punctuation'>
У Х В А Л А
09 липня 2026 року
м. Київ
справа № 377/247/23
провадження № 61-3262ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини разом з батьком та припинення стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із матір`ю ОСОБА_1 .
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 та припинити стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця за судовим наказом Голованівського районного суду Кіровоградської області у справі № 386/871/22.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 23 вересня 2024 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року, відмовлено у задоволенні первісного позову.
Зустрічний позов задоволено повністю.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком ОСОБА_2 .
Звільнено ОСОБА_2 від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі судового наказу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2022 року у справі № 386/871/22 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
10 березня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року.
У касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2026 року касаційну скаргу заявника залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для надання довідки суду першої або апеляційної інстанції про те, яким чином та коли їй направлена та вручена копія оскаржуваного судового рішення разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
Заявника попереджено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо зазначення підстав поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення або якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо форми та змісту касаційної скарги, - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена заявнику.
На виконання вимог вказаної ухвали заявник подала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, до якої долучила лист-відповідь Київського апеляційного суду від 08 травня 2026 року, відповідно до якої встановлено, що 29 січня 2026 року до апеляційного суду надійшло клопотання про видачу копії постанови від 17 грудня 2025 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та 03 лютого 2026 року судом було направлено до електронного кабінету та на електронну пошту представника ( ІНФОРМАЦІЯ_4 - вказана адреса зазначена в листі) електронний примірник постанови. Інформація щодо направлення постанови від 17 грудня 2025 року особисто ОСОБА_1 в АСЕД «Апеляція» відсутня.
Разом з тим, ОСОБА_1 вказує, що її представник, подаючи заяву про видачу копії постанови апеляційного суду від 17 грудня 2025 року, вказала електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією вказаної заяви від 29 січня 2026 року. Тому, заявник вказує, що представник ОСОБА_4 через помилкове зазначення апеляційним судом її електронної адреси не отримала повний текст постанови
від 17 грудня 2025 року. 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 особисто звернулась до апеляційного суду із усною заявою про отримання повного тексту постанови, яку вона отримала в той же день в приміщенні суду, що підтверджується копією власноручної розписки.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2026 року наведені в заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 вересня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року визнано неповажними, касаційну скаргу залишено без руху, запропоновано навести інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження.
30 червня 2026 року на виконання вимог ухвали до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій вона зазначила, що станом на момент доставки постанови від 17 грудня 2025 року між нею та її адвокатами, Правдивцем С. М. та Могильною Н. М. були припинені договірні правовідносини щодо надання правничої допомоги, що підтверджується угодами про розірвання договору. Після тривалих і безрезультатних спроб отримати копію постанови заявник була вимушена звернутись до іншого адвоката, ОСОБА_4, якій апеляційний суд направив копію постанови на помилкову адресу. Фактично вперше копію постанови Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року заявник отримала 11 лютого 2026 року та вжила всіх заходів для підготовки та подання касаційної скарги 10 березня 2026 року.
Наведені причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, Верховний Суд вважає неповажними з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
Частиною першою статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Підстави пропуску строку на касаційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин належать обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.
Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 17 грудня 2025 року, повний текст складено 23 грудня 2025 року. Забезпечено надання загального доступу 26 грудня 2025 року. Останній день строку на касаційне оскарження припадав на 26 січня 2026 року, а заявник звернулась до суду із касаційною скаргою 10 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд зазначає, що з 18 жовтня 2023 року набув чинності Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», яким змінено редакцію, зокрема, частини шостої статті 14 ЦПК України, а саме наявність у адвоката електронного кабінету є обов`язковою умовою.
Із картки руху документу в підсистемі «Електронний Суд», вбачається, що Київський апеляційний суд направив до електронного суду постанову від 17 грудня 2025 року, яка доставлена 24 грудня 2025 року о 08:50 год, а тому у Верховного Суду є всі підстави вважати, що строк оскарження вказаної постанови розпочався 25 грудня 2025 року та закінчився 26 січня 2026 року. Разом з тим, заявник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою 10 березня 2026 року, тобто не в строк, передбачений статтею 390 ЦПК України, (протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту судового рішення).
Посилання заявника на припинення договірних правовідносин щодо надання правничої допомоги станом на дату доставки постанови до електронного кабінету Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
Вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи (заявника), але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду), передовсім для заявника. Незнання цього не звільняє від настання цих наслідків. Крім цього, слід зазначити, що для суду наявність представника заявника у судовому процесі має ті самі процесуальні наслідки, що й участь безпосередньо заявника. Слід пам`ятати, що позивач може брати участь одночасно з представником, зокрема й отримувати судові рішення та інші процесуальні документи, проте, вкотре наголосимо: участь представника дає суду достатні підстави комунікувати з ним у визначений процесуальним законом спосіб, що, відтак, впливає на реалізацію прав та обов`язків особи, інтереси якої цей представник (адвокат) репрезентує.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 64 ЦПК України та статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження представника припиняються, зокрема, у разі повідомлення про це суду або подання відповідних документів.
Згідно з додатковою угодою про розірвання договору про надання правової (правничої) допомоги №48/24 від 10 жовтня 2024 року, договірні правовідносини щодо надання правової допомоги між заявником та адвокатом Правдивцем С. М. були припинені 01 грудня 2025 року.
Згідно з додатковою угодою про розірвання договору про надання правової (правничої) допомоги №15-08/25 від 15 серпня 2025 року, договірні правовідносини щодо надання правової допомоги між заявником та адвокатом Могильною Н. М. були припинені 18 грудня 2025 року, тобто після винесення постанови Київським апеляційним судом.
Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження представника є чинними до моменту надходження до суду заяви про їх припинення.
До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що станом на момент ухвалення постанови апеляційним судом ОСОБА_1 подавала будь-які заяви чи документи щодо припинення повноважень адвокатів Правдивець С. М. та Могильної Н. М.
Відтак у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави вважати, що зазначені особи втратили статус представників заявника, а тому суд обґрунтовано здійснював процесуальні дії, виходячи з наявних у матеріалах справи відомостей.
Окрім того, участь в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини брала участь адвокат Могильна Н. М., яка підтримала вимоги апеляційної скарги, а отже, була обізнана про результат розгляду справи.
Також колегія суддів звернула увагу на те, що в клопотанні представника ОСОБА_4 про видачу повного тексту постанови від 29 січня 2026 року, остання просила суд направити копію судового рішення також в підсистему «Електронний Суд»
З листа-відповіді Київського апеляційного суду від 08 травня 2026 року, а також із відомостей підсистеми «Електронний Суд» вбачається, що 03 лютого 2026 року апеляційний суд направив до електронного кабінету представника ОСОБА_4 повний текст постанови від 17 грудня 2026 року.
Відповідно до частини сьомої статті 272 ЦПК України судове рішення, надіслане до електронного кабінету вважається врученим в порядку, визначеному цією нормою.
Отже, останнім днем строку на касаційне оскарження відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України, було 05 березня 2026 року.
Натомість касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку 10 березня 2026 року, тобто після спливу встановленого процесуального строку.
Посилання заявника на те, що апеляційний суд направив копію постанови на помилкову адресу електронної пошти представника, не спростовують зазначеного висновку.
Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати в обов`язковому порядку реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами). Саме через такий кабінет здійснюється офіційний електронний документообіг між судом та адвокатом.
Отже, надсилання судового рішення до електронного кабінету адвоката є належним способом його вручення незалежно від допущеної судом помилки при направленні дублюючої копії на адресу електронної пошти.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою відповідатиме усім вимогам процесуального закону.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс Є. А. проти Іспанії»).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається, вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata».
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Заявник не надала інших доказів наявності об`єктивних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції як і з 24 грудня 2025 року (наступний день (робочий день) після отримання повного тексту постанови її представниками в електронному кабінеті) до 26 січня 2026 року (тридцятий день з дня вручення повного тексту судового рішення), так і з 03 лютого 2026 року (дата отримання представником ОСОБА_4 повного тексту постанови в електронному судді) до 05 березня 2026 року (тридцятий з дня вручення повного тексту судового рішення).
Причин пропуску строку для звернення з касаційною скаргою в цей проміжок часу - не наведено.
Проміжок часу між отриманням рішення представниками та зверненням до суду свідчить про відсутність належної обачності та зацікавленості заявника в реалізації своїх прав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 вказала, що особа із великим ступенем зацікавленості повинна проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої нею справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування заявником протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за її скаргою, свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
За таких обставин касаційний суд доходить висновку про неповажність наведених заявником підстав для поновлення строку касаційного оскарження судових рішень.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання свої обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оцінивши наведені заявником у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження обставини, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки причини пропуску заявником цього строку є неповажними, та відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року.
Керуючись статтями 185, 390, 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Визнати наведені в клопотанні ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 вересня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року неповажними.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини разом з батьком та припинення стягнення аліментів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська