УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
Справа № 910/14289/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю.Л. - головуючого, Дроботової Т.Б., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 23 січня 2025 року (суддя Бойко Р.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 липня 2026 року (колегія у складі суддів: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.)
у справі №910/14289/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України
про стягнення заборгованості у розмірі 103 168,86 грн,
ВСТАНОВИВ:
29 липня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», скаржник), в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23 січня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 липня 2026 року повністю та ухвалити нове рішення у справі, яким у позові відмовити; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за подання касаційної скарги.
В системі «Електронний суд» документ сформовано 29 липня 2026 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.
04 серпня 2026 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» проти відкриття касаційного провадження, в яких заявник просить Суд відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 23 січня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 липня 2026 року у справі №910/14289/24.
Розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12 серпня 2026 року №32.2-01/1466 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/14289/24 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2026 року справу №910/14289/24 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Дроботова Т.Б., Малашенкова Т.М.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та заперечень проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про її відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Приписами пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Предметом позову у справі №910/14289/24 є стягнення коштів у розмірі 103 168,86 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800,00 грн), а тому справа є малозначною у розумінні статті 12 ГПК України і за загальним правилом судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Разом із тим підпункти «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають випадки за наявності яких рішення суду у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути оскаржено в касаційному порядку. При цьому, особа, яка подає касаційну скаргу повинна обґрунтувати та довести наявність такого випадку.
АТ «Укрзалізниця», посилаючись на пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі зазначає, що ця скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в ній порушується питання обов`язковості умов укладеного та погодженого між сторонами договору (фундаментальний принцип свободи договору) та його виконання.
Скаржник також стверджує, що справа №910/14289/24 має для нього виняткове значення, оскільки в зв`язку з специфікою діяльності, реалізації проектів загальнодержавного значення поширена практика укладання нетипових договорів та умов у цих договорах які гарантують в першу чергу права та гарантії функціонування в умовах воєнного стану критично важливого для України підприємства - АТ «Укрзалізниця».
АТ «Укрзалізниця» звертає увагу Суду, що станом на сьогодні, сформувалась неоднозначна судова практика по ідентичних справах, а саме, що у справі №910/11650/24 позивач - ТОВ «КЕМ Південь» заявив вимоги про стягнення з АТ «Укрзалізниця» заборгованості за ідентичним договором про закупівлю, які суд першої інстанції задовільнив, суд апеляційної інстанції скасував це рішення і відмовив у задоволенні позову. Оскільки Верховний Суд відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою позивача у справі №910/11650/24, виникла необхідність у формуванні єдиної правової позиції Верховного Суду, яку можна буде застосовувати при розгляді аналогічних судових справ в майбутньому.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики та про яке йдеться у підпункті «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, означає наявність правової проблеми, яка впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення такої проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики, невизначеність правових питань на нормативному рівні, необхідність застосування аналогії закону чи права, вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Скаржник у касаційній скарзі на підтвердження наведених вище доводів, не навів справ з різною правовою практикою у правовідносинах подібних до правовідносин у цій справі, тобто не навів ні кількісного, ні якісного елементів на підтвердження існування наявності правової проблеми, отже - і належного обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження у справі №910/14289/24, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника, то в цьому випадку оцінку такої «винятковості» суд може зробити виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі, а також надати докази на підтвердження наведеного.
Наведені АТ «Укрзалізниця» доводи, що справа має для нього виняткове значення не є переконливим обґрунтуванням для суб`єкта підприємницької діяльності, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійсненні судами, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить в повноваження суду касаційної інстанції.
Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як «суду права», цю категорію справ.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 23 січня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 липня 2026 року у справі №910/14289/24, оскільки ці судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 255, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 23 січня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 липня 2026 року у справі №910/14289/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді Т. Б. Дроботова
Т. М. Малашенкова