УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 364/955/24
провадження № 61-10188ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Володарська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Володарського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Володарська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Володарського районного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Володарська державна нотаріальна контора,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання мирової угоди недійсною.
Володарський районний суд Київської області ухвалою від 24 лютого 2025 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовив та повернув особі, яка її подала, на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Володарського районного суду Київської області
від 24 лютого 2025 року, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд постановою від 25 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Володарського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року залишив без змін.
Ставищенський районний суд Київської області ухвалою від 26 вересня
2025 року цивільну справу № 364/955/24 прийняв до провадження після її передачі за підсудністю відповідно до розпорядження в. о. голови Володарського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Ставищенського районного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Володарська державна нотаріальна контора,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання мирової угоди недійсною.
Ставищенський районний суд Київської області ухвалою від 01 грудня
2025 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовив та повернув особі, яка її подала, на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України. Роз`яснив ОСОБА_1 право звернутися з вказаним позовом у загальному порядку.
Ставищенський районний суд Київської області рішенням від 18 лютого
2026 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнив частково.
Визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_1 08 серпня 2023 року після смерті ОСОБА_6 державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори
Дяченко Л. Є., зареєстроване у реєстрі за № 1-881, в частині успадкування права на 5543/10000 частин (0,050 га від загальної площі 0,0902 га) вказаної у свідоцтві земельної ділянки, з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_7 22 липня 2024 року після смерті ОСОБА_6 державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори Дубінською Л. І., зареєстроване у реєстрі за № 1-616, в частині успадкування права на 5543/10000 частин (0,050 га від загальної площі 0,0902 га) вказаної у свідоцтві земельної ділянки, з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_5 18 грудня 2024 року після смерті ОСОБА_6 державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори Дубінською Л. І., зареєстроване у реєстрі за № 1-1035, в частині успадкування права на 5543/10000 частин (0,050 га від загальної площі 0,0902 га) вказаної у свідоцтві земельної ділянки, з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнав за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на частину земельної ділянки, площею 0,050 га, що становить 5543/10000 частин земельної ділянки, площею 0,0902 га, з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0010, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнав за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на частину земельної ділянки, площею 0,050 га, що становить 5543/10000 частин земельної ділянки, площею 0,0902 га, з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0010, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року відмовив на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд постановою від 06 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року залишив без змін.
У серпні 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема за подання до суду апеляційної
і касаційної скарг на судові рішення.
Згідно зі статтею 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн х 0,2 = 665,60 грн).
Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити суму судового збору у розмірі
665,60 грнза подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - [рахунок приховано]; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначений статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Верховний Суд звертає увагу, що за наявності визначених законом підстав, заявниця не позбавлена права звернутися до суду касаційної інстанції з клопотанням про відстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, обґрунтованим доказами (такими доказами можуть бути, зокрема довідки про доходи за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність / відсутність у власності нерухомого, рухомого майна та / або іншого цінного майна тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська