Судові рішення

Ухвала № 138944181 у справі № 332/4990/26 від 12.08.2026

Ухвала від 12.08.2026 у цивільній справі № 332/4990/26 (категорія «Інших фактів»). Суд: Заводський районний суд м. Запоріжжя, суддя Марченко Н. В.

Справа№ 332/4990/26
СудЗаводський районний суд м. Запоріжжя
СуддяМарченко Н. В.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяІнших фактів
Дата ухвалення12.08.2026
Надійшло до реєстру13.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138944181

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(099) 55-49-125

Справа № 332/4990/26

Провадження №: 2-о/332/188/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р. м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Марченко Н.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради про встановлення факту володіння майном на праві приватної власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Заводського районного суду м. Запоріжжя із заявою про встановлення факту володіння майном на праві приватної власності, а саме, просять суд: встановити факт належності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності по частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,1 кв.м., житловою 29,8 кв.м. на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 14 березня 2000 року.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право.

Як вбачається із заяви, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , по 1/24 частці кожна на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 14 березня 2000 року. При цьому, у зв`язку з відмовою державного реєстратора у проведенні державної реєстрації прав, заявники звернулися до суду із заявою про встановлення факту належності їм зазначеного нерухомого майна по 1/4 частці кожному.

При цьому, положеннями ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту ст. 392 ЦК України випливає, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що за змістом ст. 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (постанова від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18 та від 23.06.2020 року у справі № 909/337/19).

Результат аналізу наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка є власником/володільцем нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження відповідно до ст. 392 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини.

При цьому, суддя зауважує на тому, що заявники шляхом звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження, ставлять вимоги про визнання за ними права власності на спірне нерухоме майно, що суперечить положенням статті 293 ЦПК України.

Отже, суддя доходить висновку, що факт, який просять встановити заявники, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися в порядку позовного провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі №201/9106/24 провадження №61-14272св24.

Оскільки чинним законодавством передбачено інший судовий порядок захисту порушеного права заявників, а саме шляхом зверненням до суду з позовом про визнання права власності, підстав для розгляду справи в порядку окремого провадження суддя не вбачає, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.

Керуючись 186, 260, 315 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради про встановлення факту володіння майном на праві приватної власності - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали складено 12.08.2026.

Суддя Н. В. Марченко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
10.09.2026 Ухвала № 139658936 Запорізький апеляційний суд
10.09.2026 Ухвала № 139658935 Запорізький апеляційний суд
25.08.2026 Ухвала № 139214499 Запорізький апеляційний суд