Березівський районний суд Одеської області
13.08.2026
Справа № 494/2036/26
Провадження № 2-о/494/73/26
УХВАЛА
13 серпня 2026 року м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Панчишин А.Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за заявою Черноморця Тараса Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Березівський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про видачу обмежувального припису, -
ВСТАНОВИВ:
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк 6 (шість) місяців із застосуванням заборон, визначених ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до ч. 3 ст.294ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Вимоги до змісту та форми заяви про видачу обмежувального припису визначені статтею 350-4 ЦПК України.
Відповідно до положень цієї статті у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути, зокрема, зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують. У разі неможливості надати докази, до заяви може бути додане клопотання про їх витребування.
Аналогічні положення містяться й у ст.175,177 ЦПК України, які визначають форму і зміст позовної заяви та перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановив, що заява про видачу обмежувального припису не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України, відповідно до якої у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч. 1, 2 ст.350-3 ЦПК України, заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису. Заінтересованими особами також можуть бути інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Згідно до ч. 1 ст.350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб.
Відповідно до ст.350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст.350-4ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
За таких обставин положеннями чинного ЦПК України, чітко зазначено, що звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявник повинен надати суду докази, що підтверджують необхідність видачі судом обмежувального припису. Виняток із вищенаведеного поширюється лише на випадки неможливості надання доказів, у разі чого заявником може бути подане клопотання про їх витребування.
У порушення вищезазначених вимог заявницею не додано доказів на підтвердження того, що вона підпадає під ознаки осіб, які мають право на подачу заяви про видачу обмежувального припису.
Суду не надано доказів та не зазначено, якими доказами буде підтверджуватися факт спільного проживання заявника із заінтересованою особою в контексті часу звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Разом із тим, до матеріалів заяви не надано підтвердження того, що вказані у заяві дії з боку ОСОБА_2 відносно заявниці мають системний характер. Матеріали поданої заяви не містять відомостей щодо притягнення її колишнього чоловіка до адміністративної відповідальності неодноразово за вчинені ним дії, а саме щодо вчинення відносно заявника та їх неповнолітніх дітей домашнього насильства систематично, як вказується в поданій заяві до суду.
З клопотанням про витребування доказів у разі неможливості їх надати заявниця та її представник до суду не зверталися.
Крім того, відсутні докази того, що заявниця та заінтересована особа проживають спільно в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, до матеріалів заяви не долучено рішення про розірвання шлюбу чи свідоцтво про розірвання шлюбу на підтвердження тому що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються колишнім подружжям.
За результатами вивчення заяви суд дійшов висновку, що її подано без додержання вищенаведених вимог процесуального закону, оскільки у заяві взагалі не зазначені обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують. Так, заявниця, покликаючись на правопорушення, вчинені заінтересованою особою, подає виключно копію вироку Березівського районного суду Одеської області від 18.03.2026 року щодо визнання його винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), де ОСОБА_1 була потерпілою.
А тому заявниці необхідно надати суду докази на підтвердження факту наявності у неї статусу особи, яка має право на подачу заяви про видачу обмежувального припису, факту спільного (тимчасового) проживання із заінтересованою особою на час звернення до суду із даною заявою та докази, що підтверджують обставини, які свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, так як відповідно до ч. 3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до ч. 1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях175і177цьогоКодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин заяву про видачу обмежувального припису необхідно залишити без руху та надати заявниці строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.175-177,185,260,261,294,353 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Черноморця Тараса Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Березівський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про видачу обмежувального припису, - залишити без руху і надати заявниці термін для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
У разі невиконання вимог даної ухвали заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Панчишин А.Ю.