Справа № 462/606/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
12 серпня 2026 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Боровкова Д.О.
при секретарі Свищо В.С.,
за участю позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у загальному позовному проваджені цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати відповідачів, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що відповідачі, які є синами, з 2021 року не проживають у спірній квартирі. Вона не може приватизувати зазначену квартиру, оскільки відповідачі відсутні, участі в оплаті за комунальні послуги участі не беруть. В зв`язку з вказаним, просить позов задовольнити.
У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, дали пояснення аналогічні вищенаведеному, додатково пояснивши, що ОСОБА_5 ще до початку війни виїхав за кордон, а ОСОБА_6 переїхав проживати до його дружини, просять позов задовольнити.
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи без участі відповідачів, які відзиву суду не подали, до суду не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте наявних у справі доказів достатньо для ухвалення рішення, а позивачка не заперечує проти такого вирішення справи.
23 лютого 2026 року ухвалою суду у справі було відкрито загальне позовне провадження.
15 травня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 41,9 кв.м., відноситься до державного житлового фонду. В зазначеній квартирі зареєстровано три особи, а саме: позивачка ОСОБА_1 та два її сини - відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с.19-21,59/.
Фактично у спірному житлі із трьох вищевказаних мешканців проживає лише позивачка, що підтверджується наступними доказами.
З актів комісії майстрів з експлуатації житлового фонду ЛКП «Левандівка» № 166 від 01 серпня 2025 року, № 202 від 12 вересня 2025 року та № 254 від 10 листопада 2025 року вбачається, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зареєстровані, але не проживають у квартирі АДРЕСА_1 /а.с.8-10/.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивачки, оскільки також проживає у будинку АДРЕСА_2 , відповідачів вона знає, але останній раз їх бачила ще перед війною, оскільки ОСОБА_5 виїхав за кордон, а ОСОБА_6 переїхав проживати в помешкання його дружини. В спірній квартирі позивачка проживає сама, речі відповідачів у вказаній квартирі відсутні.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною сина позивачки - відповідача ОСОБА_3 , останній вже багато років проживає у її помешканні, він втратив інтерес до квартири, в якій проживає його мати за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім цього, на 05 серпня 2026 року на адресу суду по пошті надійшла заява ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що проти задоволення позову не заперечує /а.с.57/.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачі не проживають у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, а саме з 2021 року.
Порядок користування жилими приміщеннями у будинках державного та громадського житлового фонду регулюють положення статей 71, 72 ЖК Української РСР.
Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок щодо застосування статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.
У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вважає позов підставним та таким, що підлягає до задоволенню, оскільки відповідачі добровільно, з власної ініціативи остаточно залишили спірне житлове приміщення у 2021 році та майже п`ять років жодного разу не намагалася повернутись до нього.
На підставі вимог статті 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1331,20 грн слід покласти на відповідачів, стягнувши з кожного на користь позивачки по 656,60 грн.
Керуючись ст.ст. 81,89,141,263-265, 280-284 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1331 гривень 20 коп. судового збору в рівних частках, тобто, по 656 гривень 60 коп. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКП: НОМЕР_1 ).
Відповідачі: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКП: НОМЕР_2 );
ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКП: НОМЕР_3 ).
Суддя:
Оригінал рішення.