Справа № 132/2814/26
2-о/132/151/26
Номер рядка звіту 30
УХВАЛА
про відкриття провадження у справі
13 серпня 2026 року суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши матеріали заяви адвоката Опольської Наталі Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , а також клопотання про витребування доказів,
ВСТАНОВИВ:
12 серпня 2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області надійшла заява адвоката Опольської Наталі Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2026 року, зазначену заяву передано на розгляд судді Сєліну Є.В.
Одночасно із заявою представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Опольською Н.М. подано клопотання про витребування в Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції матеріалів повідомлення від 01 липня 2026 року, яке, за твердженням представника заявника, було здійснено близько 19год.00хв. та зареєстровано в Єдиному обліку за № 9303.
У клопотанні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Опольська Н.М. просить витребувати, зокрема, картку або електронну картку повідомлення, витяг із журналу Єдиного обліку чи відповідної інформаційної підсистеми, аудіозапис телефонного повідомлення на спеціальну лінію «102», рапорти та службові записки поліцейських, відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів та службового транспортного засобу, пояснення учасників та очевидців, відомості про проведену оцінку ризиків, результати перевірки, прийняте за повідомленням рішення, а також копії документів про складення адміністративних протоколів, винесення термінового заборонного припису чи застосування інших заходів реагування, якщо такі документи складалися.
На обґрунтування клопотання адвокат Опольська Н.М. зазначає, що зазначені матеріали можуть підтверджувати факт та час звернення до поліції, обставини відповідної події, її учасників, поведінку заінтересованої особи, дії працівників поліції та прийняті ними рішення, а також можуть мати значення для встановлення повторюваності поведінки та оцінки ризику продовження домашнього насильства.
При цьому, адвокат Опольська Н.М. зазначає, що 10 серпня 2026 року нею направлено адвокатський запит до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, однак на момент звернення до суду строк для надання відповіді на такий запит не сплив.
Суд, перевіряючи питання про можливість відкриття провадження, виходить із наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 55 Конституції України гарантовано судовий захист прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
За змістом частин першої та другої статті 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється в порядку, зокрема, окремого провадження, а суд розглядає справи у порядку окремого провадження, якщо вимога про захист прав, свобод чи інтересів не пов`язана зі спором про право.
Справи про видачу обмежувального припису віднесені законом до справ окремого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з частиною першою статті 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинні бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують, за наявності.
Частиною другою статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
Таким чином, законодавець, установлюючи особливий процесуальний порядок розгляду справ про видачу обмежувального припису, одночасно передбачив можливість звернення заявника до суду із відповідним клопотанням у разі неможливості самостійного подання доказів.
Разом із тим зазначена норма не означає, що саме по собі подання будь-якого клопотання про витребування доказів без дотримання встановлених статтею 84 ЦПК України вимог є безумовною підставою для його задоволення.
Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України, учасник справи, який у разі виникнення труднощів щодо отримання доказів не може самостійно надати їх, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною другою статті 84 ЦПК України встановлено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який саме доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ або які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази таких заходів та причини неможливості самостійного отримання доказу.
Отже, обов`язковою передумовою для задоволення клопотання про витребування доказів є не лише загальне посилання на те, що відповідні матеріали знаходяться в іншої особи, а й належне обґрунтування неможливості їх самостійного отримання, із зазначенням конкретних заходів, вжитих заявником для отримання доказу, та наданням відповідних підтверджень.
Водночас суд звертає увагу, що питання відкриття провадження у справі та питання доведеності заявлених вимог є різними за своєю процесуальною природою.
На стадії відкриття провадження суд не здійснює оцінку доказів по суті, не встановлює достовірність чи недостовірність викладених заявником обставин, не вирішує питання про достатність доказів для задоволення заяви та не визначає наперед, чи існують підстави для застосування обмежувального припису.
Такі питання можуть бути вирішені виключно за результатами судового розгляду справи, під час якого суд відповідно до вимог статей 76-81, 89 ЦПК України досліджує та оцінює докази у їх сукупності.
Зазначений підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої стадія вирішення питання про відкриття провадження не є стадією встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для підтвердження позовних чи заявлених вимог.
Верховний Суд у справах про видачу обмежувального припису неодноразово наголошував, що саме під час розгляду справи по суті суд повинен встановити, яким формам домашнього насильства піддавалася постраждала особа, та оцінити ризики продовження чи повторного вчинення домашнього насильства. При цьому звернення до правоохоронних органів, матеріали відповідних перевірок, результати оцінки ризиків та інші документи можуть мати доказове значення, однак їх доказова сила та взаємозв`язок з іншими доказами визначаються судом під час розгляду справи по суті.
Так, у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2026 року у справі № 442/2320/25 зазначено, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Подібні висновки викладені Верховним Судом і в постанові від 16 березня 2026 року у справі № 686/27749/24.
Отже, відсутність на момент звернення до суду певних доказів сама по собі не може бути ототожнена з відсутністю права на звернення до суду або з очевидною необґрунтованістю заяви.
При цьому суд окремо звертає увагу на попередній рух заяви заявниці.
22 липня 2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області вже надходила заява адвоката Опольської Наталі Михайлівни, яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2026 року зазначену заяву було передано на розгляд судді Аліменка Ю.О.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Аліменка Ю.О. від 23 липня 2026 року заяву було залишено без руху з мотивів ненадання доказів на підтвердження обставин, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису.
У зв`язку з неусуненням визначених недоліків, ухвалою судді Аліменка Ю.О. від 04 серпня 2026 року заяву визнано неподаною та повернуто заявнику.
12 серпня 2026 року заявниця повторно звернулася до Калинівського районного суду Вінницької області із заявою про видачу обмежувального припису, при цьому, як убачається з її змісту, істотні обставини, покладені в основу попереднього звернення, залишилися незмінними, а до нової заяви знову не додано доказів на підтвердження викладених обставин.
Суд зазначає, що ухвала від 04 серпня 2026 року про повернення попередньої заяви не перешкоджає особі повторно звернутися до суду після усунення недоліків, що прямо передбачено процесуальним законом.
Разом із тим право на повторне звернення до суду має реалізовуватися добросовісно та відповідно до завдань цивільного судочинства.
Частиною другою статті 43 ЦПК України передбачено обов`язок учасників справи сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено обов`язок учасників судового процесу добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У цьому контексті суд не може залишити поза увагою, що заявниця після отримання ухвали суду від 23 липня 2026 року, якою їй було запропоновано усунути конкретний недолік, пов`язаний із доказовим підтвердженням обставин заяви, не скористалася наданою їй процесуальною можливістю усунути недоліки попередньої заяви, унаслідок чого 04 серпня 2026 року заява була повернута.
Натомість 12 серпня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Опольська Н.М. повторно звернулася до суду з аналогічною за своїм предметом заявою, фактично не усунувши того недоліку, на який уже було звернуто увагу судом.
Саме по собі повторне звернення до суду не є порушенням закону. Однак сукупність наведених обставин об`єктивно може викликати питання щодо причин обрання саме такого способу реалізації процесуального права замість усунення недоліків попередньої заяви.
При цьому суд не робить висновку про те, що заявниця або її представник умисно мали на меті змінити склад суду, оскільки встановлення такого умислу потребувало б належного доказового підтвердження.
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що повторне подання фактично аналогічної заяви без усунення раніше встановленого судом недоліку потенційно створює ситуацію, за якої нова заява підлягає повторному автоматизованому розподілу між суддями, що об`єктивно може створювати передумови для зміни судді, визначеного за результатами попереднього автоматизованого розподілу.
Така процесуальна поведінка не може використовуватися як спосіб маніпулювання автоматизованим розподілом справ та не повинна створювати переваг для будь-якого учасника процесу.
Разом із тим зазначені обставини не є підставою для відмови у відкритті провадження за новою заявою, оскільки право на доступ до суду та спеціальний порядок розгляду справ про видачу обмежувального припису вимагають від суду насамперед забезпечити розгляд заявленої вимоги у встановлені законом строки.
Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису повинна бути розглянута не пізніше 72 годин після надходження заяви до суду.
Таким чином, законодавець встановив для цієї категорії справ скорочений строк розгляду, що зумовлений необхідністю забезпечення ефективного та оперативного захисту особи, яка може зазнавати домашнього насильства.
Відповідний підхід узгоджується з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 3 Конвенції встановлює абсолютну заборону катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Стаття 8 Конвенції гарантує кожному право на повагу до його приватного і сімейного життя, житла та кореспонденції.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно виходить із того, що домашнє насильство може охоплювати не лише фізичне насильство, а й психологічне насильство, переслідування, погрози та інші форми поведінки, здатні породжувати страх, тривогу та відчуття небезпеки.
У справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey, заява № 33401/02, рішення від 09 червня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив на позитивних обов`язках держави щодо забезпечення ефективного захисту осіб від домашнього насильства.
У справі «Володіна проти Росії» (Volodina v. Russia, заява № 41261/17, рішення від 09 липня 2019 року) Європейський суд також визнав, що психологічне насильство, переслідування та погрози можуть становити частину домашнього насильства та породжувати позитивні обов`язки держави щодо захисту потерпілої особи.
У справі «Курт проти Австрії» (Kurt v. Austria [GC], заява № 62903/15, рішення від 15 червня 2021 року) Велика Палата Європейського суду з прав людини наголосила на необхідності оперативної оцінки ризику повторного насильства та вжиття органами держави належних заходів для захисту особи, якщо існує реальний та безпосередній ризик.
Зазначені стандарти мають значення і для національного суду, який розглядає питання про застосування тимчасового захисного механізму у вигляді обмежувального припису.
Водночас Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, передбачає також дотримання процесуальної рівноваги між сторонами, належне мотивування судових рішень та здійснення судом розгляду відповідно до встановленої законом процедури.
Застосування обмежувального припису має здійснюватися з дотриманням принципу пропорційності, оскільки такий припис, хоча і не є покаранням, може істотно обмежувати права та свободи заінтересованої особи.
У постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 154/1692/19 та від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 сформульовано правові висновки про те, що обмежувальний припис є не заходом покарання, а тимчасовим заходом, який має захисну та запобіжну функції, а при його застосуванні суд повинен оцінювати ризики продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та пропорційність втручання у права заінтересованої особи.
У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 зазначено, що результати досудового розслідування, звернення до правоохоронних органів та інші матеріали можуть мати допоміжне значення для оцінки наявності домашнього насильства та ризику його продовження, однак не є виключними критеріями для вирішення питання про застосування обмежувального припису.
Таким чином, саме судовий розгляд, а не стадія відкриття провадження, є тією процесуальною стадією, на якій має бути встановлено, чи підтверджуються викладені заявницею обставини належними та допустимими доказами та чи існують передбачені законом підстави для застосування обмежувального припису.
За таких обставин суд вважає, що підстав для відмови у відкритті провадження за заявою від 12 серпня 2026 року не встановлено.
Разом із цим суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання представника заявниці про витребування матеріалів повідомлення до поліції.
Так, із клопотання вбачається, що представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Опольська Н.М. просить витребувати значний за обсягом комплекс матеріалів, які, за її твердженням, перебувають у володінні Управління патрульної поліції у Вінницькій області.
Разом із тим до клопотання не долучено доказів направлення адвокатського запиту до відповідного органу Національної поліції, доказів його отримання адресатом, а також будь-яких інших документів, які б підтверджували вжиття заявницею або її представником заходів для самостійного отримання запитуваної інформації.
Саме посилання адвоката Опольської Н.М. на те, що адвокатський запит направлено, не може бути визнано належним підтвердженням факту його направлення та отримання адресатом.
Крім того, заявником не надано доказів того, що Управління патрульної поліції відмовило у наданні відповідної інформації або що виникли об`єктивні обставини, які перешкоджають отриманню документів самостійно.
Посилання на те, що строк відповіді на адвокатський запит на момент звернення до суду ще не сплив, навпаки, свідчить про те, що заявником не вичерпано передбачений законом механізм самостійного отримання відповідної інформації.
Отже, на момент звернення із клопотанням до суду відсутні дані, які б підтверджували неможливість отримання заявником запитуваних доказів самостійно.
Суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 не була особою, яка безпосередньо здійснювала повідомлення до поліції, а тому не може достовірно визначити зміст, обсяг та фактичний склад документів, які були створені або сформовані за результатами відповідного повідомлення.
У зв`язку з цим прохання про витребування «матеріалів повідомлення у повному переліку» фактично охоплює невизначене коло документів, частина яких може містити персональні дані третіх осіб, службову інформацію, відомості про інших учасників події, а також матеріали, які могли бути створені за результатами реагування поліції.
При цьому клопотання не містить належного обґрунтування того, що кожен із перелічених видів документів фактично існує, перебуває у володінні саме визначеного заявницею органу та має конкретне доказове значення для вирішення заявленої вимоги.
Зазначене має істотне значення з огляду на вимоги статті 84 ЦПК України, яка не передбачає можливості витребування доказів судом лише на підставі припущення про їх можливе існування.
Суд не вправі підміняти сторону у збиранні доказів та здійснювати невизначений пошук інформації, яка потенційно може мати доказове значення.
Водночас відмова у витребуванні доказів на цій стадії не позбавляє заявницю права після отримання відповіді на адвокатський запит, а за наявності передбачених законом підстав - повторно звернутися до суду з належним чином обґрунтованим клопотанням про витребування конкретного доказу із дотриманням вимог статті 84 ЦПК України.
Суд при цьому враховує особливий характер справи та встановлений законом скорочений строк її розгляду.
З огляду на це відкладення розгляду справи до завершення строку відповіді на адвокатський запит та отримання відповідних матеріалів від органу поліції суперечило б вимозі статті 350-5 ЦПК України щодо невідкладності розгляду справ про видачу обмежувального припису.
При цьому відмова у витребуванні доказів не означає наперед установленої судом відсутності фактів домашнього насильства або ризику його продовження. Питання про наявність чи відсутність таких обставин буде вирішено судом за результатами безпосереднього дослідження всіх наданих учасниками справи доказів.
Суд також зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Роз`яснення, що містяться у постановах Пленуму Верховного Суду України, можуть використовуватися судом як орієнтир щодо розуміння відповідних правових положень, однак застосування закону суд здійснює безпосередньо на підставі Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та обов`язкових для України рішень Європейського суду з прав людини.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що заява відповідає встановленим законом вимогам настільки, щоб бути прийнятою до розгляду, а питання про достатність доказів на підтвердження викладених у ній обставин має вирішуватися за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст.293, 350-1, 350-2, 250-3, 350-4, 350-5 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відкрити провадження у цивільній справі № 132/2814/26 за заявою адвоката Опольської Наталі Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
Справу про видачу обмежувального припису призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 серпня 2026 року о 11 годині 45 хвилин у приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області.
Про дату, час та місце судового засідання повідомити заявника ОСОБА_1 , її представника - адвоката Опольську Наталю Михайлівну та заінтересовану особу ОСОБА_2 .
Зобов`язати заявника ОСОБА_1 та її представника адвоката Опольську Наталю Михайлівну забезпечити до початку судового розгляду подання суду всіх наявних у заявника та її представника доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві, а також забезпечити явку до суду свідків, зазначених у заяві.
Роз`яснити заявнику та її представнику, що відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України саме на учасника справи покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі поданих учасниками справи доказів.
Роз`яснити заявнику та її представнику, що невиконання обов`язку щодо подання наявних доказів та незабезпечення явки свідків, зазначених у заяві, без поважних причин може мати передбачені ЦПК України процесуальні наслідки, зокрема врахування судом неподання відповідних доказів або неявки свідків при оцінці доведеності заявлених вимог, а також може призвести до вирішення справи за наявними у ній матеріалами.
Запропонувати заінтересованій особі ОСОБА_2 до початку судового розгляду надати суду письмові пояснення щодо заяви та докази на їх підтвердження, за наявності.
Роз`яснити заінтересованій особі, що відповідно до частини першої статті 350-5 ЦПК України її неявка, за умови належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
У задоволенні клопотання адвоката Опольської Наталі Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про витребування в Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції матеріалів повідомлення від 01 липня 2026 року, зареєстрованого в Єдиному обліку за № 9303, - відмовити.
Роз`яснити заявнику та її представнику, що відмова у витребуванні доказів за цим клопотанням не перешкоджає самостійному отриманню відповідних документів від їх володільця та поданню їх до суду у встановленому законом порядку, а також не позбавляє права звернутися із повторним клопотанням про витребування конкретно визначеного доказу за умови належного обґрунтування неможливості його самостійного отримання та додання доказів вжиття відповідних заходів.
Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини другої статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом не пізніше 72 годин після надходження заяви до суду.
Роз`яснити учасникам справи, що рішення суду за результатами розгляду заяви про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Ухвала в частині відкриття провадження у справі та відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів окремо від рішення суду оскарженню не підлягає, а заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя