Справа № 452/4844/25
Провадження № 2/452/103/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" серпня 2026 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:
у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.
з участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,
представника позивачки адвоката Захарко Ю.Ю.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Дащишак О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 23 грудня 2025 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , про поділ майна подружжя. Позивачка мотивує свої вимоги тим, що з 16 липня 1999 року сторони перебували у шлюбі, який за рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01 листопада 2024 року було розірвано. За час спільного життя подружжя, 17травня 2008 року відповідачем ОСОБА_1 за згодою дружини ОСОБА_2 , придбаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 105,0 кв.м., в тому числі житловою 34.0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці, що знаходиться у віданні Бабинської сільської ради Самбірського району Львівської області. Даний житловий будинок зареєстрований за титульним власником ОСОБА_1 .
Крім того, за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку для обслуговування даного житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:02:001:007. Вказану земельну ділянку йому було передано безоплатно у власність на підставі рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 та надання земельної ділянки у власність гр. Малішевському» від 04 травня 2023 року №4054 16-тої сесії VIII-го скликання Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області.
Між позивачем та відповідачем домовленості щодо поділу майна не було, між сторонами шлюбний договір не укладався, частки є рівними і складають 1/2 частини на кожного.
Таким чином, враховуючи, що спірний житловий будинок та земельна ділянка були набуті сторонами у шлюбі, тому цей житловий будинок та земельна ділянка є спільним майном подружжя і належить їм на праві спільної сумісної власності, на даний час позивачка бажає здійснити розподіл вказаного спірного майна, тому звернулася до суду з відповідними вимогами, визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:01:0777 за адресою: АДРЕСА_1 . Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.1-6).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 935937 від 29 листопада 2024 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29).
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2025 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у дані справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання та повідомленням учасників справи (а.с.30).
Відповідачем 16.02.2026 року наданий відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав, просив у позові відмовити, з посиланням на ті обставини, що спірний будинок був придбаний за його особисті кошти, що підтверджується довідками про його доходи, тому не підлягає розподілу (а.с.38-49).
24 лютого 2026 року позивачкою надана відповідь на відзив (а.с.57-58).
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та дану цивільну справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в залі суду (а.с.67).
Позивачка ОСОБА_2 , яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася.
Представник позивачки адвокат Захарко Ю.Ю. в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 , та його представник - адвокат Дащишак Ю.Ю. в судовому засіданні позов визнали повністю не заперечували проти його задоволення. Відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що спірне майно придбано під час перебування сторін у шлюбі.
Вислухавши пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що 16 липня 1999 року ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_1 , який було зареєстровано у Самбірському міському відділі реєстрації актів громадянського стану Львівської області, про що складено відповідний актовий запис № 108 (а.с. 13).
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 листопада 2024 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 14).
За час спільного життя подружжя, 17травня 2008 року між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 , за згодою дружини ОСОБА_2 , укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 105,0 кв.м, в тому числі житловою 34.0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці, що знаходиться у віданні Бабинської сільської ради Самбірського району Львівської області.
У п.1 даного договору зазначається, що вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями буде являтися предметом спільної сумісної власності подружжя(а.с. 11-12).
На підставі рішення від 04 травня 2023 року №4054 16-тої сесії VIII-го скликання Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 та надання земельної ділянки у власність гр. Малішевському» за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруду площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:02:001:007 (а.с.17).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.12.2025 року житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруду площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:02:001:007 зареєстровані за ОСОБА_1 (а.с. 26).
Між позивачкою та відповідачем домовленості щодо поділу майна не має, шлюбний договір не укладався, спірний будинок та земельна ділянка були придбані під час перебування сторін у шлюбі.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц, від 20 травня 2022 року у справі № 330/1079/20.
Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Тлумачення змісту статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (постанова Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 ).
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.
Таким чином, якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 зроблено висновок, що «наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя. У разі якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність».
Згідно з частинами першою та другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
У статтях 60, 70 СК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною (Постанова ВС від 17 вересня 2025 року у справі № 305/1258/24).
У частині першій статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що спірний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 набутий сторонами під час перебування у шлюбі, відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на це майно, отже воно є спільним сумісним майном подружжя і підлягає поділу між сторонами по 1/2 частини за кожним.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.
Згідно з положеннями частини першою статті 81, частини третьої статті 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Аналогічні висновки містяться у постанові ВС від 25.02.2019 року у справі № 199/2099/17.
Судом встановлено, що згідно рішення від 04 травня 2023 року № 4054 Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області відповідачу ОСОБА_1 передана безоплатно у власність земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруду площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:02:001:007.
Враховуючи те, що у кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, суд дійшов висновку про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо поділу майна подружжя, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачкою ОСОБА_2 при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий збір в розмірі 7505 грн. (а.с. 7).
Враховуючи, що судом позовні вимоги позивачки задоволені в повному обсязі, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 7505 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:01:0777 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати щодо сплати судового збору в розмірі 7505 (сім тисяч п`ятсот п`ять) грн.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Судове рішення складено 12 серпня 2026 року.
Головуюча суддя