У Х В А Л А
07 липня 2026 року
м. Київ
справа №204/9757/25
провадження № 61-8583ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каверіна-1» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та інфляційних нарахувань,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року представник ОСББ «Каверіна-1» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та інфляційних нарахувань та просив стягнути на солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території - 35 430,01 грн., на вказану суму боргу за період з грудня 2008 року по жовтень 2025 року пеню - 59782,51 грн, індекс інфляції - 35 925,12 грн; заборгованість по внескам в ремонтний фонд - 7 339,50 грн, на вказану суму боргу за період з грудня 2022 року по жовтень 2025 року пеню - 3214,31 грн, індекс інфляції - 1 389,12 грн, а також судовий збір - 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та поштові витрати у розмірі 215,00 грн.
Рішенням Чечелівського районного суду містаДніпра від 25 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСББ «Каверіна-1» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 27474,51 грн, з яких заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території - 24 538,71 грн, заборгованість по внескам до ремонтного фонду - 2 935,80 грн.
Вирішено питання про розподіл судових втрат та витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 -
ОСОБА_4 задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСББ «Каверіна-1» задоволено частково.
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСББ «Каверіна-1» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та інфляційних нарахувань задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСББ «Каверіна-1» 24 538,71 грн - заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території, 2 935,80 грн - заборгованість по внескам до ремонтного фонду, пеню у розмірі 7 000,00 грн, інфляційні нарахування у розмірі 7 874,90 грн, а всього 42 349 (сорок дві тисячі триста сорок дев`ять) грн 41 коп.
У задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каверіна-1» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено.
20 травня 2026 року до Верховного Судучерез підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на рішення Чечелівського районного суду містаДніпра від 25 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року повернуто особі, яка її подала.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у справі за позовом ОСББ «Каверіна-1» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та інфляційних нарахувань відмовлено.
26 червня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, рішення Чечелівського районного суду містаДніпра від 25 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що
не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,
з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої
статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу
(підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
У справі предметом позову є вимога про стягнення заборгованості, пені та інфляційних нарахувань загальною сумою 143 080,57 грн, з яких: заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території - 35 430,01 грн., на вказану суму боргу за період з грудня 2008 року по жовтень 2025 року пеня - 59 782,51 грн, індекс інфляції - 35 925,12 грн; заборгованість по внескам в ремонтний фонд - 7 339,50 грн, на вказану суму боргу за період з грудня 2022 року по жовтень 2025 року пеню - 3214,31 грн, індекс інфляції - 1 389,12 грн, що в загальному розмірі не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (266 240, 00 грн).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до
вимог статей 389, 394 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник посилається на підпункт а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки вважає, що його скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики, оскільки є необхідність усунення розбіжностей у подібній практиці щодо стягнення заборгованості за внесками в ОСББ та у подальшому унеможливлення використання сторонами судового процесу сфальсифікованих та підроблених документів для забезпечення сталої передбачуваності правосуддя.
Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що представник заявника у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий в часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені представником заявника обставини не дають підстав уважати, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також представник заявника посилається на підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що вказана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки вказаний спір стосується питань загальнодержавного значення, а саме: найвищих соціальних цінностей, визначених статтею 3 Конституції України.
Доводи скарги про те, що справа становить суспільний інтерес, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів.
У справі, що становить значний суспільний інтерес та яка може бути допущена до розгляду Верховним Судом у касаційному порядку з метою перегляду судових рішень, мають бути допущені судом першої інстанції порушення закону, які не були усунені судом апеляційної інстанції, або одночасно допущені судом першої та апеляційної інстанцій порушення закону. Водночас, має відбуватися порушення питань факту і права згідно з чинним законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотриматися своїх позитивних зобов`язань в частині регулювання певного виду діяльності, яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїми правами, існувала давно, була добре відома органам влади та має триваючий характер.
Також, обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник посилається на підпункт «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких неможливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості, пені та інфляційних нарахувань загальною сумою 143 080,57 грн, що не перевищувало вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення до суду з позовом (242 240 грн), а тому справа є незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому доводи касаційної скарги, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, є безпідставними.
Посилання представника заявника на неврахування судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є підставами касаційного оскарження судових рішень, передбаченими пунктом 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводами, які в розумінні підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення в малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга хоча й містить доводи щодо порушення судами норм процесуального права, однак підстав, які б слугували обов`язковому скасуванню судових рішень, зазначених в частині першій статті 411 ЦПК України, в них не зазначено.
Верховний Суд враховує предмет спору, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого
частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris
(ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain»
(Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Представник заявника подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каверіна-1» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та інфляційних нарахувань.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська