ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/7934/26 Провадження № 2-д/636/9/26
Дата С
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Карімов І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України щодо виконання доручення польського суду, про вручення судових документів підсудній ОСОБА_1 ,
встановив:
12 серпня 2026 року до Чугуївського міського суду Харківської області з Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно надійшли матеріали доручення польського суду, про вручення судових документів підсудній ОСОБА_1 .
Згідно з вимогами ч.1ст.554 КПК України, отримавши запит про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрунтованості та відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.
Разом із тим під час вирішення питання щодо виконання зазначеного доручення судом встановлено відомості щодо фактичного місця перебування особи, які були відсутні у наданих матеріалах.
Відповідно до витягу із з Єдиного демографічного реєстру за № 3047923, підсудна ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу № 3047924 щодо інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, підсудна як внутрішньо переміщена особа проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що не входить до територіальної юрисдикції Чугуївського міського суду Харківської області.
Таким чином, зареєстроване місце проживання особи знаходиться в межах територіальної юрисдикції Чугуївського міського суду Харківської області, її фактичне місце проживання, за яким вона реально перебуває та може бути належним чином повідомлена, знаходиться на території, що віднесена до юрисдикції іншого місцевого суду.
Відповідно до п. 3.1, 3.3 Інструкції «Про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 за № 1092/5/54: «Доручення іноземного компетентного органу про вручення документів, про отримання доказів, про виконання інших процесуальних дій виконуються відповідно до чинного законодавства України з урахуванням положень міжнародного договору України, на підставі якого воно надійшло. У разі відповідності отриманого іноземного доручення положенням міжнародного договору України Мін`юст надсилає таке доручення до міжрегіонального управління за місцем проживання фізичної особи, чи за місцезнаходженням юридичної особи, якої стосується доручення, чи за місцем здійснення процесуальних дій, щодо яких направлено доручення».
Суд зазначає, що інститут міжнародної правової допомоги у цивільних справах має на меті забезпечення реального та ефективного виконання процесуальних дій, зокрема вручення документів безпосередньо особі, для якої вони призначені. Формальне здійснення процесуальних дій судом, який не має можливості забезпечити фактичне вручення документів адресату, суперечило б меті міжнародного судового доручення та принципу ефективності судового співробітництва.
Відповідно до статті 498 ЦПК України суди України виконують доручення іноземних судів щодо надання правової допомоги в порядку, встановленому міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а за відсутності такого договору на засадах взаємності.
Згідно зі статтею 499 ЦПК України доручення іноземного суду виконується судом України відповідно до вимог процесуального законодавства України.
З аналізу зазначених норм вбачається, що під час виконання міжнародного доручення суд застосовує норми національного процесуального законодавства, у тому числі правила, які визначають компетенцію відповідного суду щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Територіальна юрисдикція місцевих загальних судів визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції зі змінами щодо здійснення правосуддя в умовах воєнного стану, а також відповідними рішеннями Вищої ради правосуддя та Верховного Суду про визначення територіальної підсудності судових справ.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» в Україні утворено 136 нових (з них 17 на тимчасово окупованій території АРК, Донецької та Луганської областей) та ліквідовано існуючі 490 районів.
Так, у Харківській області утворено Чугуївський район, до складу якого увійшла Печенізька селищна територіальна громада, у підпорядкуванні якої і знаходиться смт Печеніги Чугуївського району Харківської області.
Згідно з частиною сьомою зазначеної постанови, вона набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування, крім підпункту 1 пункту 1 та підпункту 1 пункту 3, які набирають чинності з моменту повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим під загальну юрисдикцію України. 19 липня 2020 року зазначена постанова набрала чинності.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також передбачено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону суд утворюється і ліквідовується законом.
Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.
Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.
Наведені норми слід розуміти таким чином, що система судоустрою хоча і будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності, однак на практиці вона не завжди може співпадати з існуючим адміністративно-територіальним поділом держави.
Зміна ж адміністративно-територіального устрою може бути лише підставою для перегляду існуючої системи судоустрою в порядку визначеному Конституцією та законами України.
Таким чином, як вказував у листі від 22.07.2020 голова Ради суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.
Згідно з рішенням Вищої Ради Правосуддя № 399/0/15-23 від 20 квітня 2023 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Печенізького районного суду Харківської області змінена та наразі відноситься до Шевченківського районного суду м. Харкова.
Враховуючи, що судом достовірно встановлено фактичне місце перебування адресата судових документів, саме суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться зазначене місце проживання, має реальну можливість виконати доручення іноземного суду шляхом безпосереднього вручення документів особі.
Чугуївський міський суд Харківської області позбавлений можливості забезпечити належне виконання міжнародного доручення, оскільки фактичне місце проживання адресата знаходиться поза межами його територіальної юрисдикції.
Суд також звертає увагу, що чинним цивільним процесуальним законодавством України не передбачено повноважень місцевого суду, який отримав міжнародне доручення через центральний орган України, самостійно пересилати такі матеріали до іншого суду.
Відповідно до статті 500 ЦПК України взаємодія з компетентними органами іноземної держави під час виконання міжнародних доручень здійснюється у встановленому міжнародними договорами та законодавством порядку через центральний орган України.
Таким чином, єдиним належним процесуальним способом вирішення питання є повернення матеріалів до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для подальшого направлення їх до компетентного місцевого суду за фактичним місцем проживання особи.
Такий підхід забезпечує належне виконання міжнародного доручення, відповідає принципам законності, територіальної юрисдикції, процесуальної економії та гарантує можливість фактичного вручення судових документів особі, для якої вони призначені.
На підставі викладеного, керуючись статтями 498-500 ЦПК України, міжнародними договорами України про надання правової допомоги у цивільних справах,
постановив:
Матеріали Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо виконання доручення компетентного суду Республіки Польща про вручення судових документів ОСОБА_1 повернути до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України без виконання для подальшого його направлення до Шевченківського районного суду м. Харкова для виконання за підсудністю.
Підставою для повернення матеріалів визначити встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_3 на території, яка не відноситься до територіальної юрисдикції Чугуївського міського суду Харківської області, у зв`язку з чим виконання доручення має здійснюватися компетентним місцевим судом за місцем її фактичного перебування після направлення матеріалів центральним органом України.
Копію ухвали разом із матеріалами міжнародного доручення направити до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для вирішення питання щодо їх подальшого скерування до належного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Суддя