Справа №295/15387/25
Категорія 43
2/295/1842/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.08.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участі секретаря судового засідання Ходоровської І.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої письмовими образами. Мотивовано позов такими обставинами. Позивач, ОСОБА_2 , з 12.09.2024 призначений в.о. генерального директора КНП "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради (далі за змістом - КНП "Обласна лікарня"). Як вказує позивач, з моменту призначення його керівником КНП "Обласна лікарня" у діяльність лікарні почали втілюватись певні позитивні реформи, відбулись суттєві зміни в організації праці, управління закладом, взаємовідносинах між керівництвом та колективом, поетапно проходить процес реорганізації та оптимізації роботи окремих відділень закладу охорони здоров`я, а також суттєве покращення якості наданих медичних послуг.
Як вказано позивачем у позові, 19.10.2025 він виявив в соціальній мережі "Фейсбук" відеозвернення ОСОБА_3 , який, назвавши себе "ревізором лікарень" публічно розповідав про стан надання медичної допомоги у 1-й міський лікарні м. Житомира та КНП "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради. При цьому під час свого порівняльного аналізу діяльності вказаних медичних закладів відповідач дозволив собі публічно висловити на адресу позивача - керівника КНП "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради ОСОБА_2 та персоналу під його керівництвом неправдиву інформацію з використанням образи наступного змісту: "... І це точно відео, приклад для порівняння для " ІНФОРМАЦІЯ_1 " і персоналу під його керівництвом, в минулому ганебного шлейфу депутата Коростишівської міської ради, а наразі головного лікаря обласної лікарні ім.Горбачевського". Вказана відео розповідь відповідача супроводжувалась друкованим текстом його виступу на його особистій сторінці у "Фейсбук" під назвою російською мовою " ОСОБА_4 "», на якій зазначено 4,6 тис. читачів.
Позивач стверджує, що навіть не занурюючись у текст виступу, висловлювань відповідача та в зміст неправдивої, умисно спотвореної ним самим або іншою особою, з цього виступу відповідача вочевидь вбачаються протиправні дії відповідача, зокрема, публічною образою (стосовно " ОСОБА_5 і персоналу під його керівництвом") та ще в такій соціальній мережі як "Фейсбук", завдали позивачу значної моральної шкоди. Адже достатньо подивитись значення та тлумачення слова "Гнида "у Словнику української мови:
1. Яйце воші. Головні воші... оселюються в людини у волоссі, на яке вони приклеюють свої яйця - гниди (Зоол., 1957, 58); У порівн.:
Тримайся мене, бо згинеш. Кажу тобі чесно: згинеш, як гнида (Ю.Бедзик, Полки.., 1959,59).
2. Уживається як лайливе слово.
[Килина:] Боїшся? Не варта ти й того, щоб тебе нігтем придавити, гнида погана! (Кроп., 11, 1958, 423);
- Що ти... гнидо паршива! хмарою посунув на нього Свербивус. ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 1957, 461).
3. Гнида (лайливе, перен.) Гнида (лайливе, перен.) в`їдлива, самозакохана, нікчемна людина. (https://uk.wikipedia.org/wiki)
Як випливає з загального змісту виступу відповідача, його стилістичних особливостей, значень лексичних єдностей, за допомогою яких характеризується позивач та персонал під його керівництвом, можна стверджувати, що у загальному контексті висловлювань ці словосполучення та фразові єдності мають виражену негативну конотацію, тобто є носіям негативної інформації, а зміст фрагментів текстового матеріалу полягає у змалюванні негативного образу позивача в якості нікчемного керівника, який у своїй діяльності нехтує нормами етики та моралі, та навіть використовує незаконні шляхи.
Подібні висловлювання та образи є нічим іншим, як умисним та протиправним приниженням честі та гідності, ділової репутації позивача та неправомірним використанням його доброго імені.
Опубліковані відомості про позивача мають сильне негативне забарвлення та не грунтуються на жодних фактичних даних, є дискредитаційними, образливими і такими, що принижують честь, гідністьта ділову репутацію. Викладена відповідачем інформація носить негативний характер та спотворила та безпідставно умисно принизила оцінку діяльності позивача з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об`єктивною, поставила під сумнів його добропорядність як керівника обласного закладу охорони здоров`я, породила сумніви щодо дотримання ним моральних та правових норм, створює негативний образ та вводить в оману читачів цієї соціальної мережі "Фейсбук".
В той час як позивач є особистістю з активною та цілеспрямованою життєвою і громадською позицією, особою, яка наполегливо йде вперед до мети, поважає та цінує духовні та емоційні якості оточуючих та підлеглих; є сімейною людиною, турботливим батьком, прикладом для дітей. Позивач вже багато років робить вагомий внесок у розвиток медицини та покращення якості надання медичних послуг, на підтвердження чого до позову додано за 2025 рік подяки вдячних пацієнтів, грамота Департаменту охорони здоров`я Житомирської ОВА та почесна грамота Міністра охорони здоров`я України за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров`я та високий професіоналізм.
