Єдиний унікальний номер 205/9988/26
Номер провадження2-о/205/263/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Айрапетяна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження у м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральний міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -
ВСТАНОВИВ:
06 серпня 2026 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.
В обґрунтування своєї заяви вказала, що після тривалої хвороби в м. Маріуполь Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - громадянин України - ОСОБА_2 , яка на теперішній час є тимчасово окупованою територією України.
Отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації смерті. Встановлення факту смерті необхідне заявниці для державної реєстрації факту смерті матері, припинення пенсійних нарахувань та для подальшого оформлення спадщини після її смерті.
Посилаючись на викладене заявниця, просить суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - м. Маріуполь Донецької області.
Заявниця в судове засідання не з`явилась, хоча про день, час та місце повідомлялась належним чином.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце повідомлялась належним чином.
Згідно із положеннями ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви виходячи із наступного.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано 15.03.1972р., про що складено актовий запис №757, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 15.03.1972р., а також відміткою в паспорті ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполь Донецької області .
Документом, що підтверджує факт смерті ОСОБА_2 є медичне свідоцтво про смерть № С-06866 від 08.07.2026, яке видано на тимчасово окупованій території України в Донецькій області.
У вказаному свідоцтві про смерть вказано, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 об 12 год. 15 хв. у м. Маріуполь внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, дифузного дрібноочагового кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби.
Крім того, заявницею надано фотознімок могили з табличкою, на якій зазначено прізвище ім`я та по батькові померлого ОСОБА_2 та роками його життя.
Заявниця зазначає, що отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, а тому заявниця не може у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію смерті громадянина ОСОБА_2 , що створює перешкоди в отриманні свідоцтва про смерть та подальшої реалізації спадкових прав.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ) є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду
У ході розгляду справи з`ясовано, що реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану смерті ОСОБА_2 не проведена, проте, з аналізу наданих суду доказів вбачається, що смерть останнього настала ІНФОРМАЦІЯ_1 на території м. Маріуполь Донецької області. Оскільки реєстрація смерті ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, але існують переконливі докази його смерті, є підстави в судовому порядку встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь Донецької області. Встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язано з подальшим вирішенням спору про право, у зв`язку з чим, вимоги заявниці щодо встановлення факту смерті підлягають задоволенню.
Щодо вимоги заявниці про звільнення від сплати судового збору, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п.21 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України.
У зв`язку із зазначеним, заявник є звільненою від сплати судового збору за подання даної заяви, згідно вказаного закону, а тому додаткового вирішення питання звільнення від сплати судового збору не потребує.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 317-1 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральний міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця д. Попова Воскресенського району Горьковської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполь, Донецької області, що є тимчасово окупованою територією України.
Рішення в частині встановлення факту смерті підлягає до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.Г. Остапенко