УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/32597/25
адміністративне провадження №К/990/28756/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року
у справі №420/32597/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 03 вересня 2025 року №951360135716 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) як особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 вересня 2025 року №951360135716 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), Закону №889-VIII з 27 серпня 2025 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, Закону №889-VIII з 27 серпня 2025 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 16 червня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
У межах строку для усунення недоліків касаційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Суду з уточненою касаційною скаргою та документом про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області усунуто недоліки, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 37 Закону №3723-XII, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, частини третьої статті 45, статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), а також не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справах №21-371а14, №21-429а14 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а.
Скаржник зазначає, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII статтю 37-1 Закону №3723-XII викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України, а постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року №1013 виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року №865, яким раніше визначався механізм такого перерахунку. У зв`язку з цим, на думку скаржника, з 15 грудня 2015 року законодавством не передбачено ані суб`єктивного права на перерахунок пенсії державного службовця у зв`язку з підвищенням заробітної плати, ані механізму його здійснення та відповідного обов`язку органів Пенсійного фонду України.
На підтвердження цих доводів скаржник посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 17 березня 2015 року у справах №21-371а14 та №21-429а14, відповідно до яких право на перерахунок пенсії державного службовця та порядок його проведення визначаються законодавством, чинним на момент виникнення відповідного права, а відсутність нормативно визначеного механізму такого перерахунку виключає покладення на орган Пенсійного фонду України обов`язку здійснити його.
Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували зазначених висновків та помилково розцінили звернення позивача як реалізацію збереженого права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, хоча позивачеві така пенсія вже призначалася, а з 23 червня 2021 року його за власною заявою було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Тому, на переконання скаржника, спірні правовідносини стосуються не первинного призначення пенсії державного службовця, а повторного переведення на раніше призначений вид пенсії та визначення її розміру за новими довідками про заробітну плату.
У цьому контексті скаржник вважає помилковим застосування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22, оскільки, на його думку, суди не врахували відмінностей фактичних обставин і предмета спору. Скаржник наголошує, що у цій справі позивач просить фактично здійснити повторне переведення на пенсію державного службовця з обчисленням її розміру за новими довідками про заробітну плату, тоді як чинне законодавство не передбачає механізму перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною заробітної плати.
Крім того, скаржник указує, що розмір пенсії позивача, обчислений відповідно до Закону №3723-XII, становить 5577,14 грн, тоді як розмір пенсії за віком, яку він отримує відповідно до Закону №1058-IV, становить 11249,82 грн. На думку скаржника, суди не надали оцінки цій обставині та не врахували, що переведення на інший вид пенсії має здійснюватися органом Пенсійного фонду України на підставі заяви особи, матеріалів пенсійної справи та документів, необхідних для визначення права і розміру відповідної пенсії.
Скаржник також зазначає, що суди, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити, а Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити позивачу пенсію державного службовця, втрутилися у дискреційні повноваження пенсійного органу. На підтвердження цих доводів скаржник посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, про те, що адміністративний суд не може підміняти відповідний орган державної влади та перебирати на себе вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції такого органу.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить Верховний Суд скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судами положень статті 37 Закону №3723-XII, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, частини третьої статті 45, статті 58 Закону №1058-IV, а також перевірки необхідності врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справах №21-371а14, №21-429а14 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідність реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначені положення процесуального закону, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1. зареєструвати електронний кабінет у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі №420/32597/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
2. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи №420/32597/25.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
С.М. Чиркін