Справа №760/14669/26 2/760/16440/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2026 року місто Київ
Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва про визнання права власності на частину квартири в поряду спадкування,
В С Т А Н О В И В:
До Солом`янського районного суду міста Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва про визнання права власності на частину квартири в поряду спадкування.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12.06.2026 року вказану позовну заяву після відкриття провадження залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Вказана ухвала суду від 12.06.2026 була отримана позивачем 29.07.2026, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
10.08.2026 на усунення недоліків позовної заяви від представника позивача на адресу суду надійшла заява.
З поданої заяви вбачається, що вимоги ухвали суду від 12.06.2026 позивачем виконано частково.
Так, на виконання вказаної вище ухвали, позивач повинен був усунути недоліки шляхом подання нової позовної заяви та зазначити про наявність або відсутність електронного кабінету, а також, визначитись з оцінкою вартості майна та відповідно зазначити ціну позову та сплатити судовий збір у необхідному розмірі. Крім того, позивачу слід було належним чином завірити документи.
Разом з тим, на виконання ухвали суду від 12.06.2026 позивачем подано позовну заяву в новій редакції, зазначено про відсутність електронного кабінету, проте інші недоліки, зазначені в ухвалі від 12.06.2026 року, позивачем усунуті не були. Зокрема, в первісній редакції позову позивачем зазначалась ціна позову 1300000 грн. та було сплачено судовий збір 1331, 20 грн. В ухвалі суду вказувалось на необхідність позивачеві визначити ціну позову виходячи з дійсної вартості майна, обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, та відповідно сплатити судовий збір в розмірі, встановленому п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Також вказувалось на необхідність засвідчити копії документів належним чином.
Однак, як вбачається з поданої заяви, позивач у новій редакції визначила ціну позову 1 600 000 грн., а отже 1 % ціни позову має становити 16000 грн., проте позивачем згідно квитанції від 05.08.2026 року сплачено ще 300 грн. А отже, фактично позивачем не доплачено 14 368,80 грн. судового збору. Також не були належним чином засвідчені копії поданих документів.
Таким чином, у встановлений в ухвалі суду строк недоліки позову усунуті не були.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175-177 ЦПК України.
За таких обставин вважаю за необхідне повернути позивачу в силу ч.3 ст.185 ЦПК України позовну заяву, оскільки недоліки поданого позову усунуто частково.
Враховуючи викладене, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва про визнання права власності на частину квартири в поряду спадкування- вважати неподаною та повернути її разом з доданими до неї матеріалами.
Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.В. Верещінська