УХВАЛА
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа №140/36155/23
адміністративне провадження № К/990/32261/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі № 140/36155/23 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГУВЕР» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.03.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024, задоволено позов Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГУВЕР» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2023 №00/15498/04-08 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 18 084 грн, та №00/15497/04-08 (форма «В4»), яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2 124 653 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Представник позивача 03.02.2025 подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки під час ухвалення рішення судом не в повній мірі вирішено питання про розподіл судових витрат у справі в частині сплати судового збору в розмірі 18788,00 грн.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гувер» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 18788,00 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишено без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №140/36155/23 без змін.
До Верховного Суду 10.07.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі № 140/36155/23.
Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження скаржником вказано, що первісна касаційна скарга була подана в межах 30-денного строку з дня складання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, повторна касаційна скарга подана в межах присічного строку, обставини повторного подання касаційної скарги у будь-якому випадку мають наслідком пропущення строку на касаційне оскарження, в даному випадку касатор не допустив
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 24.06.2026.
Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху в частині належного викладення підстав касаційного оскарження податковим органом вказано, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність правового висновку щодо застосування частини 5 статті 143 КАС України. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем пропущено строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки останнє подано після спливу більше одного року з дати ухвалення судового рішення, водночас не заявлено поважним причин, на підставі яких така заява була подана з пропуском строку. Податковим органом зауважено, що підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення відсутні, оскільки питання про судові витрати було вирішено судом під час ухвалення судового рішення.
Верховний Суд зауважує, що касаційна скарга не містить відмінностей від попередньої, оцінка доводам скаржника вже була надана в ухвалах від 24.06.2026 про повернення касаційної скарги, від 27.07.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Скаржником не спростовано висновки судів попередніх інстанцій, що при ухваленні судом рішення від 08.03.2024 про задоволення позову не вирішено питання про судові витрати в частині стягнення на користь АТ «ЗНВ КІФ «Гувер» за рахунок бюджетних асигнувань ГГУ ДПС у Волинській області судового збору в сумі 18788,00 грн, відтак понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Разом з тим, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги, не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про поновлення строку касаційного оскарження додаткового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі № 140/36155/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі № 140/36155/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва О.О. Шишов В.П. Юрченко