядування у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) кандидатів на посади керівників (заступників керівників) відповідних вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти; 4) призначення та звільнення з посад керівників (заступників керівників) відповідних вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, їх структурних підрозділів; 5) додаткових до визначених стандартами вищої освіти компетентностей та програмних результатів навчання за відповідними освітніми програмами, порядку розроблення та затвердження освітніх програм у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 6) формування переліку спеціалізацій підготовки здобувачів спеціалізованої освіти у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) кандидатів на посади педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників та конкурсного відбору на посади педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) реалізації прав і обов`язків педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 9) відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення курсантів, слухачів, ад`юнктів (аспірантів), докторантів, які навчаються у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 10) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів в ад`юнктурі (аспірантурі) та докторантурі у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 11) нормативів чисельності курсантів, слухачів, ад`юнктів (аспірантів), які навчаються у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, на одну посаду науково-педагогічного працівника; 12) порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 13) формування індивідуальних навчальних планів та індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів вищої освіти; 14) практичної підготовки осіб, які здобувають вищу освіту у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.
Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання), а особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників.
Водночас, основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту» № 1556-VII від 01.07.2014.
Підпунктом 4 пункту 5 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 визначено, що МВС організовує планово-фінансову роботу у закладах, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.
Згідно п. 1 розділу І Статуту Львівського державного університету внутрішніх справ (далі - Статут), Статут розроблений відповідно до законодавства України і є установчим документом, що регламентує діяльність Львівського державного університету внутрішніх справ (далі - Університет).
Університет є неприбутковим державним закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, який належить до сфери управління MBC та є бюджетною установою (п. 3 розділу І Статуту).
Засновником Університету є МВС (п. 2 Розділу ІІІ Статуту).
Відповідно до п. 2. Розділу IV Статуту, Університет є юридичною особою, що здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості, має власну символіку (логотип, емблему, нарукавну нашивку), прапор, відокремлене майно, печатки із зображенням Державного Герба України і свого найменування, штампи зі своїм найменуванням, бланки, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, мати обов`язки, бути позивачем та відповідачем у суді, веде самостійний баланс, має рахунки у відповідних органах Державної казначейської служби, рахунки в установах банку тощо.
Згідно з п. 8 Розділу VII Статуту, фінансування Університету здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового й ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.
Пунктом 14 Розділу VII Статуту передбачено, що порядок та умови оплати праці визначаються відповідно до законодавства. Умови преміювання визначаються відповідно до затвердженого в Університеті положення про преміювання.
Відповідно до п. п. 1, 2 Розділу VІІІ Статуту, Університет самостійно веде бухгалтерський облік, складає фінансову, бюджетну, статистичну, податкову та іншу звітність відповідно до законодавства України, яку подає в установленому порядку до відповідних органів державної влади.
За організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх фінансово-господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну несе відповідальність ректор Університету.
Проаналізувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання апелянта, що МВС України не було залучено до участі у адміністративній справі № 380/18386/25, що у свою чергу є обов`язковою підставою для скасування рішення згідно з пунктом 4 частини третьої статті 317 КАС України. Оскільки, виплати грошового забезпечення у належному розмірі виникли між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - Львівським державним університетом внутрішніх справ, який в силу вимог Статуту виплачує позивачу грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
Отже, Львівський державний університет внутрішніх справ є належним відповідачем за пред`явленим ОСОБА_1 позовом, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень допустив протиправні дії у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу належного грошового забезпечення.
Водночас, апелянт, не має відповідати за цим позовом, адже між позивачем та МВС України безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би цей суб`єкт владних повноважень порушив права позивача.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо не стосуються позивача, що не дає підстав для залучення державних органів, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення позивачу за спірний період.
Таким чином, апеляційна скарга Міністерства внутрішніх справ України не спростовує правильність доводів, яким мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 323, 325, 328, КАС України, суд
постановив:
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 380/18386/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
В. Я. Качмар