Справа №760/22422/26 2-з/760/256/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Сердюк Наталія Володимирівна, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ВСТАНОВИЛА:
До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерста юстиції України, про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені за несплату аліменті. Ціна позову складає 562362,58 грн. (заборгованість по аліментам - 289161,29 грн., пеня - 273 201,29 грн.).
Разом із позовною заявою позивачкою подана заява про забезпечення позову, в якій остання просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу - ОСОБА_2 , які знаходяться на будь-яких рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах на території України, у межах суми заявлених вимог - 562 362,58 грн. Заява обґрунтована тим, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська у цивільній справі № 199/5924/24 від 15.10.2024 року ОСОБА_2 було зобов`язано сплачувати аліменти на утримання свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, яка становить 12 000,00 грн на місяць, починаючи з 29.07.2024 року, на користь ОСОБА_1 . Відповідач свій обов`язок ігнорує, внаслідок чого утворився критичний борг у розмірі 289 161,29 грн. Наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач, дізнавшись про новий судовий процес, умисно приховає або зніме грошові кошти з рахунків, що унеможливить виконання рішення суду. Також заявниця зазначає, що застосування арешту рахунків боржника в межах суми наявної заборгованості за аліментами та законної пені не може завдати Відповідачу збитків, оскільки ці кошти за законом належать до виплат на утримання дитини, а відповідно зустрічне забезпечення не застосовується.
Частиною 1 статті 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням (частина 3 статті 153 ЦПК України).
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (частина 4 статті 153 ЦПК України).
Суд не вбачає необхідності для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, необхідність у призначенні справи розгляду у судовому засіданні з викликом сторін також відсутня Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову розглядається без виклику сторін.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частина 1 статті 150 ЦПК України).
Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Верховний Суд у постанові від 06.08.2025 року у справі 759/22148/24 зазначив: «Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками,які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.».
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину, а також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Так, предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини та пені за несвоєчасну сплату аліментів, які були стягнуті з нього на користь позивача ОСОБА_1 судовим рішенням.
На підтвердження заявлених вимог позивачкою надано суду, зокрема, копію рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2024 року у справі № 199/5924/24 щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини та розрахунок заборгованості з аліментів, складений Солом`янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивачка зазначає, що відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 289 161,29 грн., а також нараховано пеню у розмірі 273 201,29 грн., що сумарно становить 562 362,58 грн. Заявниця зазначає, що існує реальна загроза приховування або виведення коштів з рахунків відповідача, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду.
Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали позову та долучені докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.
Слід зазначити, що наявність тривалого невиконання грошового зобов`язання та значний розмір боргу утворюють достатньо обґрунтоване припущення про існування ризику утруднення чи невиконання рішення суду. При цьому, відсутність у заявника даних про конкретні номери банківських рахунків відповідача не є перешкодою для накладення арешту на кошти в межах визначеної суми грошових вимог на будь-яких рахунках, виявлених під час виконання ухвали.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 273 201,29 грн.
Частиною першою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Надані матеріали свідчать про тривале невиконання відповідачем обов`язку з утримання дитини. Оскільки у справах про стягнення пені за несплату аліментів діє презумпція вини платника (постанова КЦС ВС від 16.07.2025 у справі № 359/6170/24), заявлена вимога про пеню є юридично обґрунтованою та утворює реальний майновий спір.
Накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми пені (273 201,29 грн.) є співмірним заходом, прямо пов`язаним із предметом позовної вимоги, та забезпечує баланс інтересів сторін.
Водночас суд зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в межах суми основної заборгованості за аліментами у розмірі 289 161,29 грн є безпідставним.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові КЦС ВС від 25.02.2026 у справі № 521/10992/23, за наявності ухваленого судового рішення про стягнення аліментів (у даному випадку - рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2024,) суми утвореної заборгованості стягуються безпосередньо державним виконавцем у межах існуючого виконавчого провадження. Повторне стягнення або забезпечення цієї суми в межах нового позову про пеню дублює заходи примусового виконання вже наявного судового рішення, не відповідає предмету даного спору та порушує принцип співмірності заходів забезпечення позову.
Відтак, вимоги заявниці про накладення арешту на кошти відповідача в межах суми заборгованості зіі сплати аліментів задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.
З огляду на зазначені імперативні норми закону, арешт підлягає накладенню з обов`язковим застереженням щодо непоширення його дії на кошти, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено чинним законодавством України (зокрема на рахунках зі спеціальним режимом використання).
Аналізуючи питання щодо застосування зустрічного забезпечення, суд керується приписами статті 154 ЦПК України.
Частиною першою вказаної статті визначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Системний аналіз цієї норми свідчить, що застосування зустрічного забезпечення за загальним правилом є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується з урахуванням обставин конкретної справи, співмірності заходів та оцінки можливих негативних наслідків для відповідача.
Випадки, коли суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, чітко визначені частиною третьою статті 154 ЦПК України, а саме якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив відсутність вищевказаних обставин, позивачка ОСОБА_1 є резидентом України та має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання на території України. Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що майновий стан позивачки є незадовільним, або що нею вчиняються дії, спрямовані на приховування чи відчуження власного майна, які б у майбутньому ускладнили чи унеможливили відшкодування потенційних збитків відповідачу у разі відмови у задоволенні позову.
Крім того, суд враховує характер і правову природу даного спору, який виник із сімейних правовідносин щодо стягнення пені за заборгованістю зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Хоча заходи забезпечення вживаються в межах вимоги про пеню, базовим підґрунтям спору є забезпечення інтересів дитини та тривале невиконання відповідачем обов`язку з її утримання.
За таких обставин, накладення арешту на кошти відповідача виключно в межах суми заявленої пені є повністю співмірним заходом, а вимоги щодо застосування зустрічного забезпечення є недоцільними, надмірними та такими, що не відповідають завданням цивільного судочинства.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154, 157, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , які знаходяться на будь-яких рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах на території України, у межах суми 273201 (двісті сімдесят три тисячі двісті одна) гривня 29 копійок, за винятком коштів, що знаходяться на рахунках зі спеціальним режимом використання, та інших коштів, на які згідно із законом заборонено накладати арешт або звертати стягнення.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.В. Сердюк