ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.08.2026 Справа № 910/4832/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"
до Фізичної особи-підприємця Єзреця Леоніда
про стягнення 957 707, 66 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Єзреця Леоніда (далі-відповідач) про стягнення 957 707, 60 грн., з яких: 832 700, 00 грн - передоплата за послуги, які не були надані, 92 429, 70 грн - інфляційні втрати та 32 577, 96 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг № 1207/2024 від 12.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
11.05.2026 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" про усунення недоліків позовної заяви, разом з виправленою позовною заявою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
04.06.2026 до суду надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Єзреця Леоніда на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач вже вдруге звертається до суду щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 832700,00 грн., проте з різних підстав. У справі №916/2122/25 позивач посилався на помилково перераховані кошти та безпідставність отримання відповідачем коштів у сумі 832700,00 грн. при цьому заперечував наявність будь-яких договірних правовідносин, в тому числі Договору № 1207/2024 від 12.07.2024 на який посилався відповідач, наголошуючи, що кошти з вищевказаними платіжними інструкціями були п`ять разів перераховані відповідачу помилково. У даній справі позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за тим самим Договором про надання послуг № 1207/2024 від 12.07.2024. Проте, зазначені обставини спростовуються Актами приймання-передачі наданих послуг №1 від 31.07.2024, №2 від 31.08.2024, №3 від 30.09.2024, які підписані позивачем.
Приймаючи до уваги, що позивач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відповідь на відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 19.05.2026, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 20.07.2026, з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. перебував у відпустці, рішення у даній справі винесено 13.08.2026.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
12.07.2024 між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Єзрецем Леонідом (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг № 1207/2024, умовами якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги як особисто, так і з залученням третіх осіб (субпідрядників) у сфері спеціалізованої діяльності з дизайну, за плату (далі - послуги), на об`єкті нерухомого майна по вулиці Антоновича, 118/19 в місті Києві.
Послуги за цим договором надаються протягом строку, зазначеного у п. 7.2. цього договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, сторони домовились, що до кінця строку дії договору передбаченого пунктом 7.2. даного договору ціна послуг виконавця становить 400 000, 00 грн. оплата здійснюється шляхом здійснення 100 % передоплати за надання послуг.
Замовник здійснює оплату за надані послуги за цим договором шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця. Оплата може здійснюватися як одним платежем, так і частинами (п. 3.2. договору).
Згідно п. 5.1. договору, приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами за актом приймання-передачі наданих послуг, що складається та підписується сторонами, за результатом надання послуг, але в будь-якому випадку не пізніше 31.12.2024 року. В акті приймання-передачі наданих послуг наводиться вартість наданих виконавцем послуг за звітний період та перелік наданих послуг (виконаних робіт). До акту можуть надаватись графічні матеріали, буклети та інші документи, які підтверджують надання послуг виконавцем.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього договору та закінчується 31.12.2024 року (включно) - п. 7.2. договору.
За умовами п. 7.3. договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
01.08.2024 між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Єзрецем Леонідом (виконавець) укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг № 1207/2024 від 12.07.2024, відповідно до якої сторони домовились, що до кінця строку дії договору передбаченого пунктом 7.2. даного договору ціна послуг виконавця становить 800 000, 00 грн. Оплата здійснюється шляхом здійснення 100 % передоплати за надання послуг.
Крім того, 02.09.2024 між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Єзрецем Леонідом (виконавець) укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання послуг № 1207/2024 від 12.07.2024, відповідно до якої сторони домовились, що до кінця строку дії договору передбаченого пунктом 7.2. даного договору ціна послуг виконавця становить 900 000, 00 грн. Оплата здійснюється шляхом здійснення 100 % передоплати за надання послуг.
Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору, з метою отримання послуг було перераховано відповідачу в якості попередньої оплати 832 700, 00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 19989 від 27.09.2024 на суму 277 200, 00 грн, № 18829 від 12.07.2024 на суму 155 000, 00 грн., № 18851 від 06.08.2024 на суму 135 000, 00 грн, № 19287 від 13.07.2024 на суму 130 000, 00 грн, № 19641 від 06.09.2024 на суму 135 500, 00 грн.
Проте, відповідач не надав передбачені договором послуги у строки, визначені п. 5.1. договору.
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія б/н, б/д, в якій позивач просить відповідача виконати зобов`язання за договором про надання послуг № 1207/2024 від 12.07.2024 у повному обсязі протягом 7 календарних днів з моменту пред`явлення цієї вимоги, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ «Укрпошта» № 0101511059039 від 08.04.2026.
Відповідач на зазначену вище претензію відповіді не надав, грошові кошти не повернув.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплачені послуги надані не були, а тому останній зобов`язаний повернути перераховані йому кошти у розмірі 832 700, 00 грн., що відповідач в свою чергу не зробив.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 92 429, 70 грн - інфляційні втрати за період з січня 2025 по березень 2026 та 32 577, 96 грн - 3 % річних за період з 01.01.2025 по 22.04.2026.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1207/2024 від 12.07.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено судом вище, відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний був надати послуги у сфері спеціалізованої діяльності з дизайну, за плату на об`єкті нерухомого майна по вулиці Антоновича, 118/19 в місті Києві.
Відповідно до п. 1.2. договору Послуги за цим договором надаються протягом строку, зазначеного у п. 7.2. цього договору, тобто до 31.12.2024 включно.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві 832 700, 00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 19989 від 27.09.2024 на суму 277 200, 00 грн, № 18829 від 12.07.2024 на суму 155 000, 00 грн., № 18851 від 06.08.2024 на суму 135 000, 00 грн, № 19287 від 13.07.2024 на суму 130 000, 00 грн, № 19641 від 06.09.2024 на суму 135 500, 00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач оплачені позивачем послуги не надав.
Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач вже вдруге звертається до суду щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 832700,00 грн., проте з різних підстав. У справі №916/2122/25 позивач посилався на помилково перераховані кошти та безпідставність отримання відповідачем коштів у сумі 832700,00 грн. при цьому заперечував наявність будь-яких договірних правовідносин, в тому числі Договору № 1207/2024 від 12.07.2024. У даній справі позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за тим самим Договором про надання послуг № 1207/2024 від 12.07.2024. Проте, зазначені обставини спростовуються Актами приймання-передачі наданих послуг №1 від 31.07.2024, №2 від 31.08.2024, №3 від 30.09.2024, які підписані позивачем.
Дослідивши вказані відповідачем у відзиві обставини, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Житомирський меблевий комбінат» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Єзреця Леоніда про стягнення грошових коштів у розмірі 832700,00 грн. В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину помилкового перерахування позивачем відповідачу спірних коштів, за відсутності договірних правовідносин між сторонами.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2025 у справа № 916/2122/25 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» відмовлено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2025 у справі № 916/2122/25 залишено без змін.
Судом у справі № 916/2122/25 встановлено:
- позивачем на рахунок відповідача були перераховані 12.07.2024, 31.07.2024, 06.08.2024, 06.09.2024, 27.09.2024 грошові кошти у загальному розмірі 832700,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 12.07.2024 № 18829 на суму 155000,00 грн; від 31.07.2024 № 19287 на суму 130000,00 грн; від 06.08.2024 № 18851 на суму 135000,00 грн; від 06.09.2024 № 19641 на суму 135500,00 грн; від 27.09.2024 № 19989 на суму 277200,00 грн.
- у вказаних п`яти платіжних інструкціях позивачем були зазначені найменування, код, рахунок отримувача - відповідача, а також у призначенні платежів вказаних інструкцій вказано: «попередня оплата за послуги у сфері спеціалізованої діяльності з дизайну на об`єкті нерухомого майна по вулиці Антоновича, 118/19 в місті Києві згідно договору № 1207/2024 від 12.07.2024»;
- позивач пояснює суду, що він перерахував відповідачу кошти, знаючи, що між сторонами відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок). При цьому позивач 5 разів, тобто систематично і не в один день, маючи час розібратись, окремими платежами з вказанням призначення платежу добровільно сплачував відповідачу ці кошти, а потім, після спливу 8 місяців, вже звернувся до суду з цим позовом (30.05.2025) та просить через суд повернути сплачені кошти. Такі дії позивача є вочевидь суперечливими та недобросовісними, а тому суд вважає, що позов позивача на підставі ст. 1212 ЦК України не підлягає задоволенню судом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання позивачу послуг відповідачем додано до відзиву на позовну заяву акти приймання-передачі наданих послуг складені до договору № 1207/2024 від 12.07.2024 на загальну суму 832 700, 00 грн, а саме: № 1 від 31.07.2024 на суму 155 000, 00 грн, № 2 від 31.08.2024 на суму 265 000, 00 грн та № 3 від 30.09.2024 на суму 412 700, 00 грн, які підписані сторонами та скріплені печаткою підприємства позивача.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, акт є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.
Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до п.101 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію" №736 від 19.10.2016 року документи і справи з грифом "Для службового користування" зберігаються у шафах, сейфах, що розташовані у службових приміщеннях або сховищах архіву. Шафи, сейфи, службові приміщення, сховища архіву повинні надійно замикатися і опечатуватися металевими печатками. Порядок виготовлення, ведення обліку, використання металевих печаток та порядок ведення обліку шаф, сейфів і ключів від них визначаються керівником установи. Зберігання документів і справ із грифом "Для службового користування" здійснюється працівниками, які безпосередньо отримали їх під розписку, у спосіб, що унеможливлює доступ до них сторонніх осіб.
Суд зазначає, що наведені акти приймання-передачі наданих послуг містять такі обов`язкові реквізити як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому надано послуги за цими актами; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "замовник" та "виконавець", які засвідчені відтиском печатки позивача. При цьому, акти підписані з боку позивача генеральним директором Бірюченко М.
При цьому, суд зазначає, що саме позивач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на актах, а тому за відсутності доказів втрати печатки Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат", суд приходить до висновку, що акти приймання-передачі наданих послуг № 1 від 31.07.2024 на суму 155 000, 00 грн, № 2 від 31.08.2024 на суму 265 000, 00 грн та № 3 від 30.09.2024 на суму 412 700, 00 грн скріплені печаткою підприємства позивача.
Крім того, позивачем відповідь на відзив не подано, не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка позивача використовувалася проти його волі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 та від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17.
Таким чином, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідач відповідно до умов договору надав позивачу послуги згідно актів приймання-передачі наданих послуг № 1 від 31.07.2024 на суму 155 000, 00 грн, № 2 від 31.08.2024 на суму 265 000, 00 грн та № 3 від 30.09.2024 на суму 412 700, 00 грн, на сплачену позивачем суму попередньої оплати 832 700, 00 грн., що свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань з надання передбачених договором послуг, а тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 832 700, 00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 92 429, 70 грн - інфляційних втрат за період з січня 2025 по березень 2026 та 32 577, 96 грн - 3 % річних за період з 01.01.2025 по 22.04.2026, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Фізичної особи-підприємця Єзреця Леоніда в частині стягнення з відповідача 92 429, 70 грн - інфляційних втрат та 32 577, 96 грн - 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Фізичної особи-підприємця Єзреця Леоніда про стягнення 957 707, 66 грн задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Щербаков