ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року Справа № 918/269/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Хабарова М.В.,
суддя Мамченко Ю.А.,
суддя Кульчій І.М.,
секретар судового засідання Щербак В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 21.05.2026 у справі №918/269/26 (суддя Горплюк А.М., повне рішення складено 03.06.2026)
за позовом Заступника керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
2) Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 157 250, 59 грн
за участю:
прокурор - Мельничук Л.О.
від позивача - не з`явились
від відповідача 1 - Мельник О.П.
від відповідача 2 - не з`явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.05.2026 у справі №918/269/26 позов задоволено повністю. Визнано недійсними Додаткову угоду № 2 від 26.07.2024 та Додаткову угоду № 3 від 16.08.2024 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024.
Стягнуто з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рокитнівської селищної ради Сарненського району в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 157 250,59 грн та на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 9 984,00 грн.
Обґрунтовуючи ухвалене рішення суд першої інстанції встановивши, що при укладенні додаткових угод №2,3 було перевищено максимально допустиме обмеження у підвищення ціни на електроенергію як товар на 10%, не підтверджено належними та допустимими доказами факту коливання цін на ринку з моменту укладення договору до моменту внесення змін, враховуючи, що останні укладені всупереч вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних додаткових угод №2, 3 недійсними.
З урахуванням того, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 157 250,59 грн, останні є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, а тому останній зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулась з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує про відсутність правових підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Рокитнівської селищної ради, оскільки остання не є стороною договору про постачання електричної енергії, а заявлені прокурором позовні вимоги свідчать про визначення порушення прав комунального підприємства, а не територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.
Тому, наявність корпоративних відносин між Рокитнівською селищною радою та комунальним некомерційним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними, відтак вважає, що Рокитнівська селищна рада не є належним позивачем у даній справі.
Зазначає, що прокурором в порушення вимог Положення про Державну аудиторську службу України до позовної заяви не долучено жодного доказу про здійснення Держаудитслужбою фінансового контролю за використанням коштів державного та місцевих бюджетів щодо виявлених порушень законодавства.
Крім того, апелянт посилається на рішення Конституційного Суду України № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24), яким окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визнані неконституційними та вважає, що у зв`язку із неконституційністю окремих норм спеціального закону, прокурор немає підстав для представництва інтересів держави у суді.
ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" зазначає, що укладаючи спірні додаткові угоди, сторони керувались положеннями підп. 2 п. 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, якими передбачено можливість внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема у випадку коливання ціни товару на ринку. При цьому зазначеними положеннями встановлено, що відсоток зміни ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ринкової ціни такого товару, водночас обмеження щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару відсутнє.
Вказує, що як станом на момент укладення договору так і станом на момент укладення спірних додаткових угод обмеження, що загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, як і обмеження щодо зміни ціни 1 раз на 90 днів - не діяли.
Відтак, невідповідність додаткових угод приписам п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" не свідчить про їх невідповідність приписам Особливостей, згідно з якими договір та додаткові угоди укладались.
Разом з тим, зазначає про наявний у справі доказ (висновок Рівненської торгово-промислової палати) є належним та таким, що підтверджує коливання ціни товару на ринку.
З огляду на вказане, апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та згідно ст.203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню не дійсними, вказує на неправильне застосування ним норм матеріального права при ухвалені оспорюваного рішення, оскільки дані угоди були укладені на підставі п. 19 Особливостей визначених Постановою КМУ № 1178.
ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" також зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не дослідження усіх обставин справи з метою всебічного та об`єктивного його розгляду, надавши перевагу доводам прокурора.
У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України, прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що засновником КНП "Рокитнівська БЛІЛ" та власником її майна є територіальна громада в особі Рокитнівської селищної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього закладу, а також зобов`язана контролювати законність та ефективність використання коштів за договорами про закупівлю товарів, Рокитнівська селищна рада є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням комунальних коштів, а тому є належним позивачем у цій справі.
Водночас, встановивши прокурором невжиття Рокитнівською селищною радою заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, вважає наявними підстави для звернення останнього до суду з даним позовом.
Зазначає, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням вимог ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними з огляду на збільшення ними ціни за одиницю товару (кВт/год) більше ніж на 10%, що призвело до фактичного збільшення ціни договору на 48% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі.
Відтак, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 4,55999 грн без ПДВ та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод (без документально підтвердженого коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 48% є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.
