Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7497/26
Номер провадження 2-з/711/33/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В позові просить суд визнати земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:045:0059, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) у порядку поділу спільного майна подружжя права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,05 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:045:0059, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
10.08.2026 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,05 га., кадастровий номер: [номер приховано]:03:045:0059, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Заяву обгрунтовує тим, що подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П., зареєстрованого в реєстрі за №405, було придбано земельну ділянку площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, надану для ведення садівництва, за земельними угіддями, гектарів: сади - 0,0500 га, кадастровий номер - [номер приховано]:03:045:0059. Покупцем за Договором купівлі- продажу земельної ділянки від 18 лютого 2020 року є ОСОБА_2 .
18.02.2020 року право власності на земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:045:0059, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі: договір купівлі-продажу, серія та номер: 405, виданий 18.02.2020, видавник: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло Ірина Петрівна, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 . Дані обставини підтверджуються Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №200680920 від 18 лютого 2020 року.
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2026 року у справі №712/7368/26 (провадження №1-кп/712/937/26), зокрема, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України та остаточно призначено покарання ОСОБА_2 у вигляді 9 (дев`ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна належного йому на праві власності.
В абзаці 6 стор. 4 вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2026 року судом зазначено, цитую: «Крім того, судом встановлено, що ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.03.2026 накладено арешт на майно ОСОБА_2 , а саме: грошові кошти в сумі 50000грн., мобільний телефон «Samsung», банківську карту АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 ; картка «Sense Bank «Епіцентр» на ім`я ОСОБА_3 та розкладний ніж; ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.04.2026 на земельну ділянку площею 0,5га за адресою АДРЕСА_2. Копія Вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2026 року додається.
В той же час, у резолютивній частині Вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2026 року суд не скасував арешт на земельну ділянку 0,5га за адресою АДРЕСА_2, накладений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.04.2026.
Очевидно, що під час судового розгляду суд встановив факт набуття зазначеної земельної ділянки у власність за час перебування ОСОБА_2 у шлюбі, однак, з огляду на відсутність окремого судового рішення про визнання земельної ділянки об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя, суд залишив чинним захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2026 року накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку за кадастровим номером: [номер приховано]:03:045:0059, площею 0.05 га, що за адресою: АДРЕСА_2, встановивши заборону розпоряджатися вказаним майном. Роздруківка з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2026 року додається.
Таким чином, оскільки земельна ділянка площею 0,05 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:045:0059, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому вона, ОСОБА_1 , маю законне право на 1/2 частку вказаної земельної ділянки, проте, у зв`язку з наявністю Вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2026 року з конфіскацією майна, існує очевидна та реальна загроза повного вилучення та реалізації земельної ділянки державою в особі органів державної виконавчої служби під час виконання Вироку Соснівського районного суду м, Черкаси від 05 червня 2026 року.
З огляду на вищевикладене, вона, з метою захисту своїх прав, змушена звернутися до суду з заявою про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Згідно ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно ст. 152 та ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи і до подання позову, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та/або поновлення порушених прав. Заява подається до суду, якому територіально підсудний позов, який забезпечується. Види заходів забезпечення цивільного позову передбачені в ст.150 ЦПК України.
Суд розглядає заяву про забезпечення позову відповідно до ст. 153 ЦПК України без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
З огляду на зазначене розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється за відсутності сторін.
Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П., зареєстрованого в реєстрі за №405, було придбано земельну ділянку площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, надану для ведення садівництва, за земельними угіддями, гектарів: сади - 0,0500 га, кадастровий номер - [номер приховано]:03:045:0059. Покупцем за Договором купівлі- продажу земельної ділянки від 18 лютого 2020 року є ОСОБА_2 .
18.02.2020 року право власності на земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:045:0059, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі: договір купівлі-продажу, серія та номер: 405, виданий 18.02.2020, видавник: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло Ірина Петрівна, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.06.2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України та призначено покарання:
за ч. 2 ст. 307 КК України у вигляді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна належного йому на праві власності;
за ч. 3 ст. 307 КК України 9 (дев`ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна належного йому на праві власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання ОСОБА_2 у вигляді 9 (дев`ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна належного йому на праві власності.
Зарахувано ОСОБА_2 в строк відбуття покарання з перерахуванням, відповідно до ч. 5 ст.72 КК України час попереднього ув`язнення з 20.03.2026 (18.03.2026 дата затримання) по 05.06.2026.
Строк відбування покарання рахувати з 06.06.2026.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 6239,80грн.
Частково скасовано арешт, накладений ухвалою від 20.03.2026, а саме: з грошових коштів в сумі 50000грн., банківської карти АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 ; картки «Sense Bank «Епіцентр» на ім`я ОСОБА_4 , розкладного ножа «Extrema Ratio», мобільного телефону «Samsung» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 з сім - картками за № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .
На час розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні відомості про набрання вказаним вироком законної сили.
Також встановлено, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.04.2026 року накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку за кадастровим номером: [номер приховано]:03:045:0059, площею 0.05 га, що за адресою: АДРЕСА_2.
Судом встановлено, що предметом позову є поділ майна подружжя.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9 зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Застосування заходів забезпечення позову про поділ спільного майна подружжя шляхом накладення арешту на автомобіль, квартири, акції є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 756/2609/20.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Предметом спору у цій справі є поділ спільного сумісного майна - земельної ділянки, набутої за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та визнання за позивачкою права власності на частину вказаної земельної ділянки.
Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК). Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними за час шлюбу, передбачають ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК.
Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 61 СК об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК).
У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 СК за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Отже, судом встановлено, що предметом спору є поділ спільного сумісного майна подружжя, право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачем.
Враховуючи, що спірне майно за датою його первісного набуття має ознаки спільного сумісного як набутого у шлюбі, і не вирішуючи наперед обґрунтованості заявлених позовних вимог, а виходячи виключно з того, що у разі задоволення позову про визнання за позивачем права власності на частку спільного сумісного майна у запропонований позивачем спосіб поділу, захист порушеного права таким рішенням може стати неефективним у разі конфіскації спільного сумісного майна подружжя, порушені права позивача вимагатимуть додаткового захисту, а виконання такого рішення буде суттєво ускладненим.
На підставі викладеного, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись, що між сторонами виник спір, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суд приходить до висновку що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та вважає за необхідне накласти арешт на накласти арешт на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,05 га., кадастровий номер: [номер приховано]:03:045:0059, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Керуючись ст.153 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
З метою забезпечення позову, необхідне накласти арешт на накласти арешт на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,05 га., кадастровий номер: [номер приховано]:03:045:0059, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Копію ухвали для негайного виконання направити до Другого відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50).
Копію ухвали для відома надіслати сторонам по справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Р. В. Демчик