ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"12" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2343/26
Суддя Бабкіна В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (01001 м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, оф. 89)
до Фізичної особи-підприємця Громченко Сергія Віталійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави,
Без виклику представників учасників процесу
встановив:
До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява б/н від 03.08.2026 р. (вх. № 11506 від 04.08.2026 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до Фізичної особи-підприємця Громченко Сергія Віталійовича про стягнення 330650,96 грн., у тому числі - 330000,00 грн. грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, та 650,96 грн. 3% річних.
10.08.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 10.08.2026 р. (вх. № 7239 від 10.08.2026 р.) про забезпечення позову у даній справі, за якою позивач просить суд забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до Фізичної особи-підприємця Громченка Сергія Віталійовича простягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю Громченку Сергію Віталійовичу (РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах суми 330650,96 грн (триста тридцять тисяч шістсот п`ятдесят гривень 96 коп.), які знаходяться на рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк» (МФО 322001), а також на будь-яких інших поточних, депозитних та інших рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в будь-яких банках та інших фінансових установах України.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
Водночас, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 р. у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 р. у справі № 922/1605/18,від 21.01.2019 р. у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 р. у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 р. у справі № 904/1417/19 та ін.
При цьому, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 910/688/13.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 р. у справі № 914/2072/20.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 р. у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 р. у справі № 914/2157/19.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів та обгрунтувань, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір щодо відповідного, зазначеного в заяві, предмета, та що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, його адекватність та співмірність.
При цьому, обов`язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з відповідністю чи вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, необхідність застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача позивач обґрунтовує тим, що останній сплатив ФОП Громченку С.В. за договором № 25052026/1 від 25.05.2026 р. грошові кошти на загальну суму 685885,00 грн., тоді як вартість послуг, надання яких підтверджено підписаними сторонами актами приймання-передачі, становить 355885,00 грн., а відповідач, отримавши зазначені кошти, відмовляється визнати відповідну заборгованість та повернути її позивачу, посилаючись на наявну зустрічну заборгованість позивача.
Окрім того, позивач вказує, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, а тому грошові кошти на його рахунках не перебувають під корпоративним контролем (на відміну від юридичної особи) і можуть бути вільно та оперативно зняті готівкою, перераховані на рахунки третіх осіб або витрачені на власні потреби без будь-яких обмежень чи погоджень. Відповідач вже зайняв позицію про відсутність у нього обов`язку повернути кошти та фактично заперечує позовні вимоги, що свідчить про високу ймовірність невиконання ним рішення суду в добровільному порядку; позивачу не відомо про наявність у відповідача нерухомого майна, транспортних засобів чи інших активів, зареєстрованих у відповідних державних реєстрах, за рахунок яких можливо було б гарантовано виконати судове рішення в разі задоволення позову, тоді як судовий розгляд справи по суті триває значний період часу, протягом якого грошові кошти на рахунках відповідача можуть бути виведені, а сума спору є істотною для фізичної особи-підприємця, що додатково підвищує ризик вжиття відповідачем заходів для унеможливлення звернення стягнення на відповідні кошти.
За наслідком дослідження мотивів заявника, суд констатує, що в поданій ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано доказів, у розумінні чинного процесуального закону, у підтвердження наявності обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Так, посилання заявника на те, що статус відповідача як фізичної особи-підприємця свідчить про високу ймовірність невиконання ним рішення суду в добровільному порядку через велику ціну позову, відхиляються судом, оскільки вони є лише припущенням заявника.
Поряд з цим, посилання заявника на те, що йому невідомо про наявність у відповідача нерухомого майна, транспортних засобів чи інших активів, зареєстрованих у відповідних державних реєстрах, за рахунок яких можливо було б гарантовано виконати судове рішення в разі задоволення позову, не свідчить про відсутність у відповідача такого майна, оскільки не підтверджене будь-якими доказами щодо такої відсутності.
Крім того, суд зазначає, що загальне посилання заявника на наявність заборгованості у відповідача, яку останній не визнає чи не сплачує, тобто наявність спору між сторонами, не створює підстав для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Наявність спору щодо предмету позову - необхідна умова для розгляду правовідносин у господарському суді, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відтак, як загальна, кваліфікуюча, ознака господарсько-процесуальних правовідносин не може бути сама по собі підставою для забезпечення позову, оскільки застосування даних заходів має винятковий характер і потребує доведення на загальних умовах наявності відповідних підстав.
Водночас, невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором або ж як у даному випадку - неповернення безпідставно набутих коштів на вимогу позивача, не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову та не свідчить про неможливість виконання рішення суду у даній справі в майбутньому, а саме лише припущення заявника про можливість утруднення майбутнього виконання рішення не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
У той же час, як зазначалося вище, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 р. у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 р. у справі № 916/3599/23 та ін.
Відтак, у даному випадку заява про забезпечення позову не містить достатньо обґрунтованих мотивів того, що обставини, на які послався заявник, свідчать про неможливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову в разі невжиття судом заходів забезпечення позову.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність у даному випадку існування обставин, які відповідно до ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» б/н від 10.08.2026 р. (вх. № 7239 від 10.08.2026 р.) про забезпечення позову у справі № 911/2343/26 слід відмовити.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у разі відмови у задоволенні такої заяви покладається на позивача (заявника).
Керуючись статтями 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» б/н від 10.08.2026 р. (вх. № 7239 від 10.08.2026 р.) про забезпечення позову у справі № 911/2343/26 відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 12.08.2026 р.
Суддя В.М. Бабкіна