УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2026 року
м. Київ
справа № 711/1540/25
провадження № 61-8292ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 23 лютого 2026 року, додаткове рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 березня 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 23 лютого 2026 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 21 травня 2026 року, в позові відмовлено.
Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн.
22 червня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 23 лютого 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 травня 2026 року.
Суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що одне лише спільне проживання не є достатнім доказом для визнання факту без наявності інших ознак. Також, самі лише показання свідків не є достатніми доказами про наявність у позивача із спадкодавцем сім`ї у розумінні ст. 3 СК України.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21. Заявник зазначила, що суд першої інстанції застосував закон, який не підлягав застосуванню (стаття 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України)), але не застосував закон, який підлягав застосуванню (стаття 1264 ЦК України (далі - ЦК України)), а суд апеляційної інстанції цього не виправив.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Судами встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно з листом Департаменту ЦНАП ЧМР від 20 січня 2025 року місце проживання ОСОБА_3 з 07 грудня 1972 року до 21 грудня 2024 року є: АДРЕСА_1 .
14 січня 2025 року державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори за заявою відповідача ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 15/2025 щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26 березня 2025 року до Другої черкаської державної нотаріальної контори до спадкової справи № 15/2025 також долучено заяву позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою з Державного демографічного реєстру № 1104678-2022
від 27 липня 2022 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 24 березня 1989 року.
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала акт опитування сусідів від 31 січня 2025 року, яким підтверджено проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2019 року по день смерті. Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вказали, що позивач приїздила 2-5 разів на тиждень до ОСОБА_3 , однак побутових умов проживання сторін вони не бачили.
Інші допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 спростували доводи ОСОБА_1 та вказали, що ОСОБА_3 проживала сама, а ОСОБА_1 на постійній основі з нею не проживала, лише навідувала останню.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. А статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України).
Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування
за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш
як п`ять років до часу відкриття спадщини.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.
Статтею 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» ).
Згідно зі статтею 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду:
від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц (провадження № 61-9952св18), від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18) та інших.
Крім того, необхідною умовою встановлення факту постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем та визнання його спадкоємцем останнього
є доведеність факту постійного проживання позивача і спадкодавця в одному житловому приміщенні на час відкриття спадщини.
За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81
ЦПК України).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив фактичні обставини справи, надав оцінку поданим сторонами доказам, показанням свідків й зробив обґрунтовані висновки про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що вона та померла ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства.
Посилання заявника в касаційній скарзі на застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Правовий висновок, викладений у зазначеній постанові, стосується застосування положень статті 1264 ЦК України під час вирішення питання про право особи на спадкування у четверту чергу, тобто визначення кола спадкоємців та умов набуття права на спадщину. Водночас ця постанова не містить висновку про те, що статті 3 СК України та 1264 ЦК України є взаємовиключними.
Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що наведені норми регулюють різні аспекти відповідних правовідносин та застосовуються у взаємозв`язку: стаття 3 СК України визначає поняття сім`ї, тоді як стаття 1264 ЦК України встановлює умови набуття права на спадкування особами, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Отже, наведена заявником постанова не підтверджує доводів заявника та не свідчить про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки ухвалена за інших фактичних обставин.
Отже, вказана практика Верховного Суду не є релевантною для обґрунтування касаційної скарги.
Інших підстав касаційного оскарження заявник не зазначила.
Тому, відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України, є підстави
для визнання необґрунтованою касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Соснівського районного суду міста Черкаси
від 23 лютого 2026 року та постанови Черкаського апеляційного суду
від 21 травня 2026 року та відмови у відкритті касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Тлумачення частини першої статті 389 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга може бути подана за умови апеляційного перегляду справи.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, додаткове рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 березня 2026 року не переглядалось в апеляційному порядку по суті.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин касаційний суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження додаткового рішення Соснівського районного суду міста Черкаси
від 27 березня 2026.
Керуючись пунктами 1, 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 23 лютого 2026 року, додаткове рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 березня 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська