Справа № 180/1873/26
2-н/180/121/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 р. Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Хомченко С.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини,
ВСТАНОВИВ:
12 серпня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулося до Марганецького міського суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу з ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
При вирішенні питання про видачу судового наказу встановлено наступні обставини.
Так, порядок розгляду в наказному провадженні визначений розділом ІІ ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення (п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»).
Отже, в порядку наказного провадження проводиться розгляд справ щодо яких презюмується безспірність, очевидність та юридична обґрунтованість вимог. Вимога в наказному провадженні повинна бути чіткою, визначеною та підтверджуватися наданими документами.
Дослідивши матеріали заяви доходжу висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні додатки, якими заявник обґрунтовував свої вимоги, що позбавляє суд в об`єктивному розгляді справи.
У відповідності до п.п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
У зв`язку з викладеним, доходжу висновку про наявність обґрунтованих підстав для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбаченихпунктами 1,2,8,9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 163, 165, 166 ЦПК України,
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Роз`яснити, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, після усунення причин, що стали підставою для прийняття відповідного рішення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: С. І. Хомченко