Посилаючись на викладене, позивач вважає, що поширена відповідачем інформація не тільки опорочила його честь та гідність в очах суспільства, друзів, колег, сім`ї, а й завдала шкоди його діловій репутації публічної особи. Поширена відповідачем інформація порушує його особисті немайнові права, шкодить репутації та завдає йому моральної шкоди, створює негативний образ та вводить в оману всіх, хто обізнаний про зміни та реформи в очолюваному ним обласному медичному закладі.
Образи такими нецензурними словами від невідомої позивачу особи викликали шок, після чого позивач пережив великий стрес та на даний час перебуває у морально подавленому стані, адже за усе життя його ще такими словами ніхто не ображав. Тим більше, за належне сумлінне виконання ним своїх посадових обов`язків, відповідно та у межах закону.
Оскільки свою суб`єктивну думку про позивача відповідач висловив у формі брутальної нецензурної образи, яку неможливо спростувати, це порушує особисті немайнові права позивача, тому йому заподіяно моральної шкоди. Виходячи із способу поширення відповідачем недостовірної інформації про позивача на загальновідомому та вільно доступному веб-сайті, виклад такої інформації у стверджувальній формі, наявність умислу опорочити перед громадськістю та суспільством, що суперечить дійсній сутності діяльності засобів масової інформації в демократичному та цивілізованому суспільстві, беручи до уваги, що недостовірні та образливі висловлювання стосувалася конкретно позивача та завдали моральної шкоди, позивач вважає розумним та справедливим присудження йому грошової суми на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 (сто тисяч) грн. Позивач також просить судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 27.11.2025 у справі №295/15387/25 відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14-00 04.02.2026.
Для надання можливості відповідачу ознайомитись із позовною заявою з додатками та скористатись своїми процесуальними правами, протокольною ухвалою від 04.02.2026 суд відклав підготовче засідання у справі до 11-00 25.05.2026.
06.04.2026 від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, завданої письмовими образами, долучений судом до справи (а.с.50-53).
У відзиві відповідач вказав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з посиланням на таке. Відповідач зазначає, що позивач с публічною особою з підвищеним порогом толерантності до критики, оскільки ОСОБА_2 обіймає посаду в.о. генерального директора КНП "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради, одного з найбільших комунальних медичних закладів Житомирської області із колективом понад 1500 працівників; призначення на цю посаду відбулося за рішенням Житомирської обласної ради; позивач є колишнім депутатом місцевих рад, та наразі є публічною особою, яка здійснює управління значним обсягом бюджетних коштів і несе відповідальність за надання медичної допомоги мешканцям області. Відповідач посилається на те, що Європейський суд з прав людини послідовно зазначає, що межі допустимої критики є ширшими стосовно політика чи публічного службовця, ніж стосовно приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкриває себе для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку з боку як журналістів, так і громадськості, і тому повинен виявляти до цього більшу терпимість (рішення ЄСПЛ у справі "Лінгенс проти Австрії", заява № 9815/82, п. 42). У справі "Дюльдін і Кіслов проти Росії" ЄСПЛ зазначив, що свобода вираження являе собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства, і вона стосується не лише інформації або ідей, які сприймаються схвально, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (п. 37). Позивач як керівник комунального медичного закладу, призначений за рішенням обласної ради, який раніше займався активною політичною діяльністю, має усвідомлювати підвищений суспільний інтерес до своєї діяльності та бути готовим до критики з боку громадськості, у тому числі у грубій формі.
Відповідач, з посиланням на ч.2 ст.30 Закону України "Про інформацію" стверджує, що спірне висловлювання є оціночним судженням у контексті громадського контролю, воно не містить тверджень про конкретні факти, які можна перевірити на відповідність дійсності.
При цьому, відповідач не погоджується із позивачем щодо характеристики вжитого слова як лайливого. Висловлювання зроблено у контексті емоційної оцінки стану надання медичних послуг та було вжито як гіпербола, спрямована на привернення суспільної уваги до проблем в обласному медичному закладі. За своїм характером воно є різкою критичною оцінкою діяльності публічного управлінця, а не твердженням про факт. Звернення було оприлюднено у контексті порівняльного аналізу стану надання медичної допомоги у двох медичних закладах м. Житомира. Відповідач вказує, що він здійснює громадську діяльність з моніторингу якості медичних послуг у закладах охорони здоров`я, що є реалізацією права на участь у громадському контролі, гарантованого ст. 34 та ст. 38 Конституції України. Як стверджує відповідач, звернення стосувалося виключно професійної діяльності позивача як керівника комунального медичного закладу, а не його приватного життя.
Також, відповідач, вважає, що позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди та що розмір заявленої моральної шкоди є непропорційним та необгрунтованим. Відповідач вказує, що спірне висловлювання було зроблено одноразово, у межах одного звернення на сторінці із аудиторією близько 4 600 читачів. Позивач продовжує обіймати свою посаду, його кар`єрі та діловій репутації не завдано жодних об`єктивно підтверджених збитків. За таких обставин заявлена сума є явно непропорційною.
В судовому засіданні представник позивача Князєв В.В. позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач в засідання суду з розгляду справи по суті не з`явився. Враховуючи, відповідач був безпосередньо (під розписку) повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, дата засідання була з ним погоджена судом, будь-яких заяв щодо відкладення розгляду справи чи повідомлень поважних причин неявки в суд не надходило, про неможливість розгляду справи у відсутність відповідача не зазначено, а явка його в судове засідання обов`язковою не визнавалась, при цьому, правова позиція відповідача викладена у письмовому відзиві на позовну заяву, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, забезпечуючи таким чином розгляд справи у розумний строк.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши доводи сторін та встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України також визначено обов`язок доказування і подання доказів кожної із сторін тих обставин, на які вона посилається. За частиною 6 цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У даному випадку, опублікування ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на його сторінці "Ваня Каверин" у соціальній мережі "Фейсбук", із вказаною кількістю читачів 4,6 тис, відеозвернення та аналогічного змісту текстової публікації, у яких під час порівняння діяльності медичних закладів ОСОБА_3 вказав " ІНФОРМАЦІЯ_3 " і персоналу під його керівництвом, в минулому ганебного шлейфу депутата Коростишівської міської ради, а наразі головного лікаря обласної лікарні ім.Горбачевського" - є обставиною, що визнається обома сторонами та у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України не потребує доказування, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини або добровільності її визнання.
У відповідності до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової репутації суди повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
У статті 201 ЦК України встановлено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканність ділової репутації.
Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей під час виконання нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (абзац третій частини шостої статті 277 ЦК України).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19)).
Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України "Про інформацію").
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання її з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі "Інтернет" чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є демонстрація у громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (провадження № 12-52гс21 пункт 6.18).
Одним з основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. Врахуванню підлягає зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, щодо якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Таким чином, необхідно відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образ, однак у цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів із використанням мовностилістичних засобів.
Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). У будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 757/39521/20 (провадження № 61-15064св21).
Отже, за змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Суди під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Межі припустимої критики за певних обставин можуть бути ширшими, коли йдеться про державного службовця, що виконує або виконував свої повноваження, ніж коли йдеться про фізичних осіб, проте не можна стверджувати, що державні службовці свідомо піддають ретельному обстеженню кожне своє слово чи дію в тій самій мірі, як це роблять політики, і, отже, до них повинні застосовуватись ті самі механізми, що й до останніх, коли йдеться про критику їх діяльності. Державні службовці повинні користуватися громадською довірою в умовах, позбавлених надзвичайного занепокоєння, що зробить вдалим виконання ними своїх завдань. Отже, може постати необхідність у їх захисті від образливих словесних нападок під час виконання ними своїх обов`язків (Janowski, п. 33, and Nikula v. Finland, no. 31611/96, п. 48, ECHR 2002-11).
Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872?му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ наголосив, що "свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" або тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.".
У даному випадку, оспорювана інформація не містить будь-яких фактичних відомостей чи тверджень, які можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, має характер оціночних та особистих суб`єктивних суджень відповідача.
Водночас, суб`єктивна думка, оцінка діяльності позивача як керівника медичного закладу була виражена відповідачем висловом "…І це точно відео, приклад для порівняння для " ІНФОРМАЦІЯ_1 " і персоналу під його керівництвом, в минулому ганебного шлейфу депутата Коростишівської міської ради, а наразі головного лікаря обласної лікарні ім.Горбачевського", зокрема, словом "гнида" по відношенню до позивача. Вказаний вислів є не лише провокативним, але й образливим, тому публікація відео звернення та аналогічного змісту текстового допису на сторінці відповідача у Фейсбук, в якому міститься зазначений вислів, є такою, що принижує честь та гідність і завдає шкоди діловій репутації позивача.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням викладеного та встановлених судом обставин справи, суд вважає таким, що відповідає принципам розумності та справедливості і таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача розмір моральної шкоди - 5000,00 грн. У позові щодо решти заявленої до стягнення суми моральної шкоди суд відмовляє.
Таким чином, позов задовольняється частково. Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до приписів ст.141 ЦПК України.
Керуючись статтями 12, 13, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000,00 грн моральної шкоди.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід державного бюджету України 66,56 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено 12.08.2026.
Суддя Т.А. Воробйова