ф
УХВАЛА
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 460/2949/25
адміністративне провадження № К/990/35340/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 460/2949/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати доплати до пенсії;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити доплату до пенсії в розмірі двох прожиткових мінімумів, для працездатний осіб, встановлених на 01 січня відповідного року згідно з статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2025.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2025.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням норм статті 45 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду позивачка подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 27.07.2026
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
У касаційній скарзі скаржниця зазначила, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи помилково застосували положення статті 45 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.04.2024 у справі № 240/19227/21, щодо застосування частини першої статті 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, скаржниця посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, відповідно до якого суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Також, на переконання скаржниці, суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.05.2026 у справі № 620/2616/25, від 20.05.2026 у справі № 600/1438/25-а, від 02.06.2026 у справі № 460/377/25 та від 05.06.2026 у справі № 240/4486/25, у яких зазначено про помилковість посилання судів на положення статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якими передбачено зменшення розміру відповідної доплати.
Проте, в касаційній скарзі позивачкою не наведено обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах №240/19227/21, № 620/2616/25, № 600/1438/25-а, №460/377/25, 240/4486/25 є подібними.
Цитування уривків з постанов Верховного Суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу, що справа № 460/2949/25 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, для вирішення питання про відкриття касаційного провадження скаржниця мала належним чином обґрунтувати наявність однієї або кількох виняткових обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, із зазначенням конкретного підпункту та наведенням відповідних мотивів на підтвердження його застосовності до спірних правовідносин.
Разом із тим скаржниця обмежилася лише частковим цитуванням положень підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не навівши належного обґрунтування наявності передбачених ними виняткових обставин у цій справі.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та відсутність у касаційній скарзі належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, касаційну скаргу належить повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 460/2949/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова