Справа № 626/1543/26
Провадження № 2-о/626/44/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
12.08.2026 року м. Берестин
Берестинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Рибальченко І.Г.,
за участю секретаря - Скачко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації Берестинської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - належності йому Свідоцтва про право власності на житло, видане 18.11.1998 року бюро по приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Красноградської міської ради народних депутатів Красноградського району Харківської області.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що 31.03.2026 року він, разом з матір`ю ОСОБА_2 , звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Берестинської міської ради з заявою про державну реєстрацію прав на житловий будинок на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане 18.11.1998 року бюро по приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Красноградської міської ради народних депутатів Красноградського району Харківської області. Державний реєстратор прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Берестинської міської ради прийняв рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 21.04.2026 р. № 84392119, зокрема, на підставі того, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: згідно свідоцтва про право власності від 18.11.1998 року, одним із власників квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Тобто прізвище зазначене у свідоцтві про право власності не відповідає прізвищу зазначеному у паспорті громадянина України.
Виправити вищевказану помилку в досудовому порядку неможливо, так як Бюро по приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Красноградської міської ради народних депутатів Красноградського району Харківської області, яке видавало вище вказане свідоцтво було ліквідоване, а правонаступники відсутні.
Встановлення даного факту необхідне заявнику для подальшого володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, а саме для державної реєстрації прав на квартиру. Оскільки, виправити помилку неможливо, заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту належності йому Свідоцтва про право власності на житло, видане 18.11.1998 р..
Заявник в судове засідання не з`явився, направила до суду заяву, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації Берестинської міської ради в судове засідання не з`явилася, надала заяву, про розгляд справи у її відсутності
Таким чином, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності сторін на підставі доказів, які є в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суди розглядають в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку може бути встановлений факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Судом встановлено, що 18.11.1998 року на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , (укр. мова) видано Свідоцтва про право власності на житло, видане 18.11.1998 року бюро по приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Красноградської міської ради народних депутатів Красноградського району Харківської області.
21.03.2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до державного реєстратора для проведення реєстрації права власності на житловий будинок.
Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №84392119 від 21 квітня 2026 року державним реєстратором Билим І.О. було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з тим , що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: згідно свідоцтва про право власності від 18.11.1998 року, одним із власників квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Тобто прізвище зазначене у свідоцтві про право власності не відповідає прізвищу зазначеному у паспорті громадянина України.
У копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 21 травня 1972 року прізвище заявника зазначено російською мовою як " ОСОБА_5 ".
В паспорті громадянина України [приховано] від 03.03.2000 року, та в довідці про присвоєння ідентифікаційного номера від 23.02.2013 р., прізвище заявника українською мовою правильно записано як - " ОСОБА_6 ", а російською вказано як " ОСОБА_5 ".
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) зазначила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду та розглядаються в порядку окремого провадження за умови, що: відповідні факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує відповідний факт, що підтверджується його зверненнями до компетентних органів та отриманими відмовами; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20) додатково підкреслила, що у справах про встановлення факту належності правовстановлюючого документа суд встановлює саме належність такого документа конкретній особі, а не лише тотожність прізвищ чи інших ідентифікаційних даних, неоднаково зазначених у різних документах.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 20 серпня 2018 року у справі № 545/1472/17 (провадження № 61-1584св17) роз`яснив, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документа суд повинен запропонувати заявникові подати докази того, що відповідний документ належить саме йому, а також що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення; за відсутності такої можливості питання належності документа підлягає вирішенню в судовому порядку.
У постанові КЦС ВС від 14 січня 2026 року у справі № 462/5233/24 (провадження № 61-7568св25) суд касаційної інстанції, застосовуючи наведені підходи, зазначив, що коли розбіжність у написанні імені особи виникла після укладення правочину внаслідок отримання паспортного документа нового зразка, а нотаріус не має повноважень виправити таку невідповідність, оскільки на момент посвідчення договору анкетні дані повністю відповідали поданим документам, факт належності правовстановлюючого документа підлягає встановленню судом у порядку окремого провадження. Аналогічний підхід поширюється і на випадки, коли різниця в написанні прізвища чи імені зумовлена перекладом (транслітерацією) з іншої мови, за умови, що сукупність доказів підтверджує належність документа заявникові, а орган, який його видав, не може усунути розбіжність у позасудовому порядку.
Предметом розгляду є встановлення факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Свідоцтва про право власності на житло, видане 18.11.1998 року бюро по приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Красноградської міської ради народних депутатів Красноградського району Харківської області.
Досліджені у справі докази у своїй сукупності копії паспорту заявника, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, свідоцтво про народження, переконливо підтверджують, що Свідоцтва про право власності на житло, видане 18.11.1998 року бюро по приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Красноградської міської ради народних депутатів Красноградського району Харківської області, що складений на ім`я " ОСОБА_7 ", фактично належить ОСОБА_1 .
Розбіжність у написанні прізвища " ОСОБА_7 " у свідоцтві про право власності на житло та " ОСОБА_6 " у паспорті заявника зумовлене перекладом прізвища з російськомовного написання (" ОСОБА_7 "), яке містилося у первинних актах цивільного стану, на відповідник у сучасній українській мові (" ОСОБА_6 ") під час оформлення паспортного документу. Це підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , складеним 21.05.1972 році російською мовою, де зазначено прізвище " ОСОБА_5 ", та паспортом заявника, оформленими у 2000 році, де зазначено прізвище " ОСОБА_6 ".
Встановлення даних фактів не пов`язане з вирішенням спору про право, породжує для заявника юридичні наслідки, оскільки встановлення зазначеного юридичного факту необхідне заявнику для реалізації законного права внесення інформації про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; вказані ним обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому, суд доходить висновку, що в цій частині заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 15, 16, 234, 256, 258 ЦК України, ст.ст.13, 19, 81, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити, що Свідоцтво про право власності на житло, видане 18.11.1998 бюро по приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Красноградської міської ради народних депутатів Красноградського району Харківської області, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя