Справа № 355/1945/26
Провадження № 2-н/355/214/26
У Х В А Л А
про відмову у видачі судового наказу
10 серпня 2026 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі судді Цирулевської М. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Баришівського районного суду Київської області із заявою про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
З метою визначення територіальної підсудності справи судом направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача. З відповіді № 3141915 від 06.08.2026 встановлені дані щодо зареєстрованого місця проживання боржника, що відноситься до територіальної юрисдикції Баришівського районного суду Київської області.
За ч. 1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
В обґрунтування заяви про видачу судового наказу зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неповнолітня дочка проживає із заявницею та перебуває на її повному утриманні.
Дослідивши матеріали за заявою про видачу судового наказу у цій справі, суд зазначає та виснує таке.
За змістом ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Разом з тим, Європейський суд з прав людини зазначає, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Згідно із п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб або стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Разом з тим, заявниця ОСОБА_1 просить видати судовий наказ із вимогою про стягнення аліментів із ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) з дня подачі заяви про видачу судового наказу до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Відтак, суд констатує, що заявлена вимога ОСОБА_1 не відповідає вимогам п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу та якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Враховуючи вище викладене, з огляду на приписи та вимоги п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суд доходить висновку, що у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини (у редакції вимог заяви) слід відмовити.
Одночасно заявниці слід роз`яснити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 ч.1 ст.165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Керуючись ст. 161, 163, 165, 166 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА