Справа № 209/105/26
Провадження № 2/209/1111/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2026 року м. Кам`янське
Дніпровський районний суд міста Кам`янського
в складі:головуючого- судді Корнєєвої І.В.
за участі секретаря Пиндик Т.С.
представника відповідача - адвоката Стрельник Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на час навчання,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача адвокат Жежель С.С. звернувся із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на час навчання.
Із позову вбачається, що позивачка з відповідачем з 22 вересня 2007 року по 01 грудня 2016 року перебувала у шлюбних відносинах. 01 грудня 2016 року рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинськ шлюб було розірвано. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі постанови Дніпровського апеляційного суду місце проживання дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначено разом з матір?ю. Донька позивачки та відповідача наразі навчається в Кам?янському центрі підготовки і перепідготовки робітничих кадрів. Термін навчання з 01.09.2023 по 04.02.2027 року. Оскільки відповідач в добровільному порядку не надає допомогу на навчання доньки, позивачка була вимушена звернутися до суду з даними позовом.
Представник позивача адвокат Жежель С.С. просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її навчання, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати звернення з позовом до суду, і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.
Ухвалою суду від 20.03.2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на час навчання до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
10.06.2026 року від представника відповідача адвоката Стрельник Н.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач визнав позов частково та вважає за можливе стягувати з нього аліменти на утримання повнолітньої доньки на користь позивача у розмірі 1/8 частини з усіх видів доходів щомісячно до 04 лютого 2027 року (по день закінчення навчання, згідно наданою довідкою позивачем за № 4 від 06.01.2026 року). Зазначила, що виходячи із змісту позовної заяви та доданих до нього документів, не вбачається, що існує потреба у доньки у наданні їй матеріальної допомоги. До позову не додано жодного доказу на підтвердження потреби у матеріальній допомозі. До того ж, в позові зовсім не обґрунтовується розмір аліментів, а лише вимагається їх сплата у розмірі 1/4 від доходів відповідача. На даний час відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України під час мобілізації, грошове забезпечення отримує кожного місяця, що підтверджується відповіддю Пенсійного фонду за запит Дніпровського ВДВС.
Отримуючи заробітну платню, з якої відповідач добровільно кожного місяця надавав кошти позивачу на утримання дітей. Але підтвердити це не може, так як все було на довірчих умовах між сторонами. Але всупереч домовленостей між сторонами, позивачка у січні 2026 року отримує виконавчий лист по справі № 209/3319/18 від 09.10.2019 року, розуміючи, що минуло вже сім років і за цей час утворилася велика заборгованість, у лютому 2026 року подає цей виконавчий лист на виконання до Дніпровського ВДВС у місті Кам`янське та відкривається Виконавче провадження. Через що у відповідача утворилася велика заборгованість зі сплати аліментів і які він сплачує повторно, так як не може довести зворотне. Що привело до значного погіршення його матеріального стану. Окрім цього на його утриманні знаходяться його дружина від другого шлюбу і яка на даний час дуже хворіє, і його донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є студенткою 1 курсу денної форми навчання Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара. Яка навчається на контрактній основі, що підтверджується Договором №БД-ДП-25-98 від 23.09.2025 року (копія додається), за навчання якої сплачує також відповідач. У зв`язку з тим, що з заробітної плати відповідача відраховувається 1/3 частина з заборгованістю, яка виникла з 2019 р. на утримання доньки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 , також на утриманні відповідача його дружина від другого шлюбу та донька ОСОБА_8 , в нього виникли великі складнощі додатково в утриманні повнолітньої доньки ОСОБА_6 , на утримання якої ще буде відраховуватися 1/4 частка від його доходу. Такі утримання будуть перевищувати більше ніж 50 % його зарплати.
11 червня 2026 року через систему "Електронний суд" представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жежель С.С. подав клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати від Військової частини НОМЕР_1 відомості щодо грошового забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , за все час його проходження служби в даній частині; витребувати від Військової частини НОМЕР_3 відомості щодо грошового забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , за все час його проходження служби в даній частині.
Ухвалою суду від 11 червня 2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
11.06.2026 року представник позивача адвокат Жежель С.С. подав додаткові пояснення по справі, зідно яких зазначив, що підставою для відмови у задоволенні позову, на думку сторони відповідача є те, що позивачем не доведено того, що відповідач має можливість надавати допомогу своїй повнолітній доньці. Однак з такою позицією не можна погодитися, виходячи з наступного. ОСОБА_3 наразі навчається на денній формі навчання, дана обставина підтверджується довідкою від 06.01.2026 року № 4, яку було долучено до позову та враховуючи ту обставину, що донька постійно перебуває на навчанні остання позбавлена можливості працювати, а відтак потребує у матеріальному утриманні від своїх батьків. Враховуючи ту обставину, стороною відповідача надано до суду фото світлину відповіді з пенсійного фонду з якої вбачається, що останній отримує грошове забезпечення з військової частини, а тому дане свідчить про те, що відповідач отримує сталий дохід, що дає йому можливість утримувати доньку. Окрім тих документів які містяться в матеріалах справи, стороною відповідача не надано до суду жодного доказу, що окрім спільного з позивачкою сина, у нього на утриманні перебувають інші діти, також стороною відповідача не надано доказів того що у й відповідача наявні проблеми зі здоров`ям або про те, що його дохід не дозволяє надавати допомогу доньці (не надано довідку про доходи), тож з даного можна зробити висновки, що відповідач може надавати допомогу на утримання доньки, а єдиною перепоною для такого утримання доньки, є лише саме небажання батька утримувати свою доньку, яка навчається. Тож враховуючи наявні матеріали справи та те, що стороною відповідача не доведено жодним доказом, що відповідач не має можливості утримувати доньку, яка навчається, тому позовна заява має бути задоволена в повному обсязі.
07 серпня 2026 року представник відповідача адвокат Стрельник Н.М. подала до суду заяву про приєднання до матеріалів справи консультативний висновок лікаря-психіатра від 23.06.2026 року відносно ОСОБА_9 .
У судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача у судове засідання з`явився, просив врахувати позицію відповідача щодо заявлених позовних вимог, яка викладена у поданих до суду процесуальних документах.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до наступного.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої
статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Згідно зі ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно з ч. 1 ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків повнолітнього сина чи дочку.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до ст. 201 Сімейного кодексу України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.04.2024 в справі № 308/4214/18, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
У постанові від 16.02.2022 в справі № 381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є донькою відповідача по справі ОСОБА_2 (а.с.10).
Згідно довідки ДПТНЗ "Кам`янського центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" №4 від 06.01.2026 року, ОСОБА_3 , навчається на 3 курсі з 01.009.2023 року по 04.02.2027 року та знаходиться на неповному державному утриманні, денна форма навчання (а.с.9).
На теперішній час ОСОБА_3 виповнилося 18 років.
Суд зазначає, що правовідносини по даній справі регулюються ст. 199 СК України, відповідно до якої обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Вказані юридичні факти у своїй сукупності утворюють юридичний склад, необхідний та достатній для виникнення аліментного зобов`язання по утриманню батьками своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_3 є повнолітньою донькою відповідача, якій на час розгляду справи виповнилося 18 років, навчається в ДПТНЗ "Кам`янського центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів", тому потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчатися, до досягнення нею двадцяти трьох років.
Представник відповідача не надав суду належних та достатніх доказів того, що матеріальний стан відповідача не дозволяє сплачувати аліменти у частці від доходу на утримання повнолітньої доньки, яка навчається.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання.
Згідно ч. 2 ст. 200 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 27 листопада 1992 року, статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen. v. Norway) від 07 серпня 1996 року, статус рішення - остаточне).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
При визначенні розміру аліментів суд враховує рівність обов`язку батьків по утриманню повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Так, судом встановлено, що відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу позивачу після досягнення нею повноліття.
Встановленим є той факт, що у зв`язку з навчанням повнолітня донька ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати батьки, в тому числі і відповідач.
Також суд враховує, що на утриманні відповідача ОСОБА_2 знаходяться його дружина від другого шлюбу ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_4 від 07.09.2017 (а.с.57), яка згідно консультативного висновку лікаря-психіатра від 23.06.2026 року хворіє на генералізований тривожний розлад (ГТР) (а.с.75), і його донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 від 05.05.2018 (а.с.58), яка є студенткою 1 курсу денної форми навчання Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара (а.с.59). Яка навчається на контрактній основі, що підтверджується Договором №БД-ДП-25-98 від 23.09.2025 року (а.с.60-60 оберт).
Враховуючи принцип рівності обов`язків батьків щодо утримання дітей і засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, те, що син, як повнолітній не позбавлений можливості вживати самостійних зусиль для організації свого життя та отримання законного прибутку у вільний від навчання час та його мати також є працездатною, а також те, що позивач продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, враховуючи те, що позивач не довів вартості витрат, пов`язаних з навчанням, суд з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до збагачення, вважає, що аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно будуть достатніми для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
Суд вважає, що такий розмір аліментів буде справедливим, співмірним, реальним, достатнім і відповідатиме потребам повнолітнього сина, який продовжує навчання, та рівню платоспроможності самого відповідача. Визначений розмір матеріального забезпечення не порушить право на гідний рівень життя.
Такий обсяг стягнення аліментів відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання.
Суд також враховує, що обов`язок зі сплати аліментів має обмежений у часі характер, оскільки встановлюється виключно на період навчання позивача, але не довше, ніж до досягнення ним 23 років, тобто спрямований на забезпечення мінімальних потреб дитини у період здобуття освіти, а не на постійне утримання повнолітньої особи.
Таким чином, враховуючи, що дитина сторін - ОСОБА_3 продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, що відповідач може надавати матеріальну допомогу доньці та не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, яка продовжує навчання, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення аліментів та з відповідача на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд стягує аліменти розмірі 1/8 частини від усіх видів його доходу щомісяця, починаючи з моменту звернення до суду 13 січня 2026 року і до закінчення навчання (04.02.2027 року), але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 23-річного віку. Суд стягує аліменти від дня пред`явлення позову, як це передбачено ст. 191 СК України.
Відповідно до ч.1, п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною-особою підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в даній справі.
Відповідно частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, судові витрати у цій справі, пов`язані із сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн, тобто у мінімальному розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір» для даної категорії справ, підлягають відшкодуванню на користь держави відповідачем у справі.
Керуючись ст. ст. 10, 81, 263, 265, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 182, 199, 200 Сімейного кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на час навчання, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти в розмірі 1/8 частини від усіх видів його доходу щомісяця , починаючи з моменту звернення до суду 13 січня 2026 року і до закінчення навчання (04.02.2027 року), але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 23-річного віку.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлений 12 серпня 2026 року.
Суддя І.В. Корнєєва