Єдиний унікальний номер 341/1119/26
Номер провадження 2/341/914/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Аннишина С.І.,
за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
До Галицького районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №37473-09/2024 від 29.09.2024 року в загальному розмірі 16 844,00 грн.
В обґрунтування поданого позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначено про те, що 29.09.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №37473-09/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором
Однак відповідач умови кредитного договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за кредитним договором.
24.02.2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали Договір факторингу №24022025, згідно з яким ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №37473-09/2024 від 29.09.2024 року
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед за кредитним договором становить становить 16 844,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 4600,00грн; заборгованість за процентами - 4 144,00 грн.; заборгованість за пенею/штрафом - 8 100,00 грн, яку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в порядку переуступки просить стягнути на його користь із ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 23 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» у судове засідання не з`явився. У позовній заяві розгляд справи просив проводити за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. 13 липня 2026 року через канцелярію суду скерував відзив, за змістом якого позовні вимоги визнає частково у сумі тіла кредиту та відсотків. Просить також розстрочити виконання рішення суду, оскільки він не працює, тому що здійснює догляд за хворою матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи. Батько теж є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду і реабілітації. На лікування хворих батьків потрібні значні кошти. Він же не може працювати на повний робочий день, оскільки здійснює постійний догляд за обома хворими батьками.
12 серпня 2026 року відповідач скерував заяву про розгляд справи без його участі. Просить розстрочити виконання судового рішення терміном на три місяці, а також зменшити витрати на правову допомогу.
Разом з позовною заявою представник позивача ОСОБА_2 подав клопотання про витребування доказів, за змістом якого просив суд витребувати у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо зарахування ОСОБА_1 коштів на його банківський рахунок.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки всупереч вимогам пункту 4 частини 2 статті 84 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів вжиття заходів для отримання доказу самостійно та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.
В судове засідання сторони не з`явилися.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні фактичні обставини.
Судом встановлено, що 29 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 37473-09/2024 на підставі заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту (далі - Договір).
За пунтом 1.1. Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 29.09.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 26.01.2025 (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 1.4. Договору, процентна ставка фіксована та становить 1% в день.
Відповідно до пункту 1.6 Договору, кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, уключаючи використання реквізитів платіжної картки №5168 - 74хх- хххх - 1155.
Договір підписано позичальником електронним підписом «W0412».
Сторонами також погоджено графік платежів, що є Додатком №1 до Договору 37473-09/2024, згідно якого реальна річна процентна ставка 2439,14 відсотки річних, загальна вартість кредиту - 10 280,00 грн.
Вказані умови відображені також у паспорті споживчого кредиту.
Згідно довідки про ідентифікацію, договір підписано ОСОБА_1 із застосуванням одноразового ідентифікатора W0412, який відправлено йому 29.09.2024 на номер телефону мобільного оператора НОМЕР_1 .
Відповідно до інформації, наданої ТОВ «Пейтек» №20260220-424 від 20.02.2026, через сервіс онлайн платежів 29.09.2024 відбулося успішне перерахування коштів від ТОВ «Стар Файненс Груп» на платіжну карту НОМЕР_2 у сумі 5 000,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, який наданий ТОВ «Стар Файненс Груп» за період з дати укладення договору 29.09.2024 до 26.01.2025 позичальник здійснював часткове погашення кредитних зобов`язань. Разом з тим, загальна сума непогашеної заборгованості, що нарахована з дати укладення договору станом на 26.01.2025 становить 16 844,00 грн: 4600,00 грн - тіло кредиту, 4 144,00 грн - проценти за користування, заборгованість за штрафами - 8 100,00 грн.
24 лютого 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір факторингу №24022025, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило за плату ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №24022025 від 24.02.2025, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №24022025 на загальну сум заборгованості 16 844,00 грн: 4600,00 грн -тіло кредиту, 4 144,00 грн - проценти за користування, заборгованість за штрафами - 8100,00 грн.
10.06.2026 «ФК «Кредит-Капітал» скерувало на адресу його місця проживання досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості у сумі 16 844,00 грн.
Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли на даний час між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно з частина 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частина 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 29 вересня 2024 року між ТОВ « Стар Файненс Груп» та ОСОБА_3 укладено Договір про надання фінансового кредиту №37473-09/2024.
ОСОБА_1 вказаний договір у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позичальником та підписано одноразовим ідентифікатором «W0412».
Сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов`язкових платежів, а також суми платежів у них.
За вказаним договором позичальник отримав доступ до кредитних коштів в сумі 5000,00 грн, які були перераховані на йому картковий рахунок, який він зазначив у договорі через систему он-лайн платежів, що підтверджується інформацією наданою ТОВ «Пейтек».
Указані встановлені обставини дозволяють суду зробити висновок про те, що відповідач грошові кошти за цим кредитним договором отримав на виконання умов договору. Однак, після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернув грошові кошти із відповідною сплатою процентів за користування такими, здійснивши тільки часткове виконання кредитним зобов`язань, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.
Відповідач не заперечує факт укладення договору та отримання коштів у сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості який наданий кредитодавцем, за період з дати укладення договору 29.09.2026 до 26.01.2025 сума заборгованості з врахуванням часткових проплат, здійснених відповідачем, становить 16 844,00 грн: 4 600, 00 грн - тіло кредиту, 4 144,00 грн - проценти за користування кредитом, 8 100,00 грн - штраф /пеня.
В подальшому право вимоги за вказаними кредитним договором передано позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу №24022025
Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору та обґрунтованості позовної вимоги про стягнення заборгованості за ним на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал», суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права.
З письмових доказів, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог вбачається, що між сторонами виникли саме кредитні відносини, а тому до стягнення підлягає як сума отриманого кредиту так і відсотки, які підлягають сплаті за його користування. Розрахунок тіла кредиту в сумі 4 600,00 грн та розміру відсотків у сумі 4144,00 грн, які підлягають до стягнення, у повній мірі відповідає умовам договору кредитування що були у встановленому порядку погоджені із позичальником.
Разом з тим суд не погоджується із нарахованою позивачем пенею в сумі 8100,00 грн, з огляду на таке.
Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору від 29.09.2024 та відповідно після 24.02.2022 (дати введення військового стану).
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 8100,00 грн. задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладене та враховуючи принципи змагальності і диспозитивності, та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на загальну 8 744,00 грн, з них: заборгованість за кредитом - 4 600,00 грн, заборгованість за процентами - 4 144,00 грн.
Щодо розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частиною 3 статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини 4 статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Судом встановлено, що відповідно до консультативного висновку, виданого «Міською клінічною лікарнею Івано-Франківської міської ради» ОСОБА_4 (мати відповідача) є особою з інвалідністю І групи.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК №820777, ОСОБА_4 присвоєно групу інвалідності «Перша Б», потребує стороннього догляду постійно.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК №821597 ОСОБА_5 (батько відповідача) є особою з інвалідністю - група третя.
Відповідно до рішення про призначення і перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_4 .
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі, не має постійного місця роботи, здійснює догляд за матір`ю - інвалідом І групи, яка потребує постійного лікування та сторонньої допомоги. З огляду на ці обставини суд вважає, що виконання рішення у повному обсязі може призвести до значного погіршення його матеріального становища та унеможливити належний догляд за матір`ю.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення підлягає задоволенню, оскільки зазначені ним обставини є винятковими і відповідають критеріям, визначеним статтею 435 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 8 000,00 гривень
В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: Договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, Акт №1723 про надання послуг від 06.08.2026, детальний опис наданих послуг до акту №1723 про надання послуг від 06.08.2026.
Відповідач у відзиві просив про зменшення витрат на правову допомогу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, пропорційності задоволених судом позовних вимог, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 2000,00 гривень.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1382, 10 грн із розрахунку: 8744*26622,4/16944.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 8 744 (вісім тисяч сімсот сорок чотири) гривні 00 копійок, з них: 4 600 (чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредитом та 4144 (чотири тисячі сто сорок чотири) гривні 00 копійок заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення терміном на 3 (чотири) місяці, стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість рівними частинами щомісячно в сумі по 2 914 (дві тисячі дев`ятсот чотирнадцять) гривень 67 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» 1382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) гривні 10 копійок судового збору та 2 000 (дві тисячі) гривень 00 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження юридичної особи: 79000, вул. Смаль-Стоцького 1, кор. 28, м.Львів, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Святослав АННИШИН