Справа № 761/32701/26
Провадження № 2-з/761/293/2026
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
11 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участі секретаря Гончаренка Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва заяву представника позивача про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій представник позивача просить суд заборонити вчиняти (проводити) будь-які реєстраційні дії ОСОБА_1 з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_1 здійснювати наступні дії щодо 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , якій на праві власності належить 1/4 частина квартири, а саме: заборонити будь-яким чином відчужувати (шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни тощо) вищевказану квартиру третім особам; заборонити передавати (надавати) право користування, у тому числі шляхом укладення договору оренди, вищевказаною квартирою третім особам; заборонити реєструвати своє місце проживання та/або місце проживання третіх осіб у вищевказаній квартирі. заборонити вчиняти інші дії щодо майна зокрема вселення.
Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник спір щодо витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином, фактично предметом даного судового спору є цивільні відносини щодо законності набуття Відповідачем права власності на спірну квартиру.
Позивачем виявлено, що ОСОБА_1 намагається відчужити спірну частину квартири.
На думку представника позивача, відчуження Відповідачем спірного нерухомого майна фактично унеможливить виконання судового рішення у даній справі, навіть у разі задоволення позову Позивача, оскільки набувач такого майна буде вважатися добросовісним набувачем і в нього за правилами ст. 388 ЦК України неможливо буде його (майно) витребувати.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
За змістом ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. Отже, при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Так, подаючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що ним виявлено, що відповідач намагається відчужити спірну частину квартири, що підтверджується з роздруківкою із сайту "ОЛХ".
Проте, з вказаної роздруківки вбачається, що вказане оголошення створене на сайті користувачем "GoldenFlamingo285", матеріали справи не містять доказів того, що користувачем вказаного акаунта є ОСОБА_1 , а лише фактичні припущення, що це є відповідач.
Принагідно зауважити, що в оголошенні немає даних, які однозначно дозволяють ідентифікувати відповідача як особу, що його розмістила (наприклад, підтвердженого профілю, номера телефону, інших ідентифікуючих відомостей), тому така роздруківка не є достатньою для висновку про намір саме відповідача відчужити майно.
Посилання на сам факт розміщення оголошення без доведення його зв`язку з відповідачем ґрунтується лише на припущенні, що відповідна особа є автором оголошення.
При цьому, інших доказів того, що відповідач дійсно має намір відчужити 1/2 частини квартири, матеріали заяви не містять.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
В даному випадку, суд досліджуючи аргументи позивача щодо необхідності забезпечення позову, приходить до переконання, що вони не можуть бути підставою для вжиття судом запропонованого заходу забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б могли свідчити про намір саме відповідача ухилитися від виконання рішення в майбутньому.
З урахуванням викладеного, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 151, 153, 354-355 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову до подання позовної заяви, - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА