ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року Справа №160/4863/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ВЧ НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.ст.160, 161 КАС України та запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання позовної заяви з уточненим суб`єктним складом та її копії для направлення відповідачу у справі із зазначенням всіх реквізитів передбачених п.2 ч.5 ст.160 КАС України.
На виконання ухвали суду, 13.03.2026 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надано уточнену позовну заяву, в якій заявлені наступні позовні вимоги:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не розгляду, не нарахування та невиплати їй грошового забезпечення за зниклого безвісти під час виконання бойового завдання військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 ;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 розглянути, нарахувати та здійснити виплату їй грошового забезпечення за зниклого безвісти під час виконання бойового завдання військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 06.05.2024 року під час виконання бойового завдання зник безвісти військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_2 . Рішенням Заводського районного суду м.Кам`янське від 11.07.2025 року у справі №208/9744/24 встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2006 року по 06.05.2024 року, ведення спільного господарства, пов`язаність виконання взаємних прав і обов`язків та спільний побут. На підставі рішення Заводського районного суду міста Кам`янське від 11.07.2025 року, позивач звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_1 до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення члену сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця. Листом від 14.12.2025 р. №1468/2147 відповідач відмовив, посилаючись на відсутність зареєстрованого шлюбу між ними, проігнорувавши рішення суду, яким встановлено факт проживання однією сім`єю. Враховуючи викладене, позивач була змушена звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою суду були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.04.2026 року до суду надійшли пояснення від третьої особи-1, в яких зазначено, що у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини. Відповідно до пункту 3 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). На думку третьої особи, судовою практикою сформовано підхід, за якого встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може узаконити правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. У зв`язку з викладеним третя особа-1 вважає, що ВЧ НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений нормативно-правовими актами України.
06.04.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що військовослужбовець зник безвісти 06.05.2024 року. В даному випадку: з 06.05.2024 року по 31.01.2025 року все збережене за військовослужбовцем грошове забезпечення виплачується його дружині за нормами Закону № 2011-ХІІ, які діяли до 31.01.2025 року (включно). З 01.02.2025 року виплату необхідно здійснювати за нормою, встановленою Законом № 3995-ІХ у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Водночас батьки, діти та утриманці (за умовою наявності перерахованих осіб) зниклого безвісти, до участі у справі не залучені, а рішення у цій справи безпосередньо буде стосуватись їх інтересів також. Оскільки в матеріалах позовної заяви відсутні відомості, які підтверджують те, що безвісті зниклий військовослужбовець являється чоловіком позивача необхідно дійти до висновку, що ОСОБА_1 не входить у вичерпний чинним законодавством перелік осіб, що мають права на такі виплати. Таким чином, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Третій особі-2 позов з додатками та зазначена ухвала суду від 17.03.2026 року доставлені на її електронну пошту 07.07.2026 року, що підтверджується відповідною довідкою наявною в матеріалах справи. Але пояснень на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, третя особа-2 до теперішнього часу на адресу суду не надіслала.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, пояснення третьої особи-1, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України старший лейтенант ОСОБА_2 дійсно в період з 09.04.2023 року по 17.05.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в н.п.Бахмут Донецької обл.
Згідно із витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 20.05.2024 року № 20240520-878 МВС України на запит ОСОБА_3 від 17.05.2024 року №П-15056 зазначено, що ОСОБА_2 зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій), особа рядового або начальницького складу (наприклад - поліцейський, детектив, військовослужбовець, прокурор). Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин: 20.05.2024 року.
Відповідно до акту службового розслідування, затвердженого 31.05.2024 року командиром ВЧ НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_4 , вбачається, зокрема, що
2.1. 07.05.2024 року надійшов рапорт від командира 1-ї стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 , капітана ОСОБА_5 від 07.05.2024 року №3177, в якому зазначено, що 06.05.2024 року близько 16:00 год. на позиції "ГРАНІТ" поблизу населеного пункту Терни, Донецької області, під час виконання бойового завдання із забезпечення та здійснення заходів з національної безпеки та оборони Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької області, у межах відповідальності 411 осб, згідно із бойовим розпорядженням командира ВЧ НОМЕР_3 №11/185 дск від 04.05.2024 року, внаслідок мінометного та артилерійського обстрілу противником, зник безвісти старший лейтенант ОСОБА_6 , особистий номер: НОМЕР_4 , командир 2 стрілецького взводу, 1 стрілецької роти, військової частини НОМЕР_2 .
5. Виходячи iз вищевикладеного, запропоновано наступне:
1. Службове розслідування вважати завершеним, та проведеним належним чином.
2. Військовослужбовця старшого лейтенанта ОСОБА_7 , командира 2 стрілецького взводу, 1 стрілецької роти, ВЧ НОМЕР_2 вважати таким, що зник безвісти за особливих обставин з 06.05.2024 року.
Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 11.07.2025 року №208/9744/24 встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2006 року по 06.05.2024 рік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі зниклим безвісти 06.05.2024 р. під час виконання бойового завдання із забезпечення безпеки та оборони Батьківщини на території Донецької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Листом ВЧ НОМЕР_1 від 14.12.2025 року № 1486/2147 зазначено, що відповідно до пункту 6 постанови №449 виплата грошового забезпечення здійснюється особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені); у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та відсутності осіб першої категорії, рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці. Повідомлено, що до переліку документів, необхідних для прийняття рішення щодо виплати грошового забезпечення, не було подано документів, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому (законному) шлюбі. У зв`язку з відсутністю зазначених документів військова частина не має правових підстав для здійснення виплати частки грошового забезпечення військовослужбовця, який вважається зниклим безвісти.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.
Відповідно до частин 1 - 2, 4 статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства.
За приписами ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття шлюбу визначено статтею 21 СК України.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до ч.ч.1 - 2 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь- якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. При застосуванні ст.74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Відповідно до абзацу 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Як було зазначено судом вище, рішенням Заводського районного суду м.Кам`янського від 11.07.2025 року № 208/9744/24 встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2006 року по 06.05.2024 рік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі зниклим безвісти 06.05.2024 р. під час виконання бойового завдання із забезпечення безпеки та оборони Батьківщини на території Донецької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень рішення набрало законної сили 11.08.2025 року.
Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частина 5 статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 2 Закону №2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно із п.6 ст.9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону). У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Згідно із пп.1 п.1 ст.3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.
Абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 11 частини 6 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Згідно із частиною 6-1 статті 18 Закону №2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.
Відповідно абз.1 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою КМУ від 30.11.2016 року №884 (далі - Порядок №884).
Під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку №884).
Пунктом 3 Порядку №884 встановлено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Пунктом 7 Порядку №884 передбачено, що виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 року. Зокрема право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності - повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Таким чином, ч.6 ст.9 Закону №2011-XII і пункт 7 Порядку №884 конкретизують коло осіб сім`ї військовослужбовця, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема, таке право має дружина зниклого безвісти військовослужбовця.
Згідно із п.5 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
07.06.2018 наказом Міністерства оборони України №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділ ХХХ Порядку №260).
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що за безвісно відсутнім військовослужбовцем зберігаються виплати грошового забезпечення в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Така виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення військовослужбовця безвісти членам його сім`ї за їх заявою на ім`я командира військової частини. Командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Статтею 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), зокрема визначено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Разом з тим, правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей регулює Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" від 12.07.2018 року №2505-VIII (далі - Закон №2505-VIII).
Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Відповідно до абз.2, 10 ч.1 ст.1 Закону №2505-VIII близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі; особа, зникла безвісти, - фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук; особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
З аналізу викладеної норми вбачається, що в разі зникнення безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження військової служби.
Згідно із ст.4 Закону №2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.
Щодо заявлених позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не розгляду, не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за зниклого безвісти під час виконання бойового завдання військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача розглянути, нарахувати та здійснити виплату позивачу грошового забезпечення за зниклого безвісти під час виконання бойового завдання військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Так, в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 20.05.2024 року № 20240520-878 Міністерства внутрішніх справ України на запит ОСОБА_3 від 17.05.2024 року №П-15056. Графою "Інформація про обставини зникнення безвісти особи та встановлення її місця перебування, або поховання чи місцезнаходження тіла (останків)" зазначено, що ОСОБА_2 зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій), особа рядового або начальницького складу (наприклад - поліцейський, детектив, військовослужбовець, прокурор).
Крім того, витяг також містить інформацію щодо реєстрації заяви/інформації в єдиному обліку органів поліції від 16.05.2024 року № 8077 Кам`янським районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
Разом з тим зазначено щодо відомостей про кримінальне провадження або судову справу, в рамках яких проводиться розшук, а саме: від 09.05.2024 року №12024041160000588 Кам`янським районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
Найменування територіального органу (підрозділу) Національної поліції України, який проводить розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин: Кам`янське районне управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин: 20.05.2024 року.
Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону №2505-VIII члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.
Визначальним критерієм належності особи до члена сім`ї, є факт спільного проживання, спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків, а кровні зв`язки - вторинні. Факт спільного проживання та побуту може доводитися різними доказами.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.
Статтею 1 Закону № 2505-VIII до кола близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин відносяться також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Отже, державна реєстрація шлюбу встановлена перш за все для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Натомість відсутність факту державної реєстрації шлюбу не спростовує наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взаємних прав та обов`язків членів сім`ї, які спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто фактично були подружжям.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення, з урахуванням оцінки суду.
З огляду на зазначене, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, та для дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства, суд дійшов до переконання, що слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 на користь позивача відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 року № 884 та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 на користь позивача відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 року № 884, з дня зникнення безвісти - з 06.05.2024 року та до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.
У задоволенні решти позовної заяви позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За таких обставин, позовна заява підлягає частковому задоволенню з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 665,10 грн (1 331,20 : 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 року № 884.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 року № 884, з дня зникнення безвісти з 06.05.2024 року та до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_6 ) судові витрати по справі у розмірі 665,10 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма