ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Постанова
іменем України
справа №766/18319/24
провадження №22-ц/819/917/26
12 серпня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),
судді: Приходько Л.А.,
Радченко С.В.,
секретар судового засідання: Манько К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Рядчої Т.І.,
встановив:
Зміст позовних вимог
28 жовтня 2024 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило в порядку частини другої статті 625 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 кошти за невиконання грошового зобов`язання, загальний розмір яких становить 259 624,63 грн, з яких 56 398,33 грн - три проценти річних від простроченої суми та 203 226,30 грн - інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Позов мотивований тим, що 13 липня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на купівлю автотранспортних засобів №003/35/11-KR.
Згідно виконавчого напису від 31 жовтня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №003/35/11-KR від 13 липня 2011 року в загальному розмірі 422 524, 46 грн, обраховану за період з 01 грудня 2015 року по 12 вересня 2019 року.
На підставі рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року шляхом реорганізації припинено дії товариства шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк»; п.п.1.2 визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
Згідно протоколу №2/2022 позачергових загальних зборів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року змінено найменування товариства на АТ «Сенс Банк».
Позивач зазначив, що оскільки виконавчий напис нотаріуса від31 жовтня 2017 року тривалий час боржником не виконується, кредитор має право на відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, на підставі статті 625 ЦК України, загальний розмір яких становить 259 624,63 грн. та обрахований за період з 13 вересня 2017 року по лютий 2022 року.
Зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю доказів перебування виконавчого напису нотаріуса від 31 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 422 524, 46грн на примусовому виконанні та закінченням строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що позбавляє кредитора права на компенсаційні виплати, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги
Не погодившись з постановленим у справі рішенням, АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, зазначивши про незаконність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з приводу чого скаржник просив заочне рішення суду від 13 березня 2026 року скасувати та постановити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Скарга мотивована відсутністю у товариства доказів на підтвердження виконання боржником виконавчого напису нотаріуса від 31 жовтня 2017 року. Наявність рішення про стягнення з боржника суми боргу за кредитним договором, яке не виконано, не припиняє відносини сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Скаржник зазначив, що ним не пропущений строк звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача трьох проценти річних від простроченої суми та інфляційних втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки виконавчий документ виданий 31 жовтня 2017 року, а згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року №211 (п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України) та Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 (п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України) строки позовної давності продовжувалися на строк дії такого карантину та часу запровадженого воєнного стану.
Правова позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Розгляд справи судом апеляційної інстанції
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони повторно не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, що підтверджується довідками про доставку судової кореспонденції на електронну адресу позивача.
ОСОБА_1 повідомлялась про призначене судове засідання належним чином відповідно до вимог процесуального законодавства, що підтверджується, рекомендованим листом з повідомленням про відсутність ОСОБА_1 за адресою місцезнаходження (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність не з`явившихся сторін.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
13 липня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір на купівлю автотранспортних засобів №003/35/11-KR, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 257 760, 00 грн, строком до 12 липня 2015 року, на підставах строковості, зворотності та платності (а.с. 53-65).
Згідно виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 31 жовтня 2017 року за реєстровим №25122, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №003/35/11-KR від 13 липня 2011 року в загальному розмірі 422 524, 46 грн, з яких прострочена заборгованість становила 206 874,43грн.; заборгованість за процентами - 215 650,03грн., розрахована за період з 01 грудня 2015 року по 12 вересня 2019 року (а.с. 24).
На підставі рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, шляхом реорганізації, припинено дії товариства шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк»; п.п.1.2 рішення визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року (а.с. 95-96).
Згідно протоколу №2/2022 позачергових загальних зборів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року змінено найменування товариства на АТ «Сенс Банк» (а.с. 73-78).
При зверненні до суду з позовом та поданні апеляційної скарги позивачем не надано доказів звернення до примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 31 жовтня 2017 року.
Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень суд апеляційної інстанції не встановив перебування на примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса від 31 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №003/35/11-KR від 13 липня 2011 року.
Наданий АТ «Сенс Банк» розрахунок заборгованості за частиною другою статті 625 ЦК України, здійснений банком за період з 13 вересня 2017 року по лютий 2022 року, свідчить, що загальний розмір боргу становить 259 624,63 грн, з яких 56 398,33 грн - три проценти річних від простроченої суми та 203 226,30 грн - інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов`язання (а.с. 97-98).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 лютого 2026 року у справі №754/511/23 дійшла до наступних висновків: «передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Водночас Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, від 03 жовтня 2023 року у справі № 366/203/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 виснувала, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою суду в задоволенні заяви позивача про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням власних висновків у цій справі вважає, що суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, правильно виходили з того, що у зв`язку зі спливом строку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відмовою суду поновленні цього строку і у видачі дубліката виконавчого листа, немає і обов`язку відповідача у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України».
Згідно пункту 3 частини першої статті 3Закону України «Про виконавче провадження», в редакції станом на 31 жовтня 2017 р., виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції станом на 31 жовтня 2017 року (дата постановлення виконавчого напису нотаріуса) строк пред`явлення до виконання виконавчих документів був визначений протягом трьох років. На час розгляду даної справи у суді першої інстанції строк пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до примусового виконання сплив.
Таким чином, звернувшись у жовтні 2024 року до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, за якою примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 31 жовтня 2017 року не здійснювалося (а інше АТ «Сенс Банк» не доведено), а строк такого виконання сплив, вимога банку не може бути захищена в судовому порядку, оскільки факт не перебування виконавчого документа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню, у межах трирічного строку давності.
Доводи апеляційної скарги про дотримання позивачем строків позовної давності звернення до суду з вимогою в порядку частини другої статті 625 ЦК України, апеляційний суд оцінює критично з огляду на характер спірних правовідносин у справі, який пов`язаний першочергово саме з необхідністю перевірки судом дотримання стягувачем визначених законом строків звернення виконавчого документа до виконання. При цьому строки звернення виконавчого документа до виконання та строки позовної давності звернення до суду є різними, як за правовою природою, так й правовими наслідками.
За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їхній сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» та залишення без змін заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 березня 2026 року, як такого що постановлено з додержанням вимог закону, при правильному застосованні норм матеріального та процесуального права.
Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.А. Приходько
С.В. Радченко