Справа № 461/6114/26
Провадження № 2/461/3747/26
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
13.08.2026 суддя Галицького районного суду м. Львова Павлюк О. В., перевіривши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Ідея Банк» про стягнення заборгованості за договорами, -
в с т а н о в и л а :
11.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Українські фінансові операції», у якій представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Позивача заборгованість за Договорами: № Z52.26566.005128091 від 09.04.2019 та № P25.00213.004780626 від 10.01.2019 у загальному розмірі 121210,14 грн. Також просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2'662,40 грн та витрати на правову допомогу - 10'000,00 грн.
Відповідно до протоколу за результатами автоматизованого розподілу судової справи від 12.08.2026 головуючою у цій справі визначена суддя Павлюк О. В.
Вирішуючи питання про прийняття справи до свого провадження, суддя встановила зміст спірних правовідносин та їх юридичну природу, з`ясувала предмет позову, вивчила додані до нього матеріали та на виконання положень ч.2 ст. 213 ЦПК України не знайшла підстав для прийняття позовної заяви до розгляду, оскільки для цього існують перешкоди, передбачені цим Кодексом, з огляду на таке.
До суми стягнення 121210,14 грн, яка вказана у позовних вимогах представник Позивача включив:
1) заборгованість за Кредитним договором № Z52.26566.005128091 від 09.04.2019, укладеним відповідачем з кредитором АТ «Ідея Банк»;
2) заборгованість за Кредитним договором № P25.00213.004780626 від 10.01.2019, укладеним відповідачем з кредитором АТ «Ідея Банк».
Вищеназвані договори нічим не пов`язані між собою та підлягають дослідженню судом окремо, як і дотримання сторонами цих договорів, у тому правил кредитування та вимог закону у спірних правовідносинах, які виникли на різних підставах (умовах договорів).
Відповідно до ч.1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Проте, у цій позовній заяві представник Позивача об`єднав вимоги про стягнення заборгованості за різними кредитними договорами, укладеними відповідачем на різних умовах.
Тобто, має місце виникнення двох різних зобов`язальних правовідношень з участю Відповідача, у яких різні підстави виникнення зобов`язання. Іншими словами, об`єднана Позивачем загальна сума стягнення ґрунтується не на одній підставі виникнення боргу, а на кількох різних підставах (договорах), які між собою ніяким чином не пов`язані та не є похідними один від одного.
Окрім цього, за змістом позову доведенню підлягає право позивача ТОВ «Українські фінансові операції» на стягнення боргу зі ОСОБА_1 , яке йому відступило ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», з яким відповідач ОСОБА_1 не мала договірних відносин. Тому окремому з`ясуванню та оцінці у цій справі підлягатимуть не лише підстави виникнення грошових зобов`язань між ОСОБА_1 та первісним кредитором та прострочення їх виконання боржником, а й окремо взяті правовідносини: між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», а також між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», що виникли на підставі різних, не пов`язаних між собою договорів факторингу.
Суд зауважує, що кожен договір: кредиту та факторингу та відступлення права вимоги є самостійним правовідношенням, у якому сторони мають цивільні права і обов`язки, визначені договорами окремо щодо кожного правовідношення.
У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідних договорів кредиту, так і при їх виконанні, у сторін договору виникає окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин виникнення правовідносин, як і прострочення виконання грошового зобов`язання за кожним договором засвідчується окремими доказами, які не пов`язані між собою.
На переконання суду, розгляд в одному судовому провадженні різних за змістом і за підставами виникнення зобов`язальних правовідносин не забезпечить виконання основного завдання цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи, що має відбуватися на засадах верховенства права (законності), пропорційності, розумності строків розгляду справи судом, неприпустимості зловживання процесуальними правами.
Сумісний розгляд заявлених у цій справі позовних вимог за кількома різними, не пов`язаними між собою договорами, перешкоджатиме всебічному та повному з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін за кожним з договорів та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надавати оцінку умовам кожного договору, встановлювати обставини дотримання, виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставин їх укладення, правильність нарахування заявлених до стягнення сум тощо.
Отже, у цій справі не може бути застосоване правило ч.1 ст. 188 ЦПК України щодо об`єднання позовних вимог. У цьому випадку має місце з`явлення Позивачем в одному позові самостійних вимог про стягнення заборгованості за кількома договорами, укладеними Відповідачем з первісним кредитором. Такі вимоги є самостійними, незалежними одна від одної, ґрунтуються на окремих правовідносинах сторін, які не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами. Заявлені вимоги щодо кожного договору не є основними і похідними одна від одної і від задоволення одних вимог (за одним кредитним договором) не залежить задоволення вимог за іншим кредитним договором. Тому такі вимоги не можуть бути об`єднані в одне судове провадження.
Окрім цього, суд звертає увагу на неможливість роз`єднання позовних вимог у цій справі з огляду на те, що у позовній заяві Позивач просить стягнути заборгованість однією позовною вимогою та однією нероздільною сумою за двома різними договорами. При цьому, за подання позову з порушенням правил об`єднання позовних вимог за кількома різними, не пов`язаними між собою договорами Позивач сплатив судовий збір у мінімальному розмірі. Тому після роз`єднання позовних вимог (навіть якщо таке було б можливо) одна з позовних вимог про стягнення заборгованості за іншим кредитним договором залишиться не оплачена судовим збором.
Порушення правил об`єднання позовних вимог ЦПК України не визначає, як одну з підстав для залишення позовної заяви без руху, оскільки виправити такий недолік Позивач може лише шляхом подання окремих позовів, кожен з яких повинен бути оплачений судовим збором.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, порушення правил об`єднання позовних вимог є самостійною підставою повернення позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність повернення позовної заяви, оскільки така подана з порушенням правил об`єднання позовних вимог.
Такі висновки суду ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/7186/19 (постанова від 16 жовтня 2020 року), які суд враховує та застосовує у цій цивільній справі, зважаючи на ідентичність норм процесуального законодавства (ГПК та ЦПК), зокрема, у частині вирішення питань повернення заяв, об`єднання та роз`єднання позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 188 ЦПК України, суд -
у х в а л и в :
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Ідея Банк» про стягнення заборгованості за договорами про стягнення заборгованості за договорами - повернути позивачу.
2. Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню зі позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ольга ПАВЛЮК