Справа № 127/26727/26
Провадження 2/127/7376/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про відшкодування моральної шкоди, розгляд якої відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.
07.08.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху (отримано судом 10.08.2026), яке обґрунтовано тим, що позивачкою не зазначено у позові відомостей щодо наявності у неї або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також реквізити рахунку позивачки в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивачкою не зазначено у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову. Не зазначення позивачкою вказаних відомостей є порушенням п. 8 ч. 3 і ч. 7 ст. 175 ЦПК України, у зв`язку із чим позовна заява підлягає залишенню без руху.
Дослідивши клопотання представника відповідача, суд прийшов до наступного висновку.
Щодо доводів представника відповідача про незазначення позивачкою у позовній заяві реквізитів її рахунку в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформації про його відсутність, а за відсутності рахунку - бажаного способу отримання грошових коштів у разі задоволення позову.
Так, у відповідності до положень ч. 7 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити вищевказані відомості.
Водночас судом прийнято до уваги, що ст. 265 ЦПК України не передбачено, що зміст рішення повинен обов`язково містити реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або ж спосіб отримання позивачем грошових коштів у разі задоволення позову. Також судом прийнято до уваги, що протягом провадження або ж на стадії виконання судового рішення позивач може закрити рахунок або змінити його, а також змінити вказаний у позові спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.
Крім того, реквізити рахунків стягувача і боржника не є обов`язковими відомостями для виконавчого документа у відповідності до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Такі відомості, тобто спосіб отримання грошових коштів, стягувач може повідомити при звернення до органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених вказаним законом випадках до приватних виконавців із заявою про відкриття виконавчого провадження або ж в ході його здійснення.
Дане положення до процесуального закону внесено виключно з метою спрощення та прискорення виконання судових рішень про стягнення коштів. Незазначення визначених цим положенням відомостей жодним чином не перешкоджає належному здійсненню правосуддя.
Щодо доводів представника відповідача про неповідомлення позивачкою відомостей у позовній заяві щодо наявності у неї або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Так, у відповідності до положень п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити вищевказані відомості.
Водночас, судом прийнято до уваги при вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, що у відповідності до положень ч. 5 ст. 95 ЦПК України у разі підтвердження позивачкою своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення відповідність поданих нею до суду копій письмових доказів, оригінали таких доказів знаходяться у неї. Щодо наданих позивачкою скріншотів з телефону, то у позовній заяві нею повідомлено, що це є переписка з її телефону із представниками відповідача.
Суд зауважує, що на даній стадії розгляду справи, суд не вирішує питання належності, допустимості, достовірності чи достатності доказів, дослідження яких відбувається лише під час розгляду справи по суті, а оцінка - під час ухвалення судового рішення, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Водночас, зважаючи на зміст клопотання представника відповідача, суд вважає за необхідне роз`яснити, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу та/або копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу та/або оригінал електронного доказу, відповідно.
Суд зауважує, що застосовуючи процесуальні норми суд має керуватися принципом розумності відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пункти 50-51, 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, пункт 29).
Одночасно, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява № 48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» заява № 23805/94, рішення від 04 грудня 1995 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» заява № 28090/95, пункт 45).
Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
За таких обставин суд вважає, що залишення позовної заяви у даній справі з підстав недотримання позивачкою положень п. 8 ч. 3 і ч. 7 ст. 175 ЦПК України матиме допущення судом прояву надмірного формалізму.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 175, 258-261, 353 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника Приватного акціонерного товариства «Київстар» про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху після відкриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду складена 13.08.2026.
Суддя