ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13.08.2026 Справа № 910/6276/26
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
про стягнення 35 013,64 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 35 013,64 грн., з яких: 26 897,49 грн. - страхове відшкодування, 4 131,16 грн. - пеня, 1 025,79 грн. - 3 % річних, 2 959,20 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору комплексного страхування транспортних ризиків від 06.02.2024 року № FА 00326134, та у зв`язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "AUDI", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № ЕР-217904401. За таких обставин, позивач вказував, що обов`язок з відшкодування 26 897,49 грн. покладається на Компанію.
Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням Компанією своїх обов`язків з виплати страхового відшкодування, позивач додатково нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції та компенсаційні виплати у вищевказаних розмірах.
Ухвалою від 01.06.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/6276/26, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
03.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Компанії від 03.06.2026 року на позовну заяву, в якому остання заперечила проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що за наслідками розгляду документів, поданих власником пошкодженого автомобіля "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідач визнав відповідну подію страховою та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування. 15.11.2024 року між Компанією та ОСОБА_1 був підписаний протокол узгодження про розмір страхового відшкодування (згідно з яким після одержання страхового відшкодування потерпіла особа будь-яких претензій матеріального та нематеріального характеру до Компанії не має і в подальшому мати не буде), а 18.11.2024 року відповідач сплатив на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 22 041,30 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 84534. Оскільки відповідач узгодив з потерпілою особою суму страхового відшкодування та виплатив потерпілій особі вказану суму, виконавши тим самим свої зобов`язання перед потерпілою особою у повному обсязі, Компанія вказувала про відсутність підстав для задоволення вимог Товариства у даній справі.
08.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства від 07.06.2026 року на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказав, що на момент здійснення відповідачем виплати потерпілій особі страхового відшкодування (18.11.2024 року) вже існували обставини, які були законною підставою для відмови страховиком винної особи у виплаті суми страхового відшкодування, оскільки виплата відшкодування позивачем на користь потерпілої особи відбулася раніше, а саме 11.11.2024 року. За таких обставин, виплату страхового відшкодування відповідач здійснив на власний ризик, без з`ясування факту наявності обставин, які є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, тоді як у позивача виникло право вимоги щодо стягнення страхового відшкодування з Компанії.
09.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Компанії від 09.06.2026 року, в яких остання зазначила, що законом не встановлено обов`язку страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснювати запити в усі без винятку страхові компанії з метою отримання інформації щодо наявності у потерпілої особи договору страхування (КАСКО), тоді як відповідач виконав свої зобов`язання та здійснив виплату безпосередньо потерпілій особі.
Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
06.02.2024 року між Товариством (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків "Повний автозахист" № FА 00326134 (далі - Договір) щодо транспортного засобу "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску.
У пункті 1 Договору визначено серію та номер полісу ОСЦПВ - НОМЕР_3 .
Згідно з полісом АТ № 4604181 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).
Строк його дії визначено з 16.02.2024 року по 15.02.2025 року включно.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - Європротоколу, 04.11.2024 року о 20:00 год. на вулиці Чехова, 115 у місті Черкаси відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "AUDI А4 Avant", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка під час виїзду з місця стоянки здійснила наїзд на припаркований транспортний засіб "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим, вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до полісу серії ЕР № 217904401 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "AUDI А4 Avant", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, в розмірі 160 000,00 грн.
Враховуючи подання страхувальником заяви від 04.11.2024 року про настання події та заяви від 06.11.2024 року на виплату страхового відшкодування, а також беручи до уваги акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість) від 05.11.2024 року, а також ремонтну калькуляцію від 06.11.2024 року № 92426147, страховим актом від 07.11.2024 року № 26425/34/924 позивач визнав означену ДТП страховим випадком та вирішив виплатити страхове відшкодування у розмірі 26 897,49 грн.
На підставі платіжної інструкції від 11.11.2024 року № 450432 Товариство перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 26 897,49 грн. із призначенням платежу: "Страх. відш. по Дог. № FА326134 від 06.02.2024, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_4 , т/з Hyundai Tucson, д/н НОМЕР_1 , без ПДВ".
Зважаючи на вищевказані обставини, листом від 15.11.2024 року № 07103/9224 Товариство звернулося до Компанії із заявою про виплату 26 897,49 грн. страхового відшкодування за полісом ЕР № 217904401.
Оскільки наведена заява позивача у добровільному порядку та в установлений законом строк задоволена Компанією не була, Товариство звернулося до суду з даним позовом.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з таких підстав.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Суд зазначає, що 21.05.2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX, який був введений в дію з 01.01.2025 року.
Разом із тим, відповідно до абзацу 6 частини 6 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Враховуючи набрання чинності Договором та настання спірного у даній справі страхового випадку до 2025 року, суд дійшов висновку про застосування до цих правовідносин приписів Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-IV.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції, чинній на час укладення та набрання чинності Договором, а також на момент настання страхового випадку) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.
З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Отже, з 19.09.2011 року в Україні в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 року № 3045-VI запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.
Згідно з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).
Відповідно до зазначеної Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи "Електронний Європротокол".
Відповідно до пункту 33.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Отже, факт складання обома учасниками ДТП Європротоколу вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
З відомостей, які містяться у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколі) від 04.11.2024 року, вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Суд встановив, що європротокол складений та заповнений обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми.
Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства є належним доказом вини водія транспортного засобу "AUDI А4 Avant", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що скоїла ДТП.
Таким чином, суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.
Отже, зважаючи на вищенаведене та беручи до уваги приписи законодавства, суд враховує повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 04.11.2024 року як належний доказ наявності вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди унаслідок якої було завдано шкоди застрахованому позивачем транспортному засобу "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.
Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України є суброгацією.
При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це вбачається із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, за якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.
В цілому, як за змістом статті 1191, так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України, йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні.
У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 року в справі № 905/2970/16.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 Цивільного кодексу України, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов`язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, частина 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.
Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до пунктів 7.38, 7.39 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску вказаного автомобіля - 2018, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (04.11.2024 року) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував 7 років.
Як було зазначено вище, враховуючи подання страхувальником заяви від 04.11.2024 року про настання події та заяви від 06.11.2024 року на виплату страхового відшкодування, а також беручи до уваги акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість) від 05.11.2024 року, а також ремонтну калькуляцію від 06.11.2024 року № 92426147, страховим актом від 07.11.2024 року № 26425/34/924 позивач визнав означену ДТП страховим випадком та вирішив виплатити страхове відшкодування у розмірі 26 897,49 грн.
На підставі платіжної інструкції від 11.11.2024 року № 450432 Товариство перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 26 897,49 грн. із призначенням платежу: "Страх. відш. по Дог. № FА326134 від 06.02.2024, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_4 , т/з Hyundai Tucson, д/н НОМЕР_1 , без ПДВ".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що до нього в установленому законом порядку перейшло право вимоги вищевказаного страхового відшкодування у розмірі 26 897,49 грн. до особи, відповідальної за завдану шкоду. Водночас відповідач, як страховик відповідальної за означену шкоду особи, в установлений статтею 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк фактично не розглянув адресовану йому позивачем заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 26 897,49 грн., не прийняв відповідного рішення та не виплатив Товариству спірної суми грошових коштів, що зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.
З огляду на викладене, суд звертає увагу на таке.
За правилами пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що 05.11.2024 року до відповідача (як страховика винної у ДТП особи) із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду звернулась уповноважена особа страхувальника за Договором - водій пошкодженого автомобіля "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3
15.11.2024 року між Компанією та ОСОБА_1 (страхувальник за Договором) був підписаний протокол-узгодження про розмір страхового відшкодування, в якому означені особи погодили, що за випадком, який мав місце 04.11.2024 року з транспортним засобом "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить потерпілій особі, та транспортним засобом "AUDI А4 Avant", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , відповідальність якої застрахована в Компанії за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.11.2023 року серії ЕР № 217904401, розмір матеріального збитку, завданий потерпілій особі, становить 22 041,30 грн.
Розмір страхового відшкодування дорівнює 22 041,30 грн.
Виплату страхового відшкодування буде здійснено відповідно до чинного законодавства України на розрахунковий рахунок згідно із заявою потерпілої особи відповідно до умов статті 36.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У цьому протоколі Компанія та ОСОБА_1 (потерпіла особа) також дійшли згоди про те, що після одержання страхового відшкодування потерпіла особа будь-яких претензій матеріального та нематеріального характеру до Компанії не має і в подальшому мати не буде.
За положенням пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Так, враховуючи підписання 15.11.2024 року між Компанією та ОСОБА_1 (страхувальником за Договором) протоколу-узгодження про розмір страхового відшкодування, згідно з платіжною інструкцією від 18.11.2024 року № 84534 відповідач перерахував потерпілій особі - ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 22 041,30 грн. із призначенням платежу: "Страх. відшк. ЕР-217904401 в14.11.23 стр. акт ОСЦВ-5148 в 15.11.24; Без ПДВ".
Враховуючи наведені обставини, у відповідь на отриманий від позивача лист від 15.11.2024 року № 07103/9224 із заявою про виплату страхового, відповідач склав адресований позивачу лист від 25.11.2024 року № ДКЦВ-32861/1 (наявний у матеріалах справи), в якому містилося повідомлення Компанії про відсутність правових підстав для повторної сплати страхового відшкодування, у зв`язку із фактичним отриманням потерпілою особою відповідної грошової компенсації.
Як було зазначено вище, частиною 1 статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
При цьому, у постанові від 02.04.2018 року в справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат" означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.
Разом із тим, за змістом частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо, зокрема, договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Так, у підписаному 15.11.2024 року між Компанією та ОСОБА_1 (страхувальником за Договором) протоколі-узгодження про розмір страхового відшкодування означені особи за обопільною згодою домовились, що за випадком, який мав місце 04.11.2024 року з транспортним засобом "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить потерпілій особі, та транспортним засобом "AUDI А4 Avant", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , відповідальність якої застрахована в Компанії за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.11.2023 року серії ЕР № 217904401, розмір матеріального збитку, завданий потерпілій особі, становить 22 041,30 грн.
Крім того, означені контрагенти погодили, що після одержання страхового відшкодування потерпіла особа будь-яких претензій матеріального та нематеріального характеру до Компанії не має і в подальшому мати не буде.
Як було наведено вище, відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Наведеною нормою страховику встановлено 15-денний строк для прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та для виплати такого відшкодування у разі узгодження страховиком розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, або 90-денний строк з дня отримання заяви про страхове відшкодування для вчинення наведених дій (у разі неузгодження страховиком та особою, яка має право на отримання відшкодування, конкретного розміру страхового відшкодування).
Оскільки протокол-узгодження про розмір страхового відшкодування, яким Компанія та ОСОБА_1 (особа, яка має право на отримання відшкодування) узгодили розмір страхового відшкодування, був підписаний між наведеними суб`єктами 15.11.2024 року, а сума страхового відшкодування у розмірі 22 041,30 грн. була остаточно та у повному обсязі сплачена безпосередньо потерпілій особі 18.11.2024 року, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем 15-денного строку для виплати страхового відшкодування, встановленого статтею 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Разом із тим, позивачем не було доведено належними і допустимими доказами наявності у відповідача обов`язку повідомляти страховика потерпілої особи (Товариство) про здійснення страхової виплати безпосередньо на користь такої потерпілої особи, як і наявності у відповідача як страховика обов`язку здійснювати запити в усі страхові компанії з метою отримання інформації щодо наявності у потерпілої особи договору страхування (КАСКО) та здійснення виплат за такими договорами.
Зважаючи на наявні у матеріалах справи документи та встановлені судом фактичні обставини, слід дійти висновку про те, що сплата відповідачем безпосередньо на користь потерпілої особи страхового відшкодування у погодженому між ними розмірі свідчить про припинення деліктних правовідносин, належне виконання Компанією відповідного обов`язку та відсутність підстав для покладення на неї зобов`язань додатково сплачувати спірну суму грошових коштів на користь позивача як страховика потерпілої особи.
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Разом із тим, суд звертає увагу позивача на положення пункту 20.13.2 Договору, згідно з яким страхувальник зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання відшкодування збитків (повного або часткового, грошовими коштами та/або в натуральній формі та/або шляхом проведення відновлювального ремонту ТЗ) від особи, винної у їх заподіянні, або іншої страхової компанії, повідомити про це страховика. Якщо таке відшкодування мало місце після виплати страхового відшкодування страховиком - протягом 10 робочих днів з дати отримання такого відшкодування повернути страховику відповідну частину страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 14.2.7 Договору страхувальник (вигодонабувач) зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати отримання письмового повідомлення від страховика повернути страховикові суму отриманого страхового відшкодування, якщо після виплати страхового відшкодування страховиком будуть встановлені обставини, які позбавляють страхувальника (вигодонабувача) права отримання страхового відшкодування за Договором.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, у задоволенні вимоги Товариства про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 26 897,49 грн., а також відповідно й акцесорних вимог про стягнення з Компанії нарахованих сум пені у розмірі 4 131,16 грн., 3 % річних у розмірі 1 025,79 грн. та 2 959,20 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. У задоволення позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 13.08.2026 року.
Суддя В.С. Ломака