Справа №760/21953/26 6/760/696/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2026 року
Солом`янський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Фіцай О.Л.,
при секретарі судового засідання Скомаровській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва подання державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шемети Івана Леонідовича, стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,
В С Т А Н О В И В :
30.07.2026 державний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шемета Іван Леонідович звернувся до суду з поданням, в якому просить винести ухвалу про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань.
Подання мотивовано тим, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Солом`янського районного суду міста Києва № 760/19161/25 від 09.10.2025, якою визначено ОСОБА_1 час для спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку кожного понеділка, середи та п`ятниці, з 19:00 год. до 20:00 год. у присутності матері - ОСОБА_2 .
У поданні зазначено, що в межах виконавчого провадження державним виконавцем вживалися передбачені законом заходи примусового виконання, зокрема винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, направлялися виклики та вимоги сторонам виконавчого провадження про забезпечення виконання рішення суду, здійснювалися перевірки виконання ухвали, залучено представників органу опіки та піклування, призначено спеціаліста, винесено постанови про накладення на боржника штрафів у розмірі 1700 грн. та 3400 грн., постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, направлено запити на отримання інформації, що становить банківську таємницю.
Як зазначає державний виконавець, за результатами проведених перевірок виконання ухвали встановлено, що рішення суду в частині забезпечення спілкування ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 виконано не в повному обсязі у зв`язку з відмовою дитини від спілкування з батьком, про що складено відповідні акти державного виконавця.
На думку державного виконавця, протягом тривалого часу рішення суду не виконується, боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, у зв`язку з чим державний виконавець просить тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань.
Суд негайно розглянув подання державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб у порядку, визначеному частиною першою статті 377-1 ЦПК України.
Державнийо виконавець у судове засідання не зявився.
Дослідивши подання та копії матеріалів виконавчого провадження, що містяться у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва № 760/19161/25 від 09.10.2025 про визначення ОСОБА_1 часу для спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку кожного понеділка, середи та п`ятниці, з 19:00 год. до 20:00 год. у присутності матері - ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки пов`язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Виходячи з аналізу вказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише за умови встановлення умислу боржника на злісне ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.
Разом із тим суд зважає на особливий характер рішення, яке підлягає виконанню. Відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Виконання такого рішення нерозривно пов`язане з волею та психоемоційним станом самої дитини, а тому саме по собі недосягнення мети побачення не може автоматично ототожнюватися зі свідомим ухиленням боржника від виконання рішення суду.
Як убачається з матеріалів подання та складених державним виконавцем актів, під час проведених перевірок виконання ухвали боржник ОСОБА_2 забезпечувала встановлення відеозв`язку між дитиною та батьком, була присутня протягом усього часу побачення, зверталася до дитини із проханням приєднатися до спілкування та не чинила перешкод такому спілкуванню. Небажання малолітнього ОСОБА_3 спілкуватися з батьком, зафіксоване в актах державного виконавця, не обумовлене умисними діями боржника.
За таких обставин матеріали подання не містять належних та достатніх доказів того, що невиконання рішення суду в повному обсязі спричинене саме свідомими діями боржника, спрямованими на перешкоджання побаченням стягувача з дитиною, тобто злісним ухиленням боржника від виконання покладеного на нього обов`язку.
Крім того, у поданні державним виконавцем не вказано доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України з метою ухилення від виконання судового рішення. Наявність лише самого зобов`язання не наділяє правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Судом не встановлено фактів, що ставлять під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребують тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України.
У справі «Гочев проти Болгарії» (Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися у справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом, тобто бути пропорційним меті його застосування. При цьому таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме виконанню зобов`язань.
Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території; кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Аналогічні положення закріплено у статті 13 Загальної декларації прав людини.
Суд враховує, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17-ц.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.
Отже, тимчасове обмеження права виїзду за межі України є винятковим заходом, який істотно обмежує гарантоване Конституцією України та міжнародними договорами право особи на свободу пересування, а тому його застосування можливе лише за умови належного доведення необхідності такого втручання та факту свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду.
За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріали подання не містять належних, достатніх та беззаперечних доказів свідомого ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання рішення суду, а тому підстави для задоволення подання відсутні.
Керуючись статтею 441, статтею 377-1 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
У задоволенні подання державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шемети Івана Леонідовича, стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня її підписання, але може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя: О.Л. Фіцай