УХВАЛА
10 серпня 2026 року
м. Київ
справа №380/15759/25
адміністративне провадження №К/990/33857/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року
у справі № 380/15759/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у незастосуванні з 02 квітня 2022 року при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. №704;
- зобов`язати провести перерахунок та виплату з 02.04.2022р. - 09.12.2023р. розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати провести перерахунок та виплату з 02.04.2022р. - 09.12.2023р. основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 02.04.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення а також додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, за які такі нараховувалися та виплачувалися.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 02.04.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні відповідно з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
В обґрунтування скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 17 лютого 2026 року за справою № 520/5814/24 щодо пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.
Водночас скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481 саме до правовідносин з нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю за період після 20.05.2023.
Зважаючи на те, що у першому випадку позивач зазначає про неврахування висновків Верховного Суду щодо Постанови №704 у редакції Постанови №481, а у даному випадку вважає, що висновки Верховного Суду стосовно вказаних норм відсутні, Суд вважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки такі є взаємовиключними.
Також посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що у разі якщо Верховний Суд вважатиме, що суди попередніх інстанцій фактично застосували попередній підхід Верховного Суду про перспективну дію рішення у справі №320/29450/24 та правомірність застосування фіксованої величини 1762 грн за період чинності Постанови №481, скаржник обґрунтовує необхідність відступлення від такого підходу з огляду на пізніший висновок судової палати КАС ВС від 17.02.2026 у справі №520/5814/24.
Слід зазначити, що відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо).
У касаційній скарзі позивач не обґрунтовує необхідність відступу від висновків Верховного Суду, а вказує на наявність актуальнішої практики Верховного Суду, що не може вважатися належним обґрунтуванням п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Разом з тим, скаржник посилається на підпункти а), в) пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу та зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Справа також має виняткове значення для скаржника, оскільки стосується розміру належного позивачу грошового забезпечення за період проходження військової служби під час воєнного стану та впливає на всі похідні види грошового забезпечення, які визначаються від посадового окладу та окладу за військовим званням.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи є достатньо обґрунтованими та потребують перевірки.
Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, а також підпунктами а), в) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 380/15759/25.
Витребувати із Львівського окружного адміністративного суду справу №380/15759/25.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. В. Кашпур
М. І. Смокович