З огляду на вказане, прокурор вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
У судове засідання, що відбулося 11.08.2026 з`явився представник відповідача-1, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі. Прокурор у справі, надавши свої пояснення щодо обставин справи, просив апеляційний суд залишити оскаржуване рішення без змін.
Позивач та відповідач-2 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.273 Господарського процесуального кодексу України про строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також враховуючи те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та відповідача 2.
10.08.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/269/26 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно одержаних коштів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/11553/25, яка передана для вирішення питання щодо правозастосування п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України щодо існування правових підстав для зупинення касаційного провадження до вирішення Конституційним судом України питання конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах.
11.08.2026 до апеляційного суду від прокурора надійшли заперечення щодо зупинення провадження у даній справі, в яких останній вважає подане відповідачем-1 клопотання передчасним, оскільки в загальному доступі на час розгляду справи №918/269/26 відсутня ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду щодо прийняття до провадження справи №910/11553/25.
Враховуючи вказане, а також наявність сталої судової практики щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", вважає відсутніми підстави для зупинення провадження у даній справі.
Розглядаючи клопотання ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі №918/269/26, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з п.11 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.7 ч.1 ст. 228 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Верховний Суд ухвалою від 27.07.2026 справу №910/11553/25 за касаційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Однак, станом на час та дату розгляду справи №918/269/26 відсутня ухвала Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про прийняття справи №910/11553/25 до розгляду.
Відтак, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для зупинення провадження у справі №918/269/26, а тому у задоволенні клопотання ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" відмовляє.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної закупівлі UA-2023-12-12-017269-а, 01.01.2024 Комунальне некомерційне підприємство "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради (надалі - КНП "Рокитнівська БЛІЛ", споживач) та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № №13098-ВЦ (далі - договір), відповідно до предмету якого за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу, код ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія, для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1 Договору).
Згідно з умовами пункту 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
Додатком 1 до договору сторони погодили початок постачання з 01.01.2024 та Перелік об`єктів та точок комерційного обліку споживача.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Відповідно до п. 5.2 - 5.4 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Підпунктом 7 пункту 7.1. договору передбачено, що постачальник має право змінити ціну на електричну енергію, у тому числі внаслідок зміни регульованих складових ціни (тарифів на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змін у нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни, та/або зміни закупівельної ціни електричної енергії на ринку електричної енергії.
Згідно з п.13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви - приєднання (додаток № 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток 3 до договору) та укладається на строк до 31.12.2024 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної фактичної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного виконання.
Відповідно до пункту 13.8 договору умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору закупівлі або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині змін ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;
9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об`єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації", якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.
Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що постачають за Договором.
У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:
- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі;
- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).
Комерційною пропозицією "По факту - Тендер" яка є додатком №2 до договору встановлено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 4,55999 грн без ПДВ.
Ціна на електроенергію для споживача Ц(спож) та/або її складові включатимуть всі обов`язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринків електроенергії, законодавством та іншими нормативними документами (зокрема акцизний податок, внески на регулювання, вартість послуг оператора ринку, що надаються на РДН/ВДР тощо). Всі складові ціни, крім Цп, є такими що не залежать від постачальника, та можуть бути змінені в рамках комерційної пропозиції з повідомленням споживача про зміни.
Згідно з пунктом 4 "Комерційної пропозиції", по закінченню розрахункового періоду, постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії споживачем та надає споживачу рахунок-фактуру та/або Акт приймання-передачі на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач здійснює оплату протягом __ робочих днів від дня отримання рахунку та/або Акта приймання-передачі грошовими коштами на поточний рахунок ТОВ "РОЕК" із спеціальним режимом використання, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим. У випадку припинення (або розірвання) договору, у т. ч. дострокового, споживач зобов`язаний оплатити постачальнику остаточний рахунок та/або Акт приймання-передачі за спожиту електричну енергію, з урахуванням пункту 1 комерційної пропозиції. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання даного рахунку та/або Акта приймання-передачі.
Відповідно до пункту 9 "Комерційної пропозиції" Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до Договору), і укладається на строк до 31.12.202_, а в частині виконання фінансових зобов`язань (у тому числі повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного його виконання. Даний договір, відповідно до частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", може бути продовжений на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на наступний рік в обсязі, що не перевищує 20% суми визначеної у цьому договорі.
Додатком № 3 сторони погодили, що загальна сума Договору складає 1 989 816,19 грн з урахуванням ПДВ. Загальний обсяг постачання 363636 кВт*год.
Пунктами 2-4 вказаного додатку сторони визначили, що зобов`язання за даним договором беруться в межах кошторисних призначень. Сторони усвідомлюють, що зазначена в пункті 2 даного додатку вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2024 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладання даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного договору можуть змінюватися у випадках передбачених п.19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
Після укладення договору, постачальник неодноразово звертався до споживача з листами, в яких вказував, що згідно інформації з офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку" вбачається зростання ціни на електричну енергію.
Відтак, ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" направляло на адресу Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради оформлені зі сторони постачальника додаткові угоди на збільшення ціни, пропорційне збільшенню ціни такого товару на ринку та в межах дозволених законом, а саме:
- Додаткова угода № 1 від 17.06.2024, якою сторони погодили, що ціна (за одиницю) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,93962 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з травня 2024 року;
- Додаткова угода № 2 від 26.06.2024, якою сторони погодили, що ціна (за одиницю) кВт*год спожиту електричну енергію становить 6,17401 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з червня 2024 року;
- Додаткова угода № 3 від 16.08.2024, якою сторони погодили, що ціна (за одиницю) кВт*год спожиту електричну енергію становить 6,76299 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з липня 2024 року.
Враховуючи вищезазначене, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення вартості 1 кВт/год. з 4,55999 грн до 6,76299 грн (тобто на 48 % від ціни визначеної у договорі).
ТОВ "РОЕК" поставило Комунальному некомерційному підприємству "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради 195 293,187 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 268 470,76 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електроенергії: від 14.02.2024 на загальну суму 171317,00 грн, від 20.03.2024 на загальну суму 136 985,76 грн, від 22.04.2024 на загальну суму 129 697,07 грн, від 20.05.2024 на загальну суму 119 207,26 грн, від 19.06.2024 на загальну суму 102 101,95 грн, від 12.07.2024 на загальну суму 100 256,03 грн, від 21.08.2024 на загальну суму 114 754,42 грн, від 24.09.2024 на загальну суму 112 636,24 грн, від 21.10.2024 на загальну суму 110 087,95 грн, від 20.11.2024 на загальну суму 171 427,08 грн).
За поставлену електричну енергію було здійснено оплату на загальну суму 1 268 470,76 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями.
Встановивши неправомірне збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод №2,3 з порушенням норм законодавства, наслідком чого стала переплата коштів у розмірі 157 250,59 грн, прокурор звернувся з даним позовом до суду.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, листом вих.№53-529ВИХ-26 від 05.02.2026 з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, у відповідності до вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Сарненська окружна прокуратура, звернулась до Рокитнівської селищної ради, в якому просила надати інформацію про те, чи вживались останньою заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання додаткових угод №2,3 до договору постачання електричної енергії №13098-ВЦ недійсними та повернення безпідставно надмірно сплачених коштів у сумі 157 250,59 грн. Також повідомлено, що у разі невжиття відповідних заходів, окружною прокуратурою буде самостійно скеровано позов до суду.
У відповідь на вказаний лист, Рокитнівська селищна рада листом від 05.02.2026 повідомила, що останньою заходи претензійно-позовного характеру за фактами викладеними у листі не вживались, позовна заява щодо вказаних питань до суду не скеровувалась.
Листом від 03.03.2026 Сарненська окружна прокуратура повідомила Рокитнівську селищну раду про намір звернутися суду з позовом в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради до ТОВ "РОЕК" та Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" про визнання недійсними додаткових угод №2 від 26.07.2024 та №3 від 16.08.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №13098-ВЦ від 01.01.2024 та стягнення грошових коштів у сумі 157 250,59 грн.
Обґрунтовуючи звернення з даним позовом до суду, прокурор вказав, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі всупереч нормам Цивільного кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" призвело до використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства, що завдало шкоди інтересам держави в особі територіальної громади. Так, внаслідок необґрунтованого збільшення ціни за одиницю товару (електричну енергію) та безпідставного укладення оспорюваних додаткових угод, Рокитнівською територіальною громадою недоотримано кошти у сумі 157 2503,59 грн.
Прокурор зазначив, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Відтак, вважає, що у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а звернення прокурора з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів обласного бюджету. Тому, існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.
Враховуючи вищевикладене, надаючи оцінку наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор, звертаючись з позовом, у встановленому законом порядку обґрунтував порушення інтересів держави, у зв`язку із бездіяльністю органу, в інтересах якого звертається до суду, щодо захисту законних інтересів держави.
Крім того, суд враховує, що Рокитнівська селищна рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала час, можливість та відповідні повноваження для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, однак цим правом не скористалася, натомість фактично усунулася від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про її бездіяльність.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги отримання відповіді Рокитнівської селищної ради про те, що останньою не вживались заходи претензійно-позовного та представницького характеру, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах.
Поряд з цим, колегія суддів також звертає увагу, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неналежності позивача у даній справі, апеляційний суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 у подібних за змістовним критерієм правовідносинах (зокрема, суб`єктним складом та у правовідносинах, де рада не була безпосередньо стороною договору) міститься, наступний висновок: використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема, шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до статуту Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради, затвердженого рішенням Рокитнівської селищної ради від 26.09.2023 №3768, останнє є некомерційним підприємством, яке здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (п.1.3 статуту).
Майно підприємства є власністю Рокитнівської селищної територіальної громади в особі Рокитнівської селищної ради (Засновник). Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської районної ради та Комунального закладу охорони здоров`я "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської районної ради Рівненської області (п.1.2. статуту).
Відповідно до п.5.1 статуту майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.
Оскільки засновником комунального закладу та власником її майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі (Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21).
Таким чином, враховуючи, що засновником та власником майна Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради згідно статуту є Рокитнівська селищна територіальна громада в особі Рокитнівської селищної ради, приймаючи до уваги предмет та підстави заявленого позову, що ґрунтуються на незаконному та неефективному використанні комунальним підприємством бюджетних коштів, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави саме в особі органу місцевого самоврядування, якому таке підприємство підконтрольне.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор належним чином довів наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та обґрунтовано визначив Рокитнівську селищну раду позивачем у поданому позові, оскільки нераціонально й неефективно витрачені бюджетні кошти підлягають поверненню (стягненню) на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів.
Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для звернення прокурора до суду з огляду на наявність повноважень органів державного фінансового контролю щодо реагування на порушення у сфері публічних закупівель, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель під час їх проведення, укладення договору та його виконання.
Водночас, як встановлено судом, про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, допущених під час укладення додаткових угод до договору постачання електричної енергії, прокурору стало відомо вже після фактичного виконання сторонами умов договору. За таких обставин, з урахуванням завершення строку дії договору на момент виявлення порушень, підстави для здійснення органами Держаудитслужби моніторингу відповідної закупівлі були відсутні.
Крім того, повноваження органів державного фінансового контролю на звернення до суду є похідними від результатів здійсненого ними контролю та виявлення порушень. У випадку, коли такий контроль не здійснювався і відповідні порушення не встановлювалися цим органом, підстави для реалізації ним права на звернення до суду відсутні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18).
За таких обставин посилання апелянта на те, що захист інтересів держави у спірних правовідносинах має здійснюватися виключно органами державного фінансового контролю є необґрунтованими та не спростовують наявності у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) у справі №3-28/2024(59/24), оскільки відповідно до резолютивної частини вказаного рішення окремі норми абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", втрачають чинність із 01 січня 2027 року. При цьому таке рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності таких окремих норм абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Аналогічний висновок щодо відсутності підстав для застосування рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) до правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих норм абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" викладений у постанові Великої Плати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі №344/12305/18 та у постанові Верховного Суд від 11.02.2026 у справі № 925/1282/23.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті позовних вимог, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання право-чину недійсним.
У даній справі заявлено вимогу про визнання недійсними додаткових угод №2,3 до договору на постачання електричної енергії споживачу №13098-ВЦ від 01.01.2024, як таких, що укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підп.2 п.19 Особливостей.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абз.1 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" було укладено з переможцем ТОВ "РОЕК" договір на постачання електричної енергії споживачу №13098-ВЦ від 01.01.2024 та погоджено всі істотні умови договору щодо предмета, ціни та строку виконання зобов`язань за договором.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п.2 ч.5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 Цивільного кодексу України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Апеляційним судом встановлено, що умовами договору (Комерційною пропозицією) встановлено, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 4,55999 грн без урахуванням ПДВ.
Додатковою угодою №1 зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 4,93962/кВт*год з ПДВ. (ціна збільшилась на 8% відносно ціни, що визначена у договорі)
Натомість додатковою угодою №2 внесено зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 6,17401 /кВт*год з ПДВ (ціна збільшилась на 35%, відносно ціни, що визначена у договорі).
Додаткова угода №3 передбачала збільшення ціни до 6,76299 грн/кВт*год з ПДВ (ціна збільшилась на 48%, відносно ціни, що визначена у договорі).
Вказане свідчить, що додатковими угодами 2,3 відбулось істотне перевищення встановленого законодавством граничного рівня можливості збільшення ціни до 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24, відповідно до яких визначене законодавцем відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень.
При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10%, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності.
Водночас, колегія суддів зазначає, що як на підставу для укладення спірних додаткових угод та зміни істотних умов в укладених спірних додаткових угодах сторони послалися на підпункт 2 пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - "Особливості", в редакції, чинній на час підписання спірних додаткових угод).
Так, пунктом 19 Особливостей передбачено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, п.2 "погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення", п.7 "зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни".
Апеляційний суд зазначає, що зазначений пункт Особливостей лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого зазначеною нормою.
Постановою № 1178 Кабінет Міністрів України встановлено певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз. (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2026 у справі №922/2123/25)
Водночас постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема до норми п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону (подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19.03.2026 у справі № 922/2123/25, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 тощо).
Колегія суддів зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього) норма п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною та незміною. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.
Про незмінність законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України "Про публічні закупівлі, при затвердженні Кабінетом Міністрів України Особливостей (Постанови №1178), також зазначено у постанові Верховного Суду від 02.02.2026 у справі №922/2121/25.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму, вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку ст.86 Господарського процесуального кодексу України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження підвищення ціни електричної енергії та наявності коливання ціни такого товару на ринку, було надало експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати №В-166 від 01.07.2024 та №В-198 від 30.07.2024, у яких наведені моніторинг ринкових цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" впродовж періоду з січня по липень 2024 року.
Однак, в останніх не відображено інформації щодо ринкових коливань ціни з моменту укладання договору про закупівлю до дати укладення спірних додаткових угод; не містять інформації про динаміку цін на електричну енергію, пропорційність їх зростання, аналіз зміни ціни саме у бік підвищення станом на дату укладення додаткових угод, а також не підтверджують наявності причинно-наслідкового зв`язку між наведеними ринковими показниками і необхідністю коригування істотних умов договору.
Таким чином, подані висновки Рівненської торгово-промислової палати не можуть вважатися належним і достатнім доказом коливання ціни електричної енергії, що виключає можливість їх використання як правової підстави для внесення змін до істотних умов договору.
З огляду на вищевикладене, оскільки оспорювані додаткові угоди № 2 від 26.07.2024 та №3 від 16.08.2024 укладені з порушенням положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", останні підлягають визнанню недійсними, адже таке їх укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ "РОЕК" коштів у сумі 157 250,59 грн, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між споживачем та постачальником щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватись додатком № 2 до договору "Комерційна пропозиція", підписаною при укладенні зазначеного договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.06.2024 (якою вартість одиниці товару збільшено в межах Закону України "Про публічну закупівлі" на 8%).
Відтак, Комунальне некомерційне підприємство "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради повинно була сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 76239,187 кВт*год кошти у розмірі 451 911,13 грн (з червня по жовтень 2024 року включно).
Разом з тим, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладення додаткових угод №2 від 26.07.2024 та №3 від 16.08.2024 з порушенням законодавства, мала місце переплата коштів у розмірі 157 250,59 грн.
Відтак, встановивши, що внаслідок виконання споживачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами постачальником було отримано грошові кошти на загальну суму 157 250,59 грн, які є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "РОЕК" і підстава їх набуття відпала, останній зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення грошових коштів на користь Рокитнівської селищної ради в дохід місцевого бюджету.
У силу приписів ч. 1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в них доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 21.05.2026 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ТОВ "РОЕК" задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 21.05.2026 у справі № 918/269/26 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 21.05.2026 у справі №918/269/26 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "13" серпня 2026 р.
Головуючий суддя Хабарова М.В.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Кульчій І.М.