УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 461/150/25
провадження № 61-10457ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Біля порохової вежі» на рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 листопада 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Біля порохової вежі» до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Біля порохової вежі» (далі - ОСББ «Біля порохової вежі») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило витребувати у відповідачки приміщення II, площею1,6 кв. м (коридор), III - 2,1 кв. м (балкон), які розташовані на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 , які знаходяться у володінні ОСОБА_1 та безпідставно на даний час відносяться до квартири
АДРЕСА_2 рішенням від 10 листопада 2025 року
у задоволенні позову ОСББ «Біля порохової вежі» відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Львівський апеляційний суд постановою від 28 травня 2026 року рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 листопада 2025 року залишив без змін.
04 серпня 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСББ «Біля порохової вежі» на рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 листопада 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2026 року.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
З огляду на зміст судових рішень, предметом спору у цій справі з урахуванням заяви про зміну предмета позову є вимоги майнового характеру про витребування майна з чужого незаконного володіння - приміщення II, площею1,6 кв. м (коридор), III - 2,1 кв. м (балкон), які розташовані на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 .
Позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом, яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову, для розрахунку судових витрат, зокрема під час звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій.
У пункті 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження
№ 12-36гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто
будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18)).
У постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 (провадження
№ 61-5554сво23) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
Таким чином, позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є вимогою майнового характеру, оскільки за своєю правовою природою пов`язана з володінням майном.
З огляду на вказане, заявникові слід надати докази (наприклад, позовну заяву з визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості майна тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку
«Біля порохової вежі» на рішення Галицького районного суду міста Львова
від 10 листопада 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 28 травня